Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року

м. Київ

справа №340/681/20

провадження № К/9901/24166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (у складі головуючого - судді Момонт Г.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.) у справі №340/681/20

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 25.04.2019 по 30.01.2020 включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.04.2019 по 30.01.2020.

2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що при звільненні позивача і виключення його зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 25.04.2019, позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, тобто розрахунок при звільненні проведений не у повному обсязі. На підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №1140/2578/19 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 30.01.2020 позивачу виплачено грошові кошти в сумі 58 120,25 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткових відпусток. Разом з тим, у день розрахунку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України не виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, чим порушено права позивача, при цьому затримка в остаточному розрахунку при звільненні складала період з 25.04.2019 по 30.01.2020.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 994,07 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суди попередніх інстанції виходили з того, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 встановлено, що станом на день звільнення позивача з військової служби 25 квітня 2019 року відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбачено п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.162 Закону України «Про відпустки» за період з 2015 року по 2019 рік; грошові кошти в сумі 58 120,25 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткових відпусток позивачу виплачені 30.01.2020 на виконання цього рішення суду; період затримки розрахунку при звільненні визначений судом з 27.04.2019 по 29.01.2020, що складає 278 календарних днів, і відповідно, розмір середнього заробітку позивача за цей період становить 230 592,26 грн.

5. Посилаючись на положення статей 116 117 КЗпП України, суди попередніх інстанцій зазначали, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, тому виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

6. Керуючись правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц і застосовуючи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 14 994,07 грн., яка розрахована із врахуванням періоду з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем - 3 місяці 15 днів та відсоткового співвідношення між розміром грошового забезпечення та розміром заборгованості - 16,9% (88 722,30 грн. (середній заробіток за 3 місяці 15 днів) х 16,9%).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині стягнутої на користь позивача суми, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 340/681/20 в частині зменшення розміру середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні до 14 994, 07 грн., і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 25.04.2019 по 30.01.2020 та нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.04.2019 по 30.01.2020 у сумі 230 592, 26 (двісті тридцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні 26 копійок).

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції у даній справі скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та постанові Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №805/3414/17-а.

9. Касатор, окрім іншого зазначає, що він не здійснював навмисного затягування часу та звернувся до військової частини одразу, як дізнався про належні йому виплати та подав позов до суду в межах встановленого строку; застосування розрахунку по середньозваженим ставкам за кредитами Національного банку України є доцільним лише тоді, коли сума виплат та сума середнього заробітку відрізняються у багато разів.

10. Позивач вказує, що у випадку цієї справи, побачивши, що сума компенсації за відпустку учаснику бойових дій (58 120, 74 грн.) і сума середнього заробітку (230 592, 26 грн.) є меншою у 3, 96 рази, то суд повинен був залишити таку суму незмінною, оскільки різниця є близькою до тієї (3, 19 разів), що встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц; проте суд першої інстанції протиправно зменшив розмір середнього заробітку з 230 592, 26 грн. до 14 994, 07 грн.; сума середнього заробітку, встановленого судом (14 994, 07 грн.) і сума компенсації за додаткову відпустку (58 120, 74 грн.) відрізняється у 0, 25 рази, що на переконання позивача, є неспівмірним.

11. До Верховного Суду від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

12. Відповідач, окрім іншого, зазначає на відсутність в оскаржуваній постанові порушень, вказаних у пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України; судове рішення Верховного Суду, котре, на думку представника позивача, являє собою оновлену судову практику, з`явилось після 13.05.2020 (постанова Верховного Суду від 13.05.20202 у справі № 810/451/17), а зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 805/3414/17-а ніяким чином не відрізняється від загальної судової практики тощо.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Касаційна скарга адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 21 вересня 2020 року.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №340/681/20.

16. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.04.2019 №100 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення: підполковника ОСОБА_1 , старшого льотчика 2-ї авіаційної ланки першої авіаційної ескадрильї на вертольотах, звільненого у запас Збройних Сил України за пп. «б`п.2 ч.5 (за станом здоров`я) ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 19.04.2019 № 59 о/с.

18. З 25.04.2019 позивача виключено зі списків особового складу частини, з 26.04.2019 - з усіх видів забезпечення.

19. Відповідно до довідки від 19.03.2020 № 69/21-932 позивачу нараховано та виплачено при звільненні такі види виплат: грошове забезпечення, одноразова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, індексація грошового забезпечення.

20. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 квітня 2019 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 25 квітня 2019 року.

21. 30.01.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 у справі №340/2578/19 виплачено ОСОБА_1 58 120, 74 грн. відповідної компенсації за невикористані дні додаткової відпустки

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

24. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження (у частині незгоди позивача із зменшенням належної йому суми грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні) та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

25. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

27. Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

28. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

29. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

30. Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

32. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

33. Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

34. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

35. Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

36. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

37. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

38. Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 340/1405/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/5415/20-а, від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/17872/19 тощо.

39. Водночас варто додати, що запропонований у справі № 480/3105/19 спосіб зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов`язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.

40. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 200/5415/20-а.

41. Варто зауважити, що спосіб, який застосував суд першої інстанції має своє пояснення, оскільки ним було враховано те, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні.

42. Судом першої інстанції було встановлено, що з огляду на довідку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.04.2020 №80 сума середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на день звільнення складала 25 288,00 грн., середньоденного - 857, 22 грн.; розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 27.04.2019 по 29.01.2020 становить 230 592, 26 грн., що включає 202 304,00 грн. за 8 повних місяців (25 288,00 грн. х 8) та 28 288, 26 грн. за 33 дні (4 дні квітня 2019 року та 29 днів січня 2020 року) (857,22 грн. х 33); розмір компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік становив 58 120, 74 грн.

43. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 19.03.2020 №69/21-932 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено 343 695, 38 грн., у тому числі 27 483, 32 грн. грошового забезпечення, 278 168,00 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні, 37 932,00 грн. грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, 112,06 грн. - індексації грошового забезпечення.

44. Отже, невиплачена позивачу при звільненні сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у розмірі 58 120,74 грн. становить 16,91% від розміру суми виплаченої ОСОБА_1 при звільненні.

45. На основі наведеного, враховуючи критерії, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у контексті обставин цієї справи, з огляду на характер та розмір заборгованості, колегія суддів Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним критеріям, застосування підходу, який був запропонований Верховним Судом у справі № 480/3105/19 щодо визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 933,15 грн. (16,91% * 230 592, 26 грн.).

46. Слід погодитись із доводами касаційної скарги, що не є доцільним врахування періоду з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем (3 місяці 15 днів) при обчисленні співвідношення виплачених на виконання рішення суду відповідних сум (16.91%).

47. Із врахуванням наведеного та в контексті встановлених обставин у цій справі, суди попередніх інстанції застосували помилковий підхід зменшуючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 до 14 994,07 грн.

48. Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 та постанову Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №805/3414/17-а слід зазначити наступне.

49. Скаржник зазначає, що у зазначених судових рішеннях позивачам не було зменшено суму середнього заробітку за час неповного розрахунку при звільненні.

50. Однак, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 стосувались загальному трактуванню норм матеріального права (статей 116 117 КЗпП України), а також оцінці рішень ЄСПЛ (зокрема рішення по справі «Меньшакова проти України»). У вказаній справі Велика Палата констатувала, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального права, не визначили розмір середнього заробітку, не встановили час затримки розрахунку, не встановили відповідних фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення та не дослідили відповідні докази; а апеляційний суд дійшов помилкового висновку про різну правову природу вихідної допомоги при звільненні та заробітної плати в аспекті правової оцінки виконання роботодавцем свого обов`язку виплатити працівникові всі суми, які йому належать при звільненні.

51. Таким чином, правові висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах, не містять оцінки правильності обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні крізь призму застосування критерію співмірності та зменшення такої суми. А тому, посилання скаржника на вказане судове рішення колегією суддів відхиляється.

52. У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №805/3414/17-а було констатовано, що судами попередніх інстанцій встановлено та відповідачем не заперечувалося, що при звільненні позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 57 511,70 грн., і яка була нарахована 07 квітня 2017 року. Верховний Суд зазначав, що суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 січня по 07 квітня 2017 року.

53. Водночас, колегія суддів зазначає, що у наведеній справі Верховним Судом зверталась увага на те, що здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягає стягненню за вказаний період, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не був предметом касаційного оскарження. А тому, цілком логічно, що Верховним Судом у справі № 805/3414/17-а зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не проводилось.

54. На підставі наведеного, Верховний Суд також відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі №805/3414/17-а, оскільки правовідносини у цій не є подібними до цієї справи.

55. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

56. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

57. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

58. З урахуванням наведеного, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанції застосовано помилковий підхід при зменшенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 14 994,07 грн.

59. При цьому, в контексті встановлених обставин у цій справі найбільш пропорційним і співмірним є підхід, запропонований у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 933,15 грн.

60. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 994,07 грн. необхідно скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 933,15 грн. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

60. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Гулого Андрія Васильовича - представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №340/681/20 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 994,07 грн. - скасувати.

3. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38 933,15 грн.

4. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №340/681/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду