ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №818/905/17

адміністративне провадження №К/9901/4333/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року (головуючий суддя Савицька Н.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (головуючий суддя Бегунець А.О., судді: Рєзнікова С.С., Старостіна В.В.) у справі № 818/905/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Полісан» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Полісан» звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактична перевірка, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведена з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, доводи податкового органу про здійснення розрахункової операції без застосування реєстру розрахункових операцій є безпідставними з огляду на відсутність доказів на їх підтвердження.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № 0000065018.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем не доведено незастосування реєстратора розрахункових операцій та невидачу відповідного розрахункового документа позивачем, оскільки факт проведення контрольної розрахункової операції, крім зазначення у акті перевірки, не був підтверджений належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що факт реалізації товару та отримання готівки підтверджено замовленням покупця та разовою транспортною перепусткою.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами фактичної перевірки структурного підрозділу ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 88 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), посадовими особами контролюючого органу, складено акт від 24 травня 2017 року № 1301/1000/14/32318370, яким встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР в результаті незастосування реєстратора розрахункових операцій та невидачу відповідного розрахункового документу встановленої форми при продажі товару.

На підставі акта перевірки Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2017 року № 0000065018, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1, 00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Надаючи оцінку вказаним положенням законодавства, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідач не зміг довести належними та допустимими доказами факт реалізації товару без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа. При цьому, такий факт спростовується належними доказами, що наявні в матеріалах справи, в тому числі показаннями свідків, які опитані судом першої інстанції.

Так, допитана у якості свідка заступник начальника філіалу ТОВ «ВП «Полісан» ОСОБА_1 пояснила, що 23 травня 2017 року близько 14.00 год. до приміщення ТОВ «ВП «ПОЛІСАН» за адресою: м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, 88, зайшла особа з наміром придбати фарбу, але даній особі було повідомлено про те, що розрахункові операції проводяться лише до 11.00, після чого остання вийшла. Через 5 хв. до приміщення зайшло двоє осіб, які після пред'явлення посвідчень головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, почали проводити фактичну перевірку.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на факті проведення контрольної розрахункової операції та повідомив, що гроші за фарбу віддав ОСОБА_1, але не зміг згадати куди саме вона їх поклала.

Встановлено, що документами, на підставі яких посадові особи відповідача вказували на факт реалізації товару та отримання готівки заступником начальника філіалу ТОВ «ВП «Полісан» ОСОБА_1, є замовлення покупця від 23 травня 2017 року №677148 та разова транспортна перепустка від 23 травня 2017 року № Т1106 з відміткою відділу продажу № 3 про час в'їзду/виїзду з території та зазначенням мети прибуття - самовивоз.

Разом з тим, відповідне замовлення покупця не містить жодних реквізитів, які б дали змогу ідентифікувати продавця товару, у ньому замовником товару зазначено ОСОБА_1, а не перевіряючих. Також воно не містить підписів і печаток сторін, що не дає можливості встановити походження цього документу та особу, що його сформувала та надрукувала. В свою чергу, разова транспортна перепустка лише фіксує час перебування особи на території підприємства.

Крім того, при проведенні фактичної перевірки посадовими особами відповідача було роздруковано денний звіт РРО з показниками 0.00 грн., про що зазначено в акті перевірки.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, судова колегія касаційної інстанції погоджується із незаконністю спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято з урахуванням непідтвердженого факту контрольної закупки товару без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко