Історія справи
Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №826/5319/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 червня 2018 року
м. Київ
справа №826/5319/17
адміністративне провадження №К/9901/44297/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р. (судді - Келеберда В.І., Качур І.А., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017р. (судді - Троян Н.М., Костюк Л.О., Файдюк В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтера» до Міністерства оборони України, треті особи: Фонд державного майна України, Публічне акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнарожний аеропорт «Дніпропетровськ», Кабінет Міністрів України, про зобов?язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2017р. ТОВ «Галтера» звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов?язати Міністерство оборони України прийняти рішення про передислокацію військової частини, розміщеної на території аеродрому «Кайдаки» та погодити його з Кабінетом Міністрів України.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що через розміщення в національних інтересах Держави на території Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» військового сектору та постійного здійснення з нього військових перельотів повітряних суден Збройних Сил України, Товариство позбавлене можливості в повному обсязі виконати свої договірні зобов'язання, а саме умови Інвестиційної програми, яка є невід'ємним додатком до договору №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «АК «Дніпроавіа» за конкурсом, зокрема здійснити інвестування в реконструкцію аеродромного покриття, в тому числі покриття штучної злітно-посадкової смуги.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017р., у позові відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодилась третя особа - Фонд державного майна України, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, просив ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017р. скасувати, та змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р., а саме:
- Абзац 7 сторінки 6 мотивувальної частини постанови «Водночас, суд погоджується з доводами позивача про відсутність в його діях правопорушення та про неможливість виконання ним з незалежних від нього обставин в повному обсязі взятих на себе зобов'язань відповідно до пп. 11.1.2, пп. 11.2.2 договору та Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» - виключити.
- Абзац 7 сторінки 7 мотивувальної частини постанови «Разом з цим, як з'ясовано судом під час розгляду справи, позивач дійсно позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як відповідачем, так і позивачем, пов'язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни» змінити, та викласти в наступній редакції:
- «Разом з цим, як з'ясовано судом під час розгляду справи, позивач не був позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як відповідачем, так і позивачем, пов'язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни. Оскільки, Антитерористична операція на Сході України розпочалась лише у квітні 2014 року, а виходячи з умов спірного договору, на цей час покупець вже мав би фактично підходити до завершення виконання всіх зобов'язань за Договором, натомість із передбачених 882,1 млн. грн. внесено лише 142 145, 12 тис. грн., жоден об'єкт державі не передано».
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р. - залишити без змін.
Тобто, Фонд державного майна України звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій висловлює незгоду з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, при цьому не оскаржуючи судові рішення по суті вирішення позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з висновками Вищого господарського суду України, висловлені ним в постановах за наслідками розгляду інших судових справ. Крім того посилався на те, що судові рішення ухвалені без належного, об'єктивного з?ясування всіх обставин справи, внаслідок чого суди дійшли передчасних висновків про відсутність вини в діях позивача щодо не виконання взятих на себе зобов'язань, а саме здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах доводів касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.08.2009р. між Фондом державного майна України та ТОВ «Галтера» укладено договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «АК «Дніпроавіа» за конкурсом №КПП-557 (далі - договір).
19.08.2009р. ТОВ «Галтера» затверджено Концепцію післяприватизаційного розвитку ВАТ «АК «Дніпроавіа» (далі - Концепція), яка є невід'ємною частиною договору (п. 11 Договору).
У подальшому до Концепції внесено зміни, погоджені з Фондом державного майна України відповідно до листа Фонду від 19.10.2012р. №10-23-12541 в частині перенесення строків внесення інвестицій.
До договору купівлі-продажу пакета акцій від 28.09.2009р. №КПП-557 було укладено договори про внесення змін, зокрема договір від 04.08.2011р. №281 про внесення змін до договору з огляду на рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «АК «Дніпроавіа» щодо створення ТОВ «МА «Дніпропетровськ» та передачу до його статутного капіталу частини майна ВАТ «АК «Дніпроавіа».
Основним напрямком діяльності для ВАТ «АК «Дніпроавіа» є перевезення пасажирів, багажу, вантажів авіаційним транспортом, для ТОВ «МА «Дніпропетровськ» - аеропортове обслуговування повітряних суден.
Відповідно до п. 11 договору від 04.08.2011р. №281, останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації товариства і є невідємною частиною договору купівлі-продажу від 28.09.2009р. №КПП-557. Зобов'язання покупця стосовно ТОВ «МА «Дніпропетровськ» виникають з моменту його державної реєстрації, що відбулася 16.08.2011р.
Згідно з пп. 11.1.2 договору, покупець зобов'язаний забезпечити передачу ВАТ «АК «Дніпроавіа» штучної злітно-посадкової смуги площею 2860 х 44 кв. м, радіомаячної системи РМС СП - 80 М та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
Відповідно до Концепції, ТОВ «Галтера» повинно інвестувати грошові кошти у сумі 882,1 млн. грн. на виконання Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ». Кінцевим строком внесення та освоєння інвестиційних коштів за напрямками, передбаченими Концепцією, є 31.12.2014 року.
В Техніко-економічному обґрунтовуванні зазначені варіанти реконструкції аеродрому, зокрема шляхом розбирання існуючих аеродромних покриттів ШЗПС, відновлення несучої спроможності ґрунтової основи, виправлення повздовжнього профілю ШЗПС з доведенням його до нормативних вимог, укладення на місці розібраної ШЗПС нових покриттів жорсткого типу шириною 45 м, повний обсяг робіт з реконструкції виконується за рахунок коштів Інвестора - ТОВ «Галтера» та осіб, пов'язаних з ним відносинами контролю.
Загальна сума інвестицій, яка мала бути внесена відповідно до Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» до 2014 року, складає 882,1 млн. грн.
Водночас позивачем умови договору в повному обсязі не виконано, зокрема, майно, визначене у пп. 11.1.2 договору, у передбачені строки до державної власності не перейшло, з передбачених Концепцією та договором 882,1 млн. грн. внесено інвестицій з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 142145,12 тис. грн., при цьому сума інвестицій у діючих на момент внесення цінах склала 142154,465 тис. грн. Сума невнесених інвестицій складає 739954,88 тис. грн.
Крім того судами встановлено, що Указом Президента України від 14.04.2014р. №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Прийняття вищевказаного Указу Президента України зумовило початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України.
Враховуючи небезпеку початку дестабілізації ситуації у Дніпропетровському регіоні та недопущення захвату стратегічних будівель на території області, у тому числі міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», на території ТОВ «МА «Дніпропетровськ», згідно розпорядження керівництва Збройних Сил України, розміщена військова авіаційна та наземна техніка, забезпечується виконання її польотів, обслуговування військової льотної техніки, забезпечено розміщення особового складу Збройних Сил України з організацією побутових умов.
Позивач, вважаючи, що таке розміщення на території ТОВ «МА «Дніпропетровськ» є перешкодою для виконання його зобов'язань, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто під час розгляду вказаної категорії справ, з'ясуванню підлягає, чи були оскаржувані дії та рішення відповідача вчинені та прийняті в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії та рішення здійсненні та прийняті на законних підставах, пропорційно та добросовісно.
Правовою основою оборони держави є Конституція України, Закон України «Про оборону України», інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 2, 10 Закону України «Про оборону України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона нашої Держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Організаційно Збройні Сили України складаються із військових об'єднань, з'єднань, частини підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ' і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності; режим у районі проведення антитерористичної операції - особливий порядок, який може вводитися в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення і передбачати надання суб'єктам боротьби з тероризмом визначених цим Законом спеціальних повноважень, необхідних для звільнення заручників, забезпечення безпеки і здоров'я громадян, які опинилися в районі проведення антитерористичної операції, нормального функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина; комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів; невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності; пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності; поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом; нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників; єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій; співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.
У відповідності до положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на забезпечення заходів, пов'язаних з проведенням Антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, на теперішній час на території аеродрому «Кайдаки» розміщується та обслуговується авіаційна і наземна військова техніка та склад Збройних Сил України для здійснення військових польотів щодо захисту кордонів України та виконання відповідних військових завдань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки розміщення відповідачем військового сектору на території аеродрому відбулося на виконання вимог закону, тобто відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у відповідності до норм ЦК України.
Такі обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій учасниками справи не оскаржуються.
Крім того, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях позивача правопорушення та про неможливість виконання ним з незалежних від нього обставин в повному обсязі взятих на себе зобов'язань відповідно до пп. 11.1.2, пп. 11.2.2 договору та Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ», а також що позивач дійсно позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як відповідачем, так і позивачем, пов'язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни.
З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного адміністративного спору є протиправність дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.
В той же час, висновки суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції, і які просить змінити у касаційній скарзі третя особа, стосуються виконання чи невиконання з поважних причин позивачем укладеного з Фондом державного майна України договору купівлі-продажу від 28.08.2009р. №КПП-557 та Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» (господарського зобов'язання), що не відповідає завданню адміністративного судочинства й не може бути предметом розгляду в межах адміністративної справи, предметом якої є правомірність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який, до того ж, стороною такого зобов'язання не виступає.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами пункту 3 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
За правилами статті 351 КАС України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За таких обставин, касаційна скарга Фонду державного майна України підлягає частковому задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні, шляхом виключення з її мотивувальної частини висновків суду щодо відсутності вини в діях позивача щодо не виконання взятих на себе зобов'язань.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017р. - скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р. - змінити, виключивши абзац 7 сторінки 6 мотивувальної частини постанови «Водночас, суд погоджується з доводами позивача про відсутність в його діях правопорушення та про неможливість виконання ним з незалежних від нього обставин в повному обсязі взятих на себе зобов'язань відповідно до пп. 11.1.2, пп. 11.2.2 договору та Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» та абзац 7 сторінки 7 мотивувальної частини постанови «Разом з цим, як з'ясовано судом під час розгляду справи, позивач дійсно позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як відповідачем, так і позивачем, пов'язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни».
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук