Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа №826/20435/16, адміністративне провадження №К/9901/63081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2018р. (суддя - Чудак О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. (судді - Ключкович В.Ю., Бєлова Л.В., Літвіна Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати в частині рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду) (наказ тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" №42/2 від 01.06.2016р. «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними») про застосування наслідків нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016р. платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на ім`я ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію про позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 30.10.2014 №980-005-000000391, у сумі 174 000 грн., на рахунку № НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_1 , та у сумі 1 797 грн. на рахунку № НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_1 , (разом 175 797 грн.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення його договору банківського рахунку до нікчемного на підставі п. 7-9 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2018р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перевіркою виявлено, що договір має ознаки нікчемності правочину на підставі ст. 38 цього Закону.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір №980-005-000000391 «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», відповідно до якого банк по ініціативі клієнта відкриває на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберіганні грошей та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку. (а.с. 12)

11.11.2014р. між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладений Договір доручення №1, згідно умов якого Банк, в якості Повіреного мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності (а.с. 67).

22.12.2015р. постановою Національного банку України № 917/БТ прийнято рішення «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із змінами, внесеними постановою від 27.04.2016р. № 295/БТ. (а.с. 57-61)

19.05.2016р. ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» здійснено переказ коштів на рахунок№ НОМЕР_2 у загальній сумі 175 797,03 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-005-000232066 від 04.05.2016р.». (а.с 15)

23.05.2016р. на підставі рішення НБУ №14/БТ вказаний банк віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію до 22.07.2016 включно. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 13.06.2016р. №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ю.П. Ірклієнко було видано наказ «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» від 01.06.2016 №42/2, яким затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів) що є нікчемними на підставі п.7-9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», викладені в Акті №2 Комісії по перевірці таких правочинів, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн. (до числа яких входить і рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський» на ім`я ОСОБА_1 ). (а.с. 56)

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №1213 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та призначила уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка Ірклієнка Юрія Петровича строком на 2 роки з 13.07.2016р. до 12.07.2018р.

Листом від 15.08.2016р. Уповноважена особа повідомила позивача, що переказ коштів (транзакція) здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016р. в сумі 174 000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-005-000232066 від 04.05.2016 на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ; та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 в сумі 1 797,03 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-005-000232066 від 04.05.2016 на рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 є нікчемними на підставі п. 7-9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.17).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016р. №1702 призначено Уповноваженою особою та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05.09.2016.

Відповідно до довідки № ЗГЗ(К)/5867 від 15.09.2016р. позивача повідомлено, що зараховані кошти на поточний рахунок позивача з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» в загальній сумі 175 797,03 грн. є нікчемним правочином в силу положень статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV та пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначено, що на момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку коштів для проведення розрахунків за договором від 04.05.2016 №980-005-000232066. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів. Таким чином, на рахунок ОСОБА_1 , безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства України зараховано кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський». Право власності на такі кошти у ОСОБА_1 не виникає, а отже подальше здійснення будь-яких дій ОСОБА_1 по розпорядженню коштами, що належать ПАТ «Банк Михайлівський», є нікчемними. У відповідності до вимог статті 216 ЦК України, загальна сума коштів 175 797,03 грн. має бути повернута ПАТ «Банк Михайлівський». (а.с 15)

Судами встановлено, що договір банківського рахунку позивача визнано нікчемним на підставі п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку.

Крім того, суди виходили з того, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути лише кошти, внесенні безпосередньо вкладником та в статті 2 передбачає, що кошти, які надійшли для вкладника, вважаються вкладом.

Крім того, суди виходили з того, що Уповноваженою особою Фонду не надано доказів наявності інших підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внаслідок яких договір є нікчемним.

З висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для віднесення спірного правочину до числа нікчемних на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" колегія суддів погоджується, а мотиви і доводи касаційної скарги в цій частині вважає безпідставними і такими, що не спростовують висновки суддів першої та апеляційної інстанцій.

В решті колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так відповідно до пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В ході розгляду справи судами встановлено, що операція по перерахуванню коштів на рахунок позивача здійснена банком після віднесення цього банку до числа неплатоспроможних, така операція призвела до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку і саме з цих підстав такий правочин віднесено відповідачем до числа нікчемних.

При цьому, передбачена пунктом 9 частини 3 статі 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстава віднесення правочинів до числа нікчемних носить імперативний характер і не пов?язує таку нікчемність з вчиненням такого правочину до запровадження тимчасової адміністрації або з обізнаністю будь-кого з інформацією про віднесення банку до категорії проблемних.

За таких обставин віднесення відповідачем правочину за участю позивача до числа нікчемних відповідає вимогам закону, за правилами статей 215-216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює юридичних наслідків, а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

Крім того, за умови правомірності віднесення спірного правочину до числа нікчемних та застосування передбачених законом наслідків такої нікчемності, позивач та вклад на його ім`я не відповідають визначеним статтею 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" поняттям вкладу та вкладника і не можуть бути включені до переліку вкладників, які мають право на одержання за рахунок Фонду гарантованої суми відшкодування.

В той же час, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Колегія суддів враховуючи викладене, прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись статтями 238, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. у даній справі скасувати.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" №42/2 від 01.06.2016р. про застосування наслідків нікчемності правочинів, провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук