Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2018 року

Київ

справа №821/985/16

адміністративне провадження №К/9901/24912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 (суддя Войтович І.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 (судді Шевчук О.А., Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.)

у справі № 821/985/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичних перевірок, податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення фактичних перевірок від 03.06.2016 № 24 та податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 000168140, яким на позивача накладено штраф у розмірі 24 820 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016 № 0001681405 в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 24 650 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач, здійснюючи діяльність із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), не передавав до органів ДФС копії розрахункових документів в період з 01.01.2016 по 05.06.2016 включно 146 разів (дні, коли здійснювалася реалізація продуктів у магазині позивача через РРО та відповідно роздруковувалися розрахункові документи (чеки), а відтак до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за кожен день неподання таких звітів. Позивачем не було надано доказів несправності РРО чи доказів технічної неможливості відправки до податкового органу відповідних документів.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржувалися.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 червня 2016 року на підставі наказу Головного управління ДФС України в Херсонській області від 03.06.2016 № 248, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктами 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2

Перед початком перевірки позивачу було вручено зазначений наказ, а також пред'явлено направлення на перевірку від 06.06.2016 р. № 0556 та № 0557, з якими позивач ознайомився та власноруч розписався в направленнях.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі вказаних висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2016, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 24 820 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Згідно пункту 9 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в разі неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари застосовуються фінансові санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Суд зазначає, що вимоги цієї статті не передбачають застосування штрафних санкцій за кожний випадок неподання до органів доходів і зборів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Тому, зважаючи на принцип неможливості неодноразового притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за вчинення того ж правопорушення, яке є продовжуваним, неправомірним є визначення позивачу розміру штрафу за порушення пункту 7 статті 3 Закону з урахуванням кількості виявлених випадків.

Як вірно зазначено судами, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо подання до контролюючих органів електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, суб'єкт господарювання вчиняє продовжуване порушення.

Таким чином, за вчинення порушення пункту 7 статті 3 Закону № 265/95-ВР контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків неподання до контролюючого органу електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.03.2013 року у справі 21-89а13.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 826/20506/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення .

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2016 у справі № 821/985/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко