Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 826/845/18

адміністративне провадження № К/9901/27226/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/845/18

за адміністративним позовом Державного підприємства «Державний науковий-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Кузьменко А. І.) від 14 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мельничук В. П., Лічевецький І. О., Оксененко О. М.) від 24 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2018 року Державне підприємство «Державний науковий-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» (далі - ДП «Державний науковий-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 0091151213.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, ним за спірний період (2016 - 2017 роки) здійснено своєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними документами. Позивач стверджує, що він здійснив сплату податків в повному обсязі і відповідні суми надійшли до державного бюджету.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 25 жовтня 2017 року № 0091151213.

Стягнуто на користь ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 42 019,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» в задоволенні позову.

5. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішень.

6. 28 грудня 2020 року від ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в порядку пункту 76.3 статті 76 ПК України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», за результатом якої складений акт № 9664/26-15-12-13-20 (далі - акт перевірки).

9. Згідно з висновками акту перевірки встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість за період 2016- 2017 роки, передбачених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

10. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 0091151213, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку від 71 до 211 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 14 006 621,75 грн позивача зобов`язано сплатити штраф в сумі 20%, що становить 2 801 324,35 грн за платежем податок на додану вартість.

11. Рішенням ДФС України від 28 грудня 2017 року № 31979/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» від 08 листопада 2017 року на податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2017 року № 00991151213 залишено без задоволення.

12. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивачем у визначений ПК України строк подано декларації з податку на додану вартість та сплачено визначені у таких деклараціях грошові зобов`язання з податку на додану вартість.

14. Зокрема за висновками судів попередніх інстанцій, ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» за період січень 2016 року - серпень 2017 року (період охоплений перевіркою) нараховано ПДВ в сумі 16 452 811 грн та сплачено ПДВ в сумі 16 541 402,66 грн.

15. З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суди зазначили, що позивачем не порушено граничного терміну подання податкових декларацій, адже, він надав достатні та допустимі докази того, що ним сумлінно та вчасно подавались декларації у встановлений законодавством термін та вчасно сплачувались узгоджені суми, вказані у податкових деклараціях.

16. Крім того суди зауважили, що кошти, які перераховувались підприємством на сплату податку на додану вартість, які формувались за деклараціями у 2016 році та у 2017 році, не могли відраховуватись кошти з системи електронного адміністрування на погашення боргу, що виник до 01 липня 2015 року (без рішення суду).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не були враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 червня 2018 року по справі № 821/1750/17 та від 13 лютого 2018 року у справі № 808/2290/17.

20. Скаржник наголошує, що кошти сплачені ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» в рахунок погашення податкових зобов`язань по деклараціях з ПДВ, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

25. Так, згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

26. За правилами п. 36.2 цієї ж статті ПК України податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

27. В силу приписів пункту 36.3 статті 36 ПК України податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

28. За змістом пункту 37.2 статті 37, пункту 38.1 статті 38 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв`язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

29. Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

30. Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

31. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

32. Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. За змістом пункту 126.1 статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, позивачем у визначений ПК України строк було подано декларації з податку на додану вартість та сплачено визначені у таких деклараціях грошові зобов`язання з податку на додану вартість. Зокрема за період січень 2016 року - серпень 2017 року (період охоплений перевіркою) нараховано ПДВ в сумі 16 452 811 грн та сплачено ПДВ в сумі 16 541 402,66 грн.

35. Водночас, з огляду на те, що станом на 31 грудня 2015 року за позивачем обліковувався в інтегрованій картці платника податковий борг з названого податку (який утворився за період з 31 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року), перераховані позивачем кошти для погашення поточних платежів зараховувались контролюючим органом в погашення наявних сум податкової заборгованості за хронологією виникнення таких.

36. Колегія суддів зауважує, що у разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

37. Так, джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

38. Згідно з абзацом першим пункту 87.1 цієї статті джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

39. Законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

40. Відповідно до абзацу другого пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

41. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац четвертий пункту 87.1 статті 87 ПК України).

42. Норми статті 95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

43. Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 цієї статті, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

44. Аналіз наведених норм в їх системному зв`язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з податку на додану вартість за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

45. Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату.

46. У той же час, Верховний Суд наголошує, що такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

47. Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 1840/3549/18, від 05 травня 2021 року у справі № 480/1856/19.

48. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року по справі № 826/16180/14, заборгованість в сумі 2 216 547,28 грн вирішено стягнути лише з рахунків ДП «Державний науковий-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція». Іншого судового рішення про стягнення боргу позивача з рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідачем суду не надано.

49. При цьому, податковий борг, у погашення якого зараховано відповідачем самостійно сплачені позивачем кошти, виник до 01 липня 2015 року, а тому, відповідно до норм пункту 87.1 статті 87 ПК України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

50. Колегія суддів вказує на те, що згідно з положеннями частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Суд також зазначає про необґрунтованість посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах № 821/1750/17 та № 808/2290/17, щодо застосування положень пункту 87.9 статті 87 та ПК України, які не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі.

52. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

53. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

54. Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

55. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

56. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у місті Києві не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 826/845/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов