ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 826/4868/16

адміністративне провадження № К/9901/38824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4868/16

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Степанюк А. Г., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) від 18 квітня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа), в якому просив:

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. включити ОСОБА_5 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а отже, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року задоволено адміністративний позов.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Присуджено на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року задоволено апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 26 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 15 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року у справі № 826/4868/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. Станом на 06 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США № 023-19552-260215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 5000,00 доларів США, на строк по 28 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.

14. Згідно довідки про наявність рахунків від 08 липня 2015 року на рахунку позивача наявні кошти у розмірі 5000,00 доларів США.

15. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

16. Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року та наказу уповноваженої особи застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, у тому числі договору № 023-19552-260215, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

17. Відповідно до повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/440 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 023-19552-260215 від 26 лютого 2015 року, укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк», згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

18. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

19. У зв'язку з наведеним, відповідач не подав до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

20. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що умови договору банківського вкладу (депозиту) № 023-19552-260215 від 26 лютого 2015 року не містять жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Зазначений договір визнано нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, у зв'язку х перерахуванням коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача від третьої особи, проте отримання переваг перед іншими вкладниками стосується не позивача, а іншої особи. Крім того, Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.

22. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договору, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а відтак позивач не міг знати про віднесення банку до категорії проблемних. Вказане свідчить, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк». Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

23. Отже, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, відповідно до ст. 3, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб», ст. 319, 1062 ЦК України, ст. 67, 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, а також затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, дійшов висновку, що в уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення договору до нікчемного, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника ПАТ «Дельта Банк», є обґрунтованими.

24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про наявність в уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.

25. Відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» (протокол № 14 від 20 березня 2013 року), відповідно до якого зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Отже, наявність прямої заборони Правилами ПАТ «Дельта Банк» зараховувати на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів для вкладника від третьої особи та відсутності доказів, що надавали б право станом на 26 лютого 2015 року проводити таку банківську операцію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість посилання відповідача на те, що перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 свідчить про укладення банком договору, умови якого передбачають надання третій особі пільги, яка не передбачена законодавством або внутрішніми документами банку.

26. Надання у даному випадку такої пільги чи переваги здійснюється у вигляді штучного збільшення обсягу зобов'язань Фонду перед вкладниками неплатоспроможних банків та можливість отримання такою особою відшкодування вкладу у розмірі, що перевищує 200000,00 грн., всупереч встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку задоволення вимог кредиторів.

27. Отже, зважаючи на встановлену відсутність правових підстав для направлення уповноваженою особою додаткової інформації про Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дальта Банк» за рахунок Фонду, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи обґрунтованості застосування до договору наслідків нікчемності правочину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

29. Зокрема, скаржник зазначив, що уповноваженою особою не доведено, що умови укладеного договору банківського вкладу передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання переваг позивачу чи кредиторам банку переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, крім того, Позивач є вкладником, а не кредитором ПАТ «Дельта Банк», тому висновок про статус ОСОБА_2 як кредитора суперечить поняттю договору банківського вкладу.

30. Поповнення поточного рахунку ОСОБА_2 за рахунок надходжень коштів від третьої особи, чинним законодавством не обмежено, оскільки відповідно до вимог ст. 319, 321 Цивільного кодексу України, третьою особою, якою перераховано кошти на рахунок позивача, має право вільно розпоряджатися коштами, які є її власністю. Відповідачем не надано доказів, що дії третьої особи щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок іншої фізичної особи суперечать вимогам закону.

31. Крім того, скаржник зазначив, що ст. 38 Закону № 4452-VI не передбачено прямої заборони укладення правочинів, якщо вони були здійснені до визнання банку неплатоспроможним та введення в ньому тимчасової адміністрації.

32. Також, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що поведінка позивача у спірних правовідносинах є правомірною, а докази порушень з боку останнього відсутні. Водночас усі надані відповідачем докази є документами, що складені ним самостійно та в односторонньому порядку, без належних на те підстав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

34. Стосовно правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає наступне.

35. Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

36. Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

37. Згідно ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

38. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

39. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

40. Згідно ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

42. Згідно п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 023-19552-260215 від 26 лютого 2015 року та на відповідному рахунку позивача розміщено грошові кошти на загальну суму 5000,00 доларів США, а отже, у розумінні закону є вкладником.

44. Укладення вказаного договору та зарахування коштів на рахунок відбулись 26 лютого 2015 року, до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

45. Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI.

46. Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18).

47. Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

48. Щодо доводів відповідача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 26 лютого 2015 року № 023-19552-260215, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.

49. Згідно ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

50. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

51. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

52. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

53. Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

54. Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

55. Отже, ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, не впливають на обсяг прав особи, яка є вкладником банку та має право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

56. Згідно ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

57. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року підлягає скасуванню, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб