Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа № 812/164/17

адміністративне провадження №К/9901/19647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у складі судді Чиркіна С.М. на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів Сіваченко І.В., Шишова О.О., Сухарька М.Г. у справі №812/1413/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Спеціальної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяв про зміну, уточнення позовних вимог від 29 червня 2017 року до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - перший відповідач), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - другий відповідач), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - третій відповідач) про визнання протиправною бездіяльності другого відповідача за період з 05 липня 2016 року по 15 вересня 2016 року, що втілилась у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 350 562,00 грн. Крім того, позивач просив визнати протиправною бездіяльність третього відповідача в особі першого відповідача, перебіг якої розпочався 16 вересня 2016 року та триває, що втілилась у не внесенні заяви позивача про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2016 року в сумі 350562,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язати третього відповідача в особі першого відповідача вчинити дії шляхом внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми податку на додану вартість за березень 2016 року 350562,00 грн, з посиланням на необхідність відновлення у зазначений спосіб вирішення спору його права на бюджетне відшкодування.

29 листопада 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 18 січня 2018 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилась у не вчиненні законодавчо передбачених дій щодо перевірки достовірності нарахування Товариством суми бюджетного відшкодування, визначеної у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2016 року на суму 350562,00 грн. для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 350562,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи постанови суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що без підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування, яке є обов'язком органів державної фіскальної служби та ними не виконаний, суд позбавлений можливості вирішити спір щодо такого відшкодування.

09 лютого 2018 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду, яка ухвалою суду у цей же день залишена без руху.

14 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №812/164/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

Справа №812/164/17 надійшла на адресу Верховного Суду 21 березня 2018 року.

Товариство в касаційній скарзі доводить, що ухвалення рішення у справі №812/164/17 щодо зобов'язання відповідача провести документальну перевірку не відновить порушене право підприємства, а лише створить передумови для можливого зловживання з боку держави, якій стає вигідно зволікати із наданням особі належного їй права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства у повному обсязі.

З посиланням на порушення пунктів 200.10, 200.11, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України позивач доводить, що не проведення податковим органом перевірки свідчить про відсутність порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 350 562 грн.

29 березня 2018 року від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому податковий орган просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі. Третій відповідач по справі посилається на те, що з 01 січня 2017 року змінено порядок бюджетного відшкодування в тому числі і щодо проведення перевірок декларацій з податку на додану вартість. Наводить текст підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, при цьому не робить висновку як ця норма впливає на вирішення спору по суті.

Крім того, доводить порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, якою передбачено, що контролюючий орган має право зокрема протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення. З огляду на наведену норму вважає відсутніми повноваження відповідно до постанови суду, оскільки закінчився граничний строк для проведення документальної перевірки Товариства.

Частина відзиву на касаційну скаргу Товариства здійснюється третім відповідачем від імені першого відповідача, без підтвердження процесуальних повноважень та за межами обсягу доводів та предмету касаційного перегляду заявленого позивачем, адже саме його заява переглядається.

Третій відповідач у справі повідомляє також про те, що облікова справа Товариства направлена до Державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, у зв'язку з тим, що з 01 січня 2018 року Товариство передано на облік до цього податкового органу.

Пунктом четвертим відзиву податковий орган заявляє клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року до вирішення справи по суті у Верховному Суді.

Від першого, другого відповідачів та третьої особи відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги Товариства по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством, як платником податку на додану вартість на виконання положень пункту 200.7, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України 19 квітня 2016 року подано до податкового органу (СДПІ у м. Луганську) податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, у рядку 20.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 350562,00 грн. Разом із декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (Д4) за березень 2016 року у розмірі 350562,00 грн.

Податковим органом у травні 2016 року проведено камеральну перевірку даних Товариства задекларованих у податковій звітності за березень 2016 року, якою оформлено висновок від 18 травня 2016 року № 8/28-05-40/05763797, яким встановлено підстави для додаткового дослідження суми податкового кредиту, у зв'язку з потребою з'ясування обґрунтованості сум нарахувань.

Суд оцінюючи спірні правовідносини, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, доводи Товариства та заперечення третього відповідача у справі висновується на тому, що за положеннями пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Результатами такої перевірки є довідка або акт. Такий документ за результатами проведеної податковим органом камеральної перевірки не складений. Контролюючим органом не підтверджено бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації за березень 2016 року в сумі 350562,00 грн., наслідком чого має бути проведення відповідно до пункту 200.11 статті 200 цього кодексу документальної позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, термін проведення якої сплинув до 20 серпня 2016 року, внаслідок ухилення податкового органу (податкових органів) від належного виконання покладених на нього (них) обов'язків.

Відсутність результатів перевірки, предметом якої є встановлення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за березень 2016 року, унеможливлює вирішення спору про право на бюджетне відшкодування, не залежить від змін способів відшкодування податковим законодавством. Спосіб відновлення порушеного права є похідним від встановлення самого факту порушення такого права. Підтвердження бюджетного відшкодування податковим органом є обов'язковою умовою такого відшкодування, внаслідок чого прийняття рішення про відшкодування без перевірки є передчасним.

Безпідставним є посилання позивача та третього відповідача на сплив строку встановленого Податковим кодексом України для перевірки, оскільки рішення про перевірку прийнято в межах судових процедур.

Клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (третього відповідача у справі) про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року до вирішення справи по суті у Верховному Суді, Суд відхиляє з огляду на його невмотивованість.

Посилання третього відповідача на перебування Товариства в іншому органі Державної фіскальної служби з 01 січня 2018 року впливає на виконання судового рішення, можливість здійснення процесуального правонаступництва та не стосується вирішення спору по суті.

Застереження висловленні третім відповідачем у відзиві, від імені першого відповідача, стосуються виконання покладених на податковий орган функцій та не звільняють від їх виконання, мають відношення до встановлення додаткових обставин при здійсненні перевірки.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 812/164/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер