Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №814/805/17

адміністративне провадження №К/9901/2663/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя - Лісовська Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області від 20.03.2017р. №58 о/с про його звільнення зі служби в поліції та поновлення на посаді інспектора Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що ГУНП в Миколаївській області незаконно поновило його на посаді, якої згідно штатного розпису вже не існувало та, під час вирішення питання про його звільнення, йому не було запропоновано жодну з вакантних посад.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 58 о/с від 20.03.2017 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_2 на посаді інспектора відділу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 28.03.2017 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.03.2017 року по 11.05.2017 року в сумі 2289,44 грн., без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за один місяць у розмірі 4731,51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, що відповідачем не проводилася реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний, ОСОБА_2 не було запропоновано жодної іншої посади, як у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області так і в іншому органі чи підрозділі поліції, висновкам атестаційної комісії від 01.03.2016р. раніше надано оцінку в мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі №814/1540/16, як протиправним, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі. В позовних вимогах позивач просить суд поновити його на посаді інспектора Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївської області з 20.09.2016 року, однак звільнено позивача оскаржуваним наказом з посади інспектора відділу управління кадрового забезпечення. Іншої посади позивачеві не пропонували та на момент звільнення іншої посади не обіймав. Таким чином, судом не може бути самостійно визначено іншу посаду для поновлення позивача на роботі, крім тієї, з якої його було звільнено. Позивача було звільнено з займаної посади з 27.03.2017 року, а відтак прохання позивача поновити його на посаді з 20.09.2016 року є безпідставним та необґрунтованим. Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснено на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справі України від 06.04.2016р. №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ГУНП в Миколаївській області (далі - скаржник) у вересні 2017 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року і постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на скорочення штату внаслідок скорочення тимчасових штатів ГУНП в Миколаївській області. Вважає, що звільнення зі служби в поліції врегульовано спеціальним законодавством, а не нормами Кодексу законів про працю України. Зазначає, що спеціальне законодавство вимагає від керівника органу поліції дотримання певної процедури, а саме: попередження про можливість скорочення, врахування керівником досвіду роботи та ставлення до виконання службових обов'язків, що було враховано при вирішенні питання про працевлаштування позивача на посаду постійного штату. При цьому, посилається на те, що скаржником враховано висновок атестаційної комісії про службову невідповідність ОСОБА_2 ОП №15.00004198.0021872 від 09.03.2016р. Вважає, що цей висновок атестаційної комісії був правомірно використаний при вирішення питання про звільнення позивача. Також посилається на помилковість застосування Порядку №260 та вважає, що розрахунок кількості днів оплати вимушеного прогулу повинен бути проведений на підставі п.8 Порядку №100. Крім того, вважає, що врахування дня постановлення судового рішення до вимушеного прогулу є необґрунтованим, оскільки цей день при виконанні судового рішення є днем поновлення на посаді і рахується першим робочим днем позивача.

11. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. З листопада 2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду інспектора управління кадрового забезпечення.

13. 01 березня 2016 року атестаційною комісією №6 ГУНП в Миколаївській області ухвалене рішення про те, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

14. 01 липня 2016 року, на підставі висновків атестаційної комісії № 6 від 01.03.2016 року, наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 148 о/с ОСОБА_2 звільнено з поліції через службову невідповідність.

15. 14 грудня 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №814/1540/16 наказ № 148 о/с від 01.07.2016 року визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_2 поновлено на посаді.

16. 25 січня 2017 року наказом ГУНП в Миколаївській області № 19 о/с на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року ОСОБА_2 поновлено на посаді.

17. 25 січня 2017 року ОСОБА_2 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби у зв'язку зі скороченням тимчасових штатів або проведенням організаційних заходів.

18. 20 березня 2017 року наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №58 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади інспектора відділу управління кадрового забезпечення у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

19. Згідно звіту про добір на службу та рух кадрів в Національній поліції України станом на березень 2017 року, в Національній поліції України наявні такі посади, як інспектори, які не укомплектовані в повному обсязі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

21. Частини 1-3, 5, 8 статті 68 Закону України «Про Національну поліцію»: у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

22. Частини 1 та 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

23. Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260): при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

24. Пункт 6 розділу ІІІ Порядку №260: поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

28. Гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

29. Водночас, у випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті.

30. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

31. З огляду на приписи ч.2 ст.71 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017р., Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних доказів щодо скорочення в новому штаті посади інспектора відділу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, яку обіймав ОСОБА_2, та відповідно, не доведено правомірності звільнення позивача зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

32. Крім того, у разі скорочення штатів, поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків. Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення поліцейського у зв'язку зі скороченням штатів.

33. Зазначений висновок обумовлюється тим, що формою волевиявлення поліцейського на призначення на іншу посаду є надання згоди. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків, тобто ініціатива керівництва. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом надання згоди на ініціативу керівництва щодо іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад виникають підстави для застосування п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

34. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 не було запропоновано жодних посад, а звільнення позивача скаржник обґрунтовує наявністю негативних висновків атестаційної комісії, які, на його думку, заважають позивачу подальшому проходженню служби в поліції.

35. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що оцінку зазначеному висновку атестаційної комісії вже було надано у справі №814/1540/16 та судом задоволено позов саме з мотивів того, що атестація позивача проведена всупереч вимогам законодавства.

36. Постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», на яку посилається скаржник, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Наказом МВС України №260 від 06.04.2016р. були затверджені Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які набули чинності з дня офіційного опублікування. Спірні правовідносини виникли в момент звільнення позивача, тобто 19 грудня 2016 року. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про національну поліцію» та Порядок №260. Відповідно до цього Порядку №260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні дні, а не робочі дні. Отже, судами правомірно застосовано Порядок №260.

37. Також безпідставним є посилання скаржника на помилковість врахування судами до часу вимушеного прогулу дня постановлення рішення, оскільки особа поновлюється на посаді з дня наступного за останнім робочим днем, а не з дати постановлення судом рішення, як зазначає скаржник. День постановлення судового рішення про поновлення особи на посаді є останнім днем вимушеного прогулу через незаконне звільнення.

38. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

39. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

41. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

42. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

43. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

44. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року - залишити без змін.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа