Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2019 року у справі №804/201/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №804/201/16

адміністративне провадження №К/9901/10863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А. від 27.04.2016 у справі №804/201/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельтабанк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - відповідач, Уповноважена особа) про визнання договору № 005-03503-120215 від 12.02.2015 нікчемним, що оформлено наказом № 813 від 16.09.2015 та повідомленням № 8821/2503 від 23.09.2015;

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 005-03503-120215 від 12.02.2015;

- зобов`язати Уповноважену особу включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів в ПАТ "Дельтабанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача для внесення даних до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельтабанк" які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Уповноважена особа безпідставно не включила ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб посилаючись на те, що правочин укладений між позивачем та банком ПАТ "Дельтабанк" є нікчемним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасовано, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2016.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд при постановлені рішення неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим зазначене рішення повинно бути скасоване.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 - без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 12.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельтабанк", в особі Малявіної Д.Т. було укладено договір банківського вкладу "Найкращий від Миколая" у доларах США №005-03503-120215, за умовами якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , сума вкладу складає 8756,00 доларів США, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6 цього Договору, та по 17 лютого 2016 року включно, процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних.

Копія платіжного доручення в іноземній валюті від 12 лютого 2015 року №45772001 підтверджує факт перерахування на рахунок позивача в банку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 8756,00 доларів США. Згідно даного платіжного доручення платником є ОСОБА_3 , отримувачем - ОСОБА_1 , банком платника та отримувача є ПАТ «Дельта Банк», призначення платежу - переказ коштів від ОСОБА_3

30 жовтня 2014 року прийнято постанову Правління Національного банку України №692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

В рішенні виконавчої дирекції Фонду (протокол № 174/15 від 27 липня 2015 року) зазначено, що оскільки керівників структурних підрозділів було повідомлено про наявність зазначеної постанови НБУ та відповідні обмеження лише 15 січня 2015 року, факт надання переваги Банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16 січня 2015 року.

02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08 квітня 2015 року та №147 від 03 серпня 2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації було запроваджено на шість місяців по 02 жовтня 2015 року включно.

Згідно наказу Уповноваженої особи від 29.05.2015 «Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» №408, визначено здійснити перевірку правочинів (договорів) фізичних осіб, в тому числі, договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) АТ «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв`язку з виявленням Комісії з перевірки правочинів за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», нікчемних правочинів відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме договору банківського вкладу (депозиту) №005-03503-120215 від 12.02.2015, укладеного між позивачем та банком, за яким кошти були зараховані від іншої фізичної особи ( ОСОБА_3 ) у зв`язку з чим операції за ними призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

16.09.2015 було прийнято наказ тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) закладними операціями».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно. Призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На адресу позивача представником АТ «Дельта Банк» направлено повідомлення №8821/2503 від 23 вересня 2015 року про нікчемність правочину, а саме договору банківського вкладу (депозиту) №005-03503-120215 від 12 лютого 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб`єкта владних повноваження не є обґрунтованим, тому рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельтабанк" про визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельтабанк" № 005-03503-120215 від 12.02.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції вказав, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. не вчинялись дії щодо визнання договору банківського вкладу №005-03503-120215 від 12 лютого 2015 року нікчемним; згідно наказу Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, зокрема, договір №005-03503-120215, укладений позивачем (№2656 переліку). При цьому, дії щодо виявлення договорів, що є нікчемними, здійснювала комісія з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», що підтверджується протоколом засідання від 15 вересня 2015 року.

Також апеляційний суд вказав, що наказом Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року №813 наказано у строк до 18 вересня 2015 року забезпечити автоматизацію процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, перелік яких наведено в додатку №1 до цього наказу, згідно реєстру операцій, наведеному в додатку №2 до цього наказу (№2816 в реєстрі операцій між позивачем та ОСОБА_3 ).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданої до матеріалів справи виписки по особовому рахунку позивача вбачається, що 17 вересня 2015 року з його рахунку на рахунок ОСОБА_3 повернуто грошові кошти в розмірі 8756,00 доларів США згідно вищезазначеного наказу №813 від 16 вересня 2015 року за операцією від 12.02.2015.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки станом на час подання позову до суду 28.12.2015 на рахунку позивача були відсутні грошові кошти, тому його вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 005-03503-120215 від 12.02.2015 та зобов`язання включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів в ПАТ "Дельтабанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї для внесення даних до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельтабанк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду є безпідставними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо позивача для внесення даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає помилковими покликання апеляційного суду про безпідставність позовних вимог у зв`язку з тим, що станом на час подання позову до суду на рахунку позивача були відсутні грошові кошти, оскільки повернення коштів з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_3 здійснено не на підставі вольового акту позивача, а на виконання наказу відповідача.

Разом з тим, судами встановлено, що кошти на рахунок позивача у розмірі 8756,00 доларів США надійшли до віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та на момент такого віднесення перебували на рахунку ОСОБА_1 , тому вона є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вчинення дій на виконання наказу Уповноваженої особи, в тому числі повернення коштів на рахунок ОСОБА_3 , не може бути підставою для відмові позивачу у праві, яке він набув на підставі Закону.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дії та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання договору № 005-03503-120215 від 12.02.2015 нікчемним, що оформлено наказом № 813 від 16.09.2015 та повідомленням № 8821/2503 від 23.09.2015.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дії та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання договору № 005-03503-120215 від 12.02.2015 нікчемним, що оформлено наказом № 813 від 16.09.2015 та повідомленням № 8821/2503 від 23.09.2015, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.

Отже, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання договору № 005-03503-120215 від 12.02.2015 нікчемним, що оформлено наказом № 813 від 16.09.2015 та повідомленням № 8821/2503 від 23.09.2015 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 352, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати в частині вимог про визнати протиправними дій та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельтабанк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання договору № 005-03503-120215 від 12.02.2015 нікчемним, що оформлено наказом № 813 від 16.09.2015 та повідомленням № 8821/2503 від 23.09.2015, а провадження у справі у цій частині закрити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук