ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 554/155/17

адміністративне провадження № К/9901/3128/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №554/155/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та стягнення грошової допомоги,

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 квітня 2017 року (у складі судді Савченка А. Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Шевцової Н. В., Макаренко Я. М., Мінаєвої О. М.), установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Полтавській області розглянути його заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Полтавській області призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на звернення до обох відповідачів після отримання групи інвалідності під час проходження служби в органах внутрішніх справ, йому було протиправно відмовлено у реалізації права щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю.

3. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року позов задоволено частково;

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови в прийнятті та направленні у встановлений законодавством строк до Міністерства внутрішніх справ України висновку із додатками щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності;

- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області прийняти та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок із додатками щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у відповідності до Постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наявності факту порушення Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області прав та інтересів позивача у межах спірних правовідносин, з огляду на що такі підлягають відновленню з обранням належного та ефективного способу їх захисту.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху.

7. 26 грудня 2017 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 554/155/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2018 у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

9. Позивач не подав відзиву до суду касаційної інстанції.

10. Ухвалою Верховного суду від 05 березня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 24 вересня 1993 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, звідки був звільнений за пунктом 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інше міністерство, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

12. 07 листопада 2015 року наказом № 7 о/с був зарахований до Головного управління Національної поліції в Полтавській області із присвоєнням спеціального звання полковник поліції.

13. Наказом № 182 о/с від 22 червня 2016 року за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» він був звільнений зі служби в поліції через хворобу.

14. Відповідно до довідки серії АВ № 0554424 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 14 вересня 2016 року йому була встановлена ІІ група інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ з 18 липня 2016 року.

15. За заявою ОСОБА_1 із доданими в установленому порядку документами про виплату одноразової грошової допомоги, листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 28 вересня 2016 року за № 29/К-240 йому відмовлено за відсутністю відповідного нормативно-правового регулювання.

16. Відповідно до змісту вказаного вище листа, основною підставою для відмови у позитивному вирішенні заяви зазначено те, що позивач був звільнений з Національної поліції, а захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим застосувати норми наказу МВС України від 11 січня 2016 року № 4 чи постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850, не можливо.

17. Не погодившись із відмовою Головного управління Національної поліції в Полтавській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, останній звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивач не втратив право на отримання одноразової грошової допомоги у зв?язку із настанням у нього інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідні доводи відповідачів про відсутність такого права не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прямо суперечать положенням Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

19. Проаналізувавши норми чинного законодавства, суди дійшли висновку, що одноразова грошова допомога позивачу має здійснюватись саме на підставі «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

20. Водночас апеляційним судом наголошено, що в даному випадку саме Головне управління Національної поліції України в Полтавській області повинно виконувати адміністративні функції щодо подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку про можливість проведення грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

21. Аналізуючи п. 8 та 9 Порядку № 850 суди зауважили, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов'язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС).

22. Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що у Головного управління Національної поліції в Полтавській області були відсутні повноваження повертати без розгляду документи позивача або приймати рішення по суті вимог заяви (рапорт) ОСОБА_1 від 12 жовтня 2016 року. Повертаючи на адресу позивача пакет документів на призначення одноразової грошової допомоги, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, на переконання судів, діяло не у межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.

23. Водночас суди вказали, що належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на Головне управління Національної поліції в Полтавській області обов'язку щодо направлення до МВС України висновку з відповідними документами відносно позивача для вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Аргументуючи вимоги касаційної скарги відповідач звертає увагу на те, що оскільки останнім місцем проходження служби позивачем є орган Національної поліції, то підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 - немає. Вказує, що оскільки позивач звернувся із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності, після втрати чинності Законом України «Про міліцію», положення цього закону не підлягають застосування до позивача.

25. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли необґрунтовані та помилкові рішення щодо задоволення позову у відповідній частині.

V. ОЦІНКА СУДУ

26. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

27. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності та визначення розміру цієї допомоги.

28. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

29. До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.

30. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

31. На виконання ст. 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.

32. Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

33. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).

34. Згідно п. 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

35. Разом з тим, за змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

36. Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

37. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

38. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12 вересня 2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

39. Згідно із п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

40. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

41. За змістом пп. «б» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

42. З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

43. Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплату одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського. Вказане у процесі розгляду справи до уваги судами прийнято не було.

44. Відтак, вирішуючи спір по суті, суди мали виходити з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Полтавській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

45. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

46. Серед іншого судам необхідно встановити фактичні підстави нарахування та розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням позивачу інвалідності по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Водночас суди мають визначитись із застосуванням належного способу захисту порушених прав позивача з огляду на специфіку предмету спору та наведеного правового регулювання спірних правовідносин.

47. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України в редакції Закону №2234-VIII від 07 грудня 2017 року суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

49. Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

50. Частинами 2 та 2 ст. 159 КАС України встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

51. Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

52. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 554/155/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб