Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.12.2021 року у справі №816/104/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 816/104/17

касаційне провадження № К/9901/35377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від
03.02.2017 (суддя Єресько Л. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 (головуючий суддя - Перцова Т. С., судді - Дюкарєва С. В., Жигилій С. П. ) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 41220-13 від 27.07.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що: згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню транспортним податком підлягають автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких перевищує 750 мінімальних заробітних плат (що становить 1033500,00 грн. ), тоді як не зрозуміло на підставі якої інформації контролюючий орган розрахував середньоринкову вартість автомобіля, який належить позивачу; оскільки належний позивачу транспортний засіб 2011 року випуску, первинна реєстрація якого відбулася 30.06.2011, то п'ятирічний термін з дня випуску цього автомобіля щонайбільше сплинув 30.06.2016; з урахуванням положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30.01.2016 "Про затвердження "Положення про механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Кременчуці" може застосовуватись лише у 2017 році.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 03.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 41220-13 від 27.07.2016.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки середньоринкова вартість автомобіля за наданою позивачем оцінкою є меншою, ніж встановлено законодавством для обчислення податку, що підтверджено калькулятором, розміщеним на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, для загального користування з метою розрахунку середньоринкової вартості для цілей оподаткування легкових автомобілів транспортним податком, з урахуванням того, що інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не надав. Також, суд апеляційної інстанції відзначив, що оскільки перша реєстрація транспортного засобу, належного позивачу, відбулася 30.06.2011, то п'ятирічний термін з дня випуску цього автомобіля сплинув 30.06.2016.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.06.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що відповідно до інформації, наданої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, відображеної в ІС "Податковий блок", громадянин ОСОБА_1 у 2016 році є платником транспортного податку з фізичних осіб за легковий автомобіль марки Honda моделі Pilot 2011 року випуску.

ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.11.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на
30.11.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту
12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - ~law25~), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" ~law26~ визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскільки ~law28~ не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, то з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата була установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту
267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576) (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Судами з'ясовано, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки Honda моделі Pilot, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3471 кум. см, тип пального - бензин, дата першої реєстрації -
30.06.2011.

27.07.2016 Інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення №41220-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за розрахунком, здійсненим за допомогою калькулятора, розміщеного на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, для загального користування з метою розрахунку середньоринкової вартості для цілей оподаткування легкових автомобілів транспортним податком, середньоринкова вартість автомобіля марки Honda моделі Pilot, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3,5 л, тип пального - бензин, із мінімальним пробігом 1000 км, не перевищує 400000,00 грн., що є нижчою від вартості об'єкту оподаткування.

При цьому, суди встановили, що відповідачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій до матеріалів справи не було надано жодного доказу розрахунку вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, та одночасно не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України).

Отже, оскільки середньоринкова вартість транспортного засобу, належного позивачу, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1033500,00 грн. ), то він не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, нарахування Інспекцією позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Відтак, межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У свою чергу, інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не надав.

В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

При цьому, абзацом 1 пункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як підтверджується матеріалами справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом 27.07.2016, надіслане 04.08.2016, а вручене лише 22.08.2016, що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік згідно податкового повідомлення-рішення, прийнятого
27.07.2016, є неправомірним, оскільки воно прийняте поза межами строку, встановленого у абзаці 1 пункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок виконання суб'єктом владних повноважень функцій без дотримання вимог чинного законодавства.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від
03.02.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від
13.04.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова