Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.08.2018 року у справі №0870/4806/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

07 серпня 2018 року

справа №0870/4806/12

адміністративне провадження №К/9901/5850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у складі колегії суддів Божко Л. А., Лукманової О. М., Прокопчук Т. С. у справі № 0870/4806/12 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гидростандарт» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетної заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року Приватне підприємство «Гидростандарт» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області в якому, з урахуванням наступних уточнень, просив суд:

- визнати протиправним наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки платника податків, виданий в.о. начальника Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 22 грудня 2011 року № 3979 щодо бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за грудень 2008 року, липень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, липень-грудень 2010 року, вересень 2011 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь платника податків суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість згідно податкових декларацій за звітні періоди: грудень 2008 року - 1775 грн., липень 2009 року - 27 376 грн., серпень 2009 року - 25586 грн., вересень 2009 року - 4465 грн., жовтень 2009 року - 8157 грн., листопад 2009 року - 9520 грн., грудень 2009 року - 99 320 грн., січень 2010 року - 44 454 грн., лютий 2010 року - 18 149 грн., березень 2010 року - 53 263 грн., липень 2010 року - 43 935 грн., серпень 2010 року - 99 477 грн., вересень 2010 року - 126 615 грн., вересень 2011 року - 5 166 грн., всього на суму 567 528грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0000492305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 43 183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 583 грн. 25 коп., № 0000502305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 753 933 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 795 грн. 25 коп., № 0000012305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 918 309 грн. та № 00001722305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 17 481 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 740 грн. 50 коп.

11 серпня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду (суддя - Горобцова Я. В.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено, з мотивів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та безпідставності вимог платника податків щодо здійснення бюджетного відшкодування.

03 лютого 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0000492305, №0000502305, № 0000012305, №00001722305. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд апеляційної інстанції висновувався з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та недоведеності податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу їх прийняття.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у податкового органу повноважень на проведення відповідної перевірки та передчасності позовних вимог щодо стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

23 лютого 2015 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме положень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 11, 86, 138 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник доводить правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано із Запорізького окружного адміністративного суду справу № 0870/4806/12 (суддя-доповідач Приходько І. В.).

22 березня 2016 року справа № 0870/4806/12 надійшла до Верховного Суду.

18 січня 2018 року справу № 0870/4806/12 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, липень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, липень-грудень 2010 року, вересень 2011 року, за результатами якої складений акт від 29 грудня 2011 року № 3147/23/33470962 (далі - акт перевірки).

30 грудня 2011 року на підставі акта перевірки та за результатом процедури апеляційного адміністративного оскарження, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000492305 за порушення положень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 43 183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15 583 грн. 25 коп., застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000502305 за порушення положень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 753 933 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20 795 грн. 25 коп. Правову підставу застосування штрафних (фінансових) санкцій у податковому повідомленні-рішенні не визначено.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000012305 за порушення положень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 918 309 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 00001722305 за порушення положень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 17 481 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 740 грн. 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство є платником податку на додану вартість та здійснює такі види діяльності: оброблення та нанесення покриттів на метали, виробництво тракторів для сільського та лісового господарства, ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, а також роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

За період грудень 2008 року, липень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, липень-грудень 2010 року, вересень 2011 року за наслідками операцій з вказаними контрагентами Підприємством задекларовано суму бюджетного відшкодування, а саме за грудень 2008 року (в наказі помилково вказано 2011 рік, хоча в акті перевірки аналізується 2008 рік) у розмірі 86 104 грн., за липень 2009 року у розмірі 97 801 грн., за серпень 2009 року у розмірі 99 206 грн., за вересень 2009 року у розмірі 86 362грн., за жовтень 2009 року у розмірі 99 737 грн., у листопаді 2009 року у розмірі 87 601 грн., у грудні 2009 року у розмірі 99 320 грн., у січні 2010 року у розмірі 44 454 грн., у лютому 2010 року у розмірі 18 149 грн., у березні 2010 року у розмірі 53 263 грн., у липні 2010 року у розмірі 65 884грн., у серпні 2010 року у розмірі 99 477 грн., у вересні 2010 року у розмірі 259 536 грн., у жовтні 2010 року у розмірі 61 158 грн., у листопаді 2010 року у розмірі 71 901 грн., у грудні 2010 року у розмірі 81 031 грн., у вересні 2011 року у розмірі 5 166 грн.

Податковим органом із посиланням на нереальність господарських операцій з Приватними підприємствами «Торг-сервіс», «Канкорс», Товариствами з обмеженою відповідальністю «Такт-М», «Поліпром НТ», Виробничо-будівельна компанія «Моноліт», «Завод "Рукав-ГСТ», «Металпромсервіс», «Нифедимпекс», «Альвіс», «Баркор», «ВСТ», «Югпромсервіс», «Технокабель», «Лекттранссервіс», «АВ метал груп», «Промислові мастила», ТД «Ікар» фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина», Малим колективним підприємством «Арта» доводиться завищення суми такого відшкодування у відповідні період на загальну суму 753 933 грн. З них не відшкодовано на момент перевірки 681 444 грн. Виявлене завищення суми бюджетного відшкодування призвело до прийняття відповідних спірних податкових повідомлень-рішень про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 918 309 та збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Між позивачем та вказаними контрагентами здійснювалися господарські операції з придбання товарів та послуг (на підставі договорів та на підставі накладних), за наслідком яких Підприємством визначено розмір податкового кредиту.

З метою здійснення подальшої діяльності, в тому числі і експортної, Підприємством здійснювалося:

- придбання деталей для транспортних засобів (більшість операцій);

- будівництво слюсарно-механічного цеху (не завершено) (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Моноліт»),

- оплата посередницьких послуг з експорту товару за кордон (Товариство з обмеженою відповідальністю «Нифедимпекс»);

- надання в оренду приміщень, придбання виробничих ліній («Завод «Рукав-ГСТ», фізичні особи-підприємці ОСОБА_2, ОСОБА_3, );

- придбання канцтоварів та перезарядка картриджів для друку (Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСТ», фізична особа-підприємець ОСОБА_1).

Позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій доводиться податковим органом з посиланням на ненадання товарно-транспортних накладних, відсутність матеріальних та трудових ресурсів, відсутність власних транспортних засобів у контрагентів, відсутність проектної документації та підписаних актів виконаних робіт, відсутність дозволу на проведення будівельних робіт у контрагента на момент укладення договору, пов'язаність суб'єктів господарювання за родинною ознакою, нікчемність правочинів.

Податковий орган також зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження, наявне у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного підприємства «Конкорс», Товариств з обмеженою відповідальністю «Завод «Рукав ГСТ», «Поліпром-НТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Моноліт».

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 198.3 статті 198, підпункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту та здійснення бюджетного відшкодування.

Верховний Суд погоджується з висновком судами попередніх інстанцій, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтвердження суми бюджетного відшкодування мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, за наслідками яких сформовано податковий кредит на додану вартість та визначено суму бюджетного відшкодування досліджена та підтверджена судом апеляційної інстанції ї на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судом апеляційної інстанції враховано, серед іншого, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року в цій справі призначено судову експертизу. Висновком експерта від 30 листопада 2012 року № 79 за результатом дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку встановлена відповідність між даними цих документів та бухгалтерським обліком позивача зокрема формування платником податків податкового кредиту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, правомірність формування податкового кредиту та, відповідно, суми бюджетного відшкодування за цими ж самими операціями за жовтень-грудень 2010 року та липень 2011 року вже підтверджено судовими рішеннями в інших адміністративних справах, які набрали законної сили, що доводить наявність підстав звільнених від доказування.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано висновувався з того, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції з придбання або реалізації товарів та послуг.

Аргументи податкового органу щодо визнання договорів, за якими здійснювалося постачання товарів та послуг, нікчемними є безпідставними, оскільки такі договори нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб'єктів господарювання, підтверджених рішеннями судів, що набрали законної сили, не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Самостійне визнання договорів нікчемними знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Доводи податкового органу щодо наявності податкової інформації про «фіктивність» контрагентів є неприйнятними оскільки склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, яке є поза межами касаційного перегляду.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі № 0870/4806/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер