Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №803/630/17

адміністративне провадження №К/9901/20829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіна постановуВолинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (суддя: В.М. Валюх)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: В.С. Затолочний, З.М. Матковська, Р.М. Шавель)у справі№ 803/630/17 (876/7607/17) за позовомПриватного підприємства « 2000-ВВ»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській областіпровизнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство « 2000-ВВ» (далі - ПП « 2000-ВВ») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 00000297-40 від 11 квітня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч визначених у ліцензіях на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями кінцевої дати їх дії застосував до нього штраф.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про застосування фінансових санкцій № 00000297-40 від 11 квітня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що річний строк дії ліцензії, виданої позивачу на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (бланк серії АЕ № 577575, реєстраційний № 50301-64-53315) з терміном дії з 29 квітня 2015 року до 29 квітня 2016 року, закінчився у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто 29.04.2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що річний термін дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями закінчується датою, яка передує даті, вказаній у таких ліцензіях як останній день їх дії, тобто 28.04.2016 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 квітня 2015 року відповідачем видано ПП « 2000-ВВ» на бланку серії АЕ № 577575 ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, реєстраційний номер 50301-64-53315, терміном дії з 29 квітня 2015 року до 29 квітня 2016 року, яка дає право позивачу на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями вітчизняного та імпортного виробництва у кафе « 2000», розташованому по вул. Луцька, 2/а в м. Володимир-Волинський Волинської області.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області № 1201 від 03 жовтня 2016 року «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на проведення перевірки № 0000523, № 0000524 від 03 жовтня 2016 року, працівниками податкової інспекції була проведена фактична перевірка господарської одиниці кафе « 2000», що розташована за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 2/а, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, за результатами якої складено акт № 03/163/40-01/37950341 від 13 жовтня 2016 року про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Перевіркою серед іншого встановлено, що 29 квітня 2016 року в кафе « 2000» здійснювалася торгівля алкогольними напоями, перелік яких наведено в додатку № 1 до акту, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оскільки на місце торгівлі в кафе « 2000» позивачем було придбано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії АЕ № 577575, реєстраційний № 50301-64-53315, дата реєстрації 16 квітня 2015 року з терміном дії з 29 квітня 2015 року по 29 квітня 2016 року, а діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями бланк серії АЖ № 004964, реєстраційний № 50301-64-59161, дата реєстрації 05 квітня 2016 року з терміном дії з 30 квітня 2016 року по 30 квітня 2017 року.

Відповідачем 11 квітня 2017 року на підставі акту перевірки № 03/163/40-01/37950341 від 13 жовтня 2016 року прийнято рішення № 00000297-40, яким до позивача на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Так, відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У відповідності до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493 (далі - Порядок) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на вимоги наведених приписів, Верховний Суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.

Вважаючи, що позивач 29 квітня 2016 року не мав права реалізовувати алкогольні напої за недіючою ліцензією, відповідач застосував до нього штраф (фінансову санкцію).

У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаної ліцензії, отриманою позивачем.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається повноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями серія АЕ №577575 терміном дії з 29 квітня 2015 року до 29 квітня 2016 року.

Отже терміни дії даних ліцензії були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 29 квітня 2016 року» та положень Конвенції, висновки судів попередніх інстанцій щодо недопущення позивачем порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольними напоями в останній день чинності ліцензій - 29 квітня 2016 року - є правильними.

Варто також зазначити, що по закінченні строку дії наведеної ліцензії позивач отримав нову ліцензію, де податковий орган самостійно визначив строк її дії з 30 квітня 2016 року по 30 квітня 2017 року, тобто з наступного дня, що передує дню закінчення терміну дії попередньої ліцензії.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду