Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.03.2020 року у справі №676/1055/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа № 676/1055/17

адміністративне провадження № К/9901/38679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у касаційній інстанції справу № 676/1055/17

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя - Стельмах Д.В.) та

ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (головуючий суддя - Боровицький О.А., судді: Сапальова Т.В., Матохнюк Д.Б.)

у справі № 676/1055/17

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради

про визнання рішень невідповідними законодавству та скасування рішень виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради (далі - відповідач) про визнання невідповідними законодавству, не чинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів», від 16 травня 2013 року № 629 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 «Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів» та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», від 09 лютого 2017 року «Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч постанов Кабінету Міністрів України №560 від 12 травня 2005 року, № 529 від 20 травня 2009 року та № 869 від 01 червня 2011 року, застосовує в своїх рішеннях норми та визначення, що суперечать вимогам нормативно-правового акту вищої юридичної сили. Додатками до оскаржуваних рішень затверджено Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення не по кожному будинку окремо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста, але відповідач затверджує загальний тариф грн./кв.м для класів будинків в загальному об`ємі. Зазначені тарифи фактично являються сумою тарифів невизначеного переліку послуг, що повинні надаватися у кожному будинку окремо. Постановою № 869 вирахування тарифів на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів встановлюється на кількість проживаючих у квартирах, а виконкомом міської ради встановлено тарифи на 1 кв.м квартири.

2.1. Позивач зазначає, що в порушення вимог статей 1, 8, 9, 33, 35, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» №1160-IV від 11 вересня 2003 року рішення виконкому міської ради № 1928 від 23 грудня 2010 року прийнято за відсутності аналізу регуляторного впливу та без дотримання процедури оприлюднення регуляторного акту. Вважає, що оскільки виконавчий комітет міської ради не виконав постанову Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року, яким затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», не розробив економічно обґрунтовані розрахунки по кожному будинку, зокрема, не було проведено громадське обговорення з жильцями будинків тарифи на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є незаконними і підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним рішенням відповідача проводилися лише коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях встановлених рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року, що передбачає пункт 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

4.1. Суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-IV від 11 вересня 2003 року при прийнятті оспорюваних рішень, оскільки абзацом 11 частини 2 статті 3 цього Закону визначено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. Також вказували на те, що рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 23 грудня 2010 року № 1928 та від 29 листопада 2012 року № 2179, якими, як вказує позивач, порушене його право, втратили чинність 09 лютого 2017 року, тобто ще до звернення позивача до суду. Разом з тим, позивачем не надано суду розрахунків, які він вважає економічно обґрунтованими та відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. 03 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , якою він просить скасувати постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

6. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

7. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій в порушення частини 2 статті 71 КАС України (у редакції до 15.12.2017) обов`язок щодо доказування правомірності винесених відповідачем рішень переклали на позивача. Також, судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради тарифи на житлово-комунальні послуги по обслуговуванню будинків і прибудинкових територій розроблені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 939 «Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати за утримання будинків і прибудинкових територій», яка втратила свою чинність в 2005 році, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". В свою чергу, постанова № 560 втратила чинність у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», яка є чинною на сьогоднішній день.

7.1. Тому, розрахунки тарифів на житлово-комунальні послуги по обслуговуванню будинків і прибудинкових територій, які затверджені оскаржуваними рішеннями, не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року та Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, оскільки не розраховані окремо по кожному будинку та при розрахунку тарифів не дотримано принципу прозорості.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

10. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

11. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду.

12. 15 березня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Коваленко Н.В., суддів Берназюк Я.О., Гриців М.І.

13. У зв`язку з унесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Коваленка Н.В. у розгляді справ категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку із змінами, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10 січня 2020 року №21/0/78-20, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за результатом якого визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Соколов В.М.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 05 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено справу у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до положень частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. Відповідно до рішення Кам`янець-Подільської міської ради № 104 від 24 травня 2006 року «Про затвердження тарифів на житлові послуги» послуга вивезення та утилізацію твердих побутових відходів віднесена до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

18. 23 грудня 2010 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

19. 29 листопада 2012 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 2179 "Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

20. 16 травня 2013 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 629 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 29 листопада 2012 року № 2179 "Про встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів" та внесення змін до рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".

21. 09 лютого 2017 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради прийнято рішення № 150 "Про встановлення скорегованого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Визнано такими, що втратили чинність, рішення виконавчого комітету від 23 грудня 2010 року № 1928 "Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", від 26 січня 2017 року № 76, від 03 лютого 2011 року № 98, від 24 лютого 2011 року № 237, від 29 листопада 2012 року № 2179, від 25 вересня 2014 року № 1042, від 21 січня 2016 року № 61.

22. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06 листопада 2014 року (справа № 676/185/13-а), постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2013 року про скасування рішення виконавчого комітету міської ради № 2179 від 29 листопада 2012 року щодо встановлення скорегованого тарифу на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів та внесення змін до рішення виконавчого комітету № 1928 від 23 грудня 2010 року про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині встановлення тарифу на послуги з вивезення та утилізацію твердих побутових відходів за один квадратний метр площі будинку, скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

22.1. Судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що послуга вивезення та утилізацію твердих побутових відходів, рішенням Міської ради № 104 від 24 травня 2006 року віднесена до послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Оскільки послуга з вивезення побутових відходів входить до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, її вартість входить до вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та повинна визначатись з розрахунку на 1 кв. метр площі будинку з урахуванням тарифу на вивезення 1 куб. метра побутових відходів. Оскаржуваним рішенням був затверджений тариф на вивезення побутових відходів, що входить до тарифу за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з розрахунку на 1 м.кв., що не суперечить постанові Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року. Обґрунтованість розрахунку тарифів на послуги з вивезення побутових відходів підтверджена листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та листом Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

23. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

24. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

26. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

27. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

28. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.

29. Вирішуючи даний спір суд першої інстанцій, із висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваним рішенням проводилося лише коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територіях встановлених рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року, що передбачає пункт 36 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

30. Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

31. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.

32. Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1875-IV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

33. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

34. Так, згідно пп.2 п. «а» статті 28 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

35. Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1875-IV встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

36. Пунктом 1 статті 15 Закону № 1875-IV визначено, що мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

37. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 31 Закону № 1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок № 869, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

39. Відповідно до пункту 2 Порядку тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг).

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

40. З аналізу норм слідує, що до повноважень органів місцевих рад віднесено затвердження (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком.

41. Як слідує з оскаржуваного позивачем рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 09 лютого 2017 року № 150 відповідачем скориговано діючі тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до класів будинку у м.Кам`янець-Подільському, які встановлені рішенням Кам`янець-Подільської міської ради третьої сесії V скликання № 104 від 24 травня 2006 року. Даним рішення був затверджений тариф на вивезення побутових відходів, що входить до тарифу за утримання будинків і споруд на прибудинкових територій, з розрахунку на 1 м.кв.

42. У відповідності до пункту 36 Порядку № 869 визначено, що метою коригування тарифів, що розраховуються згідно з цим Порядком, є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, планованого прибутку та податку на додану вартість.

Механізм коригування тарифів на послуги запроваджується у разі, коли протягом строку дії таких тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов`язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод, ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.

Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів на послуги.

43. У відповідності до пунктів 37, 38 Порядку № 869 коригування тарифів на послуги здійснюється за формулою: Т ск = Т дк х К зв, де Т ск - скоригований тариф; Т дк - тариф, що діє на момент коригування; К зв - коефіцієнт зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг.

43.1. Коефіцієнт зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг, визначається за формулою:

К зв = 1 + П зп х (В зн - В зд) : В зд + П ел х (Т ен - Т ед) : Т ед + П пал х (Ц пн - Ц пд) : Ц пд + S [П м х (Ц мн - Ц мд) : Ц мд] + S [П сп х (В сн - В сд) : В сд],

де П зп - питома вага витрат із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у структурі діючого тарифу на послуги; В зн - витрати із заробітної плати і сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В зд - витрати із заробітної плати та сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П ел - питома вага витрат з електроенергії у структурі діючого тарифу на послуги; Т ен - тариф на електроенергію з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу; Т ед - тариф на електроенергію на дату встановлення діючого тарифу; П пал - питома вага витрат із закупівлі пально-мастильних матеріалів у структурі діючого тарифу; Ц пн - ціна пально-мастильних матеріалів з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна пально-мастильних матеріалів на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П м - питома вага витрат на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання у структурі діючого тарифу на послуги; Ц пн - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; Ц пд - ціна на матеріали, комплектувальні вироби, обладнання на дату встановлення діючого тарифу на послуги; П сп - питома вага витрат на оплату послуг субпідрядників у структурі діючого тарифу на послуги; В сн - вартість послуг субпідрядників з розрахунку на місяць, у якому здійснюється коригування діючого тарифу на послуги; В сд - вартість послуг субпідрядників на дату встановлення діючого тарифу на послуги.

43. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено економічної обґрунтованості встановлення та коригування тарифів з дотримання вимог п.п.36-38 Порядку № 869 окремо за кожним будинком, зокрема, коригування лише складових витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), а також визначення коефіцієнту зміни витрат, пов`язаних з наданням послуг, за встановленої формулою та виходячи з обґрунтованих, підтверджених належними та допустимими доказами всіх складових.

44. Механізм коригування тарифів на послуги має забезпечувати не лише економічну обґрунтованість та прозорість запровадження, а також поінформованість та отримання пропозицій та заперечень від споживачів, враховуючи, що у відповідності до пункту 2 вищезазначеного Порядку інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

45. Згідно п.п.1.1, 2.1, 2.2 Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

46. В силу пункту 2.4 зазначеного Порядку № 390 суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них. Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

47. Пунктами 2.8-2.10 передбачено, що у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання. Суб`єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб`єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення. У разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

48. Враховуючи, що у відповідності до пункту 2.1 Порядку № 390 контроль за дотриманням суб`єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами, уповноваженими встановлювати тарифи, відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством, саме на виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради покладено обов`язок щодо контролю за доведенням інформації до споживачів про зміну тарифів.

49. Частинами 6, 7 статті 32 Закону № 1875-IV встановлено, що у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів. Платіжний документ може містити графи, в яких зазначаються суми до сплати за надані послуги, не проплачені повністю споживачем у попередній розрахунковий період. Платіжний документ не може містити графи, в яких зазначаються суми за оплату послуг, не передбачених договором, або суми доплат за надані послуги понад ті, що передбачені діючими тарифами.

50. Натомість, судами попередніх інстанцій не перевірено виконання відповідачем свого обов`язку, сповіщення мешканців будинків визначеним способом про зміну тарифу, отримання пропозицій та зауважень або їх відсутність.

51. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанції не витребували необхідних доказів та не перевірили дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.

52. Зважаючи на встановлені судами обставини, Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

53. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу не неповноту встановлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції та не усунув цього недоліку в ході апеляційного провадження, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

54. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

55. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

57. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

59. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

62. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, викладені Верховним Судом у цій постанові у розділі "Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи", всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки щодо розподілу судових витрат

63. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 676/1055/17 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

О.А. Губська

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду