Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 листопада 2018 року

справа №826/27839/15

адміністративне провадження №К/9901/62652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у складі судді Добрівської Н. А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів Кузьменка В. В., Василенка Я. М., Мєзєнцева Є. І., у справі № 826/27839/15 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, третя особа Міжрегіональне Головне управління Державної фіскальної служби Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

24 грудня 2014 року Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція, податковий орган, перший відповідач у справі), Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (далі - Казначейство, другий відповідач у справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міжрегіональне Головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - третя особа у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що полягає у не вчиненні дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 521 178 грн на підставі заяви позивача від 27 квітня 2015 року, вих. № 848/05-ЕВЕ та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача через Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області суму надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 521 178 грн.

18 квітня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не здійснення належного розгляду заяви Підприємства від 27 квітня 2015 року про повернення надміру сплачених грошових коштів по філії платника податків в місті Маріуполі у розмірі 521 178 грн., які залишились на обліковій картці авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11023300) та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (КБК 11023300), а також зобов'язано податковий орган розглянути по суті заяву Підприємства від 27 квітня 2015 року про повернення надміру сплачених грошових коштів по філії платника податків у місті Маріуполі у розмірі 521 178 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій висновувалися з встановлення протиправної бездіяльності податкового органу, допущеної після отримання заяви Позивача про повернення надміру сплаченого податкового зобов'язання щодо сплати консолідованого податку на прибуток, на недотримання порядку, передбаченого для підготовки відповідного висновку, та передачі його до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства. Право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

01 жовтня 2018 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами вимог статті 43 Податкового кодексу, доводить помилковість обрання судами попередніх інстанцій способу судового захисту та неврахування правової позиції Верховного Суду України, викладену у постанові від 01 березня 2016 року № 826/4860/13-а. Доводить необхідність доцільності виходу судами за межі позовних вимог та обрання зобов'язального способу захисту права на власність.

02 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/27839/15.

Відзиви відповідачів та третьої особи на касаційну скаргу позивача до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

11 жовтня 2018 року справа № 826/27839/15 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 27 квітня 2015 року Підприємство звернулось до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (за місцезнаходженням філії позивача) із заявою від №848/05-ЕВЕ, поданою на підставі пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, в якій просило повернути на рахунок позивача у банку надміру сплачені грошові кошти по філії Підприємства в місті Маріуполі у розмірі 521 178 грн, які залишились на обліковій картці авансових внесків з податку на прибуток (КБК 11023300) та податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (КБК 11023300) за структурний підрозділ, облікову картку якого було відкрито у податкового органу.

На момент звернення позивача до суду з позовом, першим відповідачем не вирішено питання щодо повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань на підставі заяви позивача від 27 квітня 2015 року та не надано Підприємству жодної відповіді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана переплата, розмір якої не є спірним у справі, виникла на підставі поданих платником податків розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку за період 2014-2015 роки. За даними податкового органу, у позивача обліковується надмірна сплата авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яка виникла в межах 1095 днів.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з наступного.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положеннями Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30 грудня 2013 року №882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за №146/24923 (далі - Порядок).

Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

За змістом пункту п'ятого Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми

Пунктом шостим Порядку передбачено, що обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: 1) на поточний рахунок платника податку в банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Міндоходів, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Міндоходів у відповідному уповноваженому банку (у разі коли кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Відповідно до пункту сьомого Порядку орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлений факт наявності переплати на рахунку платника податків авансових внесків з податку на прибуток, дотримання Товариством встановленого порядку подання заяви про повернення надміру сплачених сум до контролюючого органу з дотриманням 1095 денного строку, та безпідставність відмови податкового органу у поверненні надміру сплачених коштів, не вжиття заходів та не вчинення дій відповідачем, визначених наведеними нормативно-правовими актами, що обумовлює визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання його здійснити передбачені законодавством заходи.

Щодо посилань позивача у касаційній скарзі на необхідність вийти судам попередніх інстанцій за межі позовних вимог та стягнення за рахунок Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, то Верховний Суд вважає їх безпідставними, виходячи з такого.

Вимога щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача через Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області суму надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 521 178 грн охоплювалася первинним позовом, тому її задоволення не може вважатися виходом за межі позовних вимог.

Посилання платника податків на практику Верховного Суду України обґрунтовано оцінено судами попередніх інстанції як неприйнятне, з таких підстав.

Пунктом третім Порядку, який відповідає приписам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на поточний рахунок такого платника податків в банку, готівкою або з метою використання у подальших розрахунках як авансових платежів (передоплати) / грошової застави проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Із системного тлумачення норм Порядку право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Враховуючи відсутність вказаних обставин і не проведення податковим органом належної перевірки даних, викладених у заяві платника, а також невстановлення наявності чи відсутності податкового боргу у платника податків, що впливає на можливість складання першим відповідачем відповідного висновку про повернення коштів на рахунки в банках, така вимога є передчасною.

Зазначена позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 листопада 2015 року у справі №21-3669а15 та від 02 грудня 2015 у справі № 21-2650а15, що узгоджується з положеннями статті 43 Податкового кодексу України.

Відтак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, оскільки, виходячи із встановлених обставин справи, це є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу.

Посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 26 червня 2018 року, якою справу № 826/7380/15 передано для вирішення до Великої Палати Верховного Суду, з мотивів обрання судами неналежного способу захисту, позивач не врахував, що у цій справі спірні правовідносини стосувалися бюджетного відшкодування, право на яке підтверджено за наслідками перевірки податкового органу у порядку, передбаченому статтею 200 Податкового кодексу України. Проведення подальших будь-яких перевірок законодавством не передбачено, а зобов'язано податковий орган скласти відповідний висновок. Остаточне рішення у справі № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду на час здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі не прийнято.

Аналізуючи спірні правовідносини, Суд звертається до положень статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Довготривалий не розгляд компетентними органами Держави заяви Підприємства про повернення помилково сплачених коштів до Державного бюджету, часткове повернення коштів, яке може розцінюватись як визнання податковим органом помилковості їх сплати, стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, а також невизначеність правонаступника органу, відповідального за розгляд поданої заяви, розцінюється судом як порушення права позивача на мирне володіння своїм майном.

Судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі спрямовані на усунення безпідставного обмеження права на мирне володіння майном, внаслідок невиправданої бездіяльності податкового органу, допущеної при розгляді заяви позивача від 27 квітня 2015 року про повернення надмірно сплачених коштів на особистий рахунок у банку.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 826/27839/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер