Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа №640/634/20

адміністративне провадження № К/9901/9804/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року у справі №640/634/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протравними дій, скасування вимоги, рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило:

визнати дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року по справі № 826/8923/17 неправомірними;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 3 грудня 2019 року № 37603-10, видану Головним управлінням ДПС у м. Києві;

визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 3 грудня 2019 року №37603-10, прийняту Головним управлінням ДПС у м. Києві та як наслідок вилучити відповідні записи про обтяження майна податковою заставою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника ТОВ «Перт» (код ЄДРПОУ 35263995) шляхом:

- сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн.;

- сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку;

- врахуванні фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481,00 грн., що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати ПДВ за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481,00 грн. до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкова вимога №37603-10 від 3 грудня 2019 року та рішення про опис майна у податкову заставу №37603-10 від 3 грудня 2019 року було прийнято відповідачем із порушенням вимог законодавства, щодо заборгованості, яка фактично була відсутня. Позивач зазначає, що за березень, квітень 2015 року у нього сформувався податковий борг з податку на додану вартість на суму 923 402 грн, який був не сплачений позивачем з вини банку. У зв`язку із наявністю податкового боргу Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві винесено податкову вимогу від 27 червня 2017 року № 40904-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27 червня 2017 року №40904-17, які були в подальшому оскаржені позивачем в судовому порядку.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 30 червня 2020 року рішенням позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував податкову вимогу № 37603-10 від 3 грудня 2019 року; визнав протиправним та скасував рішення про опис майна у податкову заставу №37603-10 від 3 грудня 2019 року; зобов`язав Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника ТОВ «Перт» шляхом: сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402 грн, сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку, врахуванні фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481 грн, що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481 грн до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган зобов`язаний внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ «Перт» шляхом сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402,00 грн., сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку, оскільки не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов`язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.

Шостий апеляційний адміністративний суд від 2 грудня 2020 року постановою скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника ТОВ «Перт» шляхом: сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу ТОВ «Перт» зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402 грн, сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою ТОВ «Перт» податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року за весь час нарахування та обліку, врахуванні фактичних платежів ТОВ «Пері» у розмірі 400 481 грн, що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481 грн до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість. Ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову у вказаній частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову у вказаній частині, суд апеляційної інстанції відзначив, що зобов`язавши відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника позивача, суд першої інстанції фактично визначив у такий спосіб порядок та правові наслідки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 у справі №826/8923/17, якою, як зазначалося, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зобов`язано списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року на суму 923 402 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 у справі №826/8923/17 була виконана ГУ ДПС у м. Києві, але була виконана не вірно, у зв`язку чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

У свою чергу, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 у справі №826/8923/17 була виконана ГУ ДПС у м. Києві приведено інтегровану картку платника податків ТОВ «Перт» у відповідність до судового рішення та скасовано податкову вимогу від 27 червня 2017 року №40904-17. Крім того, зазначає, що не зважаючи на причину несплати податкових зобов`язань, ПК не звільняє платника податків від обов`язку сплати основної суми податкового зобов`язання або податкового боргу. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року у цій справі.

Оскільки судове рішення фактично оскаржуються в частині незадоволених позовних вимог, а в іншій частині судове рішення позивачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами установлено, що 3 серпня 2007 року між позивачем (Клієнт) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Банк) укладено Договір № 091-07/АН на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті 26005003244001 та зобов`язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Між АТ Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Перт» 5 травня 2009 року укладено Додаткову угоду № 001 до Договору від 3 серпня 2007 року № 097-07/АН на розрахунково-касове обслуговування.

Згідно з пункту 1.1. Додаткового договору Банк зобов`язується проводити розрахункове обслуговування Клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», в т.ч. проводити розрахункові операції по дорученню Клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, що передаються по каналам електронного зв`язку на умовах передбачених Договором на розрахункове-касове обслуговуванням та цим Додатковим договором, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами Банка.

Згідно з пунктом 8.1. Додаткового договору даний додатковий договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до « 31» грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно з пунктом 2.2. Договору списання Банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.1. Додаткового договору встановлено, що розрахункове обслуговування Клієнта здійснюється з використанням документів в електронній формі, в т.ч. платіжних доручень, заявок на купівлю-продаж валюти, виписок по рахункам Клієнта, зведених відомостей сум заробітної плати для зарахування на поточні рахунки працівників Клієнта, інших документів Клієнта.

Згідно з пунктом 5.3. Додаткового договору електронні документи, прийняті Банком від Клієнта по системі «Клієнт-Банк» в операційний день з 09.00 до 17.00 годин, проводяться по рахункам в той же день. Документи, прийняті після 17.00 проводяться наступного робочого дня.

Так, ТОВ «Перт» 28 квітня 2015 року платіжним дорученням №259, сформованим в системі «Клієнт-Банк», зобов`язав АТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати 679 686 грн на рахунок №37512000114323, відкритий ТОВ «Перт» в Казначействі України, код 899998, на сплату податкових зобов`язань Позивача по ПДВ за березень 2015 року. Водночас, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказане платіжне доручення не виконав.

ТОВ «Перт» платіжним дорученням від 26 травня 2015 року № 311, сформованим в системі «Клієнт-Банк», зобов`язав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перерахувати 243 716 грн на рахунок №37512000114323, відкритий ТОВ «Перт» в Казначействі України, код 899998, на сплату податкових зобов`язань Позивача по ПДВ за квітень 2015 року. Водночас, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вказане платіжне доручення не виконав.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 14 вересня 2015 року прийнята податкова вимога № 4610-23 сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 738,27 грн разом із штрафними санкціями та пенею, нараховану на нього, також було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 4610-23.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивачем їх було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м Києва від 14 лютого 2017 року у справі №826/106/16, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасовано податкову вимогу від 14 вересня 2015 року №4610-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 вересня 2015 року №4610-23.

На виконання зазначеної вище постанови суду Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було скасовано оскаржувані податкову вимогу від 14 вересня 2015 року №4610-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 вересня 2015 року №4610-23, водночас автоматично було прийнято нову податкову вимогу від 27 червня 2017 року №40904-17 всього на суму 923 402 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від 27 червня 2017 року № 40904-17.

Зазначені вище рішення податкового органу позивачем також було оскаржено в судовому порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №826/8923/17 задоволено позовні вимоги ТОВ «Перт», податкову вимогу від 27 червня 2017 року №40904-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27 червня 2017 року №40904-17 скасовано й зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року всього на суму 923 402 грн.

Водночас, відповідачем, з огляду на неповне погашення позивачем заборгованості з податку на додану вартість у сумі 226 330,70 грн. (з яких 4 817,00 основний платіж та 221 513,70 грн пеня), 3 грудня 2019 року винесено нову податкову вимогу №37603-10 та рішення про опис майна у податкову заставу №37603-10.

Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881).

Пунктом 2 Розділу І Порядку надані наступні визначення:

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається в інформаційній системі, встановленим алгоритмам (правилам) її співставності та логічного і арифметичного контролю;

первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо);

первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;

перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 4 Розділу І Порядку).

Як установлено апеляційним судом, суд першої інстанції зобов`язав відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника позивача шляхом: сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402 грн, всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою цього податку у розмірі 400 481 грн, що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481 грн до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції констатував, що зміст наведених позовних вимог дає підстави для висновку, що позивач фактично просить визначити у такий спосіб порядок та правові наслідки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі №826/8923/17, якою, як зазначалося, Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зобов`язано списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року на суму 923 402 грн.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 у справі №826/8923/17).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що обраний позивачем спосіб захисту у вказаній частині вимог не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

Подібна позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, від 6 лютого 2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15.

Отже, зважаючи на те, що вимога позивача привести у відповідність інтегровану картку платника позивача шляхом: сторнування (зменшення) та/або скасування та/або списання суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року у розмірі 923 402 грн, всіх штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), а також пені, які виникли у зв`язку із несплатою цього податку у розмірі 400 481 грн, що було сплачено ТОВ «Перт» та які було зараховано в рахунок погашеним заборгованості зі сплати податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року шляхом перенесення та/або обліку суми у розмірі 400 481 грн до переплати ТОВ «Перт» з податку на додану вартість, фактично дублює вимогу у справі №826/8923/17, якою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зобов`язано списати безнадійну заборгованість з податку на додану вартість за березень, квітень 2015 року на суму 923 402 грн, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що предмет позову у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення.

В даному спорі це має важливе значення, оскільки при вирішенні питання належного виконання судового рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8923/17, яким зобов`язано податковий орган списати безнадійну заборгованість з ПДВ за березень, квітень 2015 на суму 923402 грн., необхідно досліджувати питання наявності/відсутності у позивача безнадійної заборгованості з урахуванням приписів п.п.14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, доводи позивача у касаційній скарзі про правомірність позовних вимог щодо зобов`язання здійснити коригування в інтегровані картці є помилковими.

До такого висновку колегія суддів дійшла також з урахуванням того, що у відповідності до частини четвертої ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини.

Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15 січня 2019 у справі № 826/8923/17 зроблено висновок: «колегія суддів вважає, що конституційний обов`язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України».

Тобто, саме встановлені фактичні обставини у справі, а не висновки суду не потребують доказуванню у відповідності до вимог ст. 78 КАС України. Під час розгляду справи, суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

За змістом статті 210 КАС України до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги позивача та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" та наказу Державної податкової служби України №529 від 30 вересня 2020 року "Про утворення територіальних органів ДПС". Згідно зі статтею 52 КАС України для ГУ ДПС усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись статтями 52 341 343 349 350 355 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перт» залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2020 року у справі №640/634/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва