Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 340/4553/24

адміністративне провадження № К/990/45197/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, порушеної

за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 (суддя-доповідач - Сагун А.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 (суддя-доповідач - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Ясенова Т.І.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2022 по 14.07.2022 та у період з 25.10.2022 по 28.04.2023;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 у розмірі збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.06.2022 по 14.07.2022 та у період з 25.10.2022 по 28.04.2023;

1.3. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому окладу за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороди у розмірі 20100 грн право на які передбачено Постановою № 168 за період з моменту зарахування його у розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 по 30.06.2023;

1.4. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років та додаткову винагороди у розмірі 20100 грн право на які передбачено Постановою № 168 за період з моменту зарахування його у розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 по 30.06.2023;

1.5. зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення у повному обсязі яке передбачене у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я відповідно до Розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали, подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

3.1. Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

3.2. Суд зауважив, що позивача звільнено з В/ч НОМЕР_1 з 30.06.2023, а з позовом він звернувся 05.07.2024, тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

3.3. У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що неодноразове звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідними запитами не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, як про це ОСОБА_1 вказав у позовній заяві на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку. Щодо перебування у період з 13.02.2024 по 28.02.2024 на лікуванні суд зауважив, що станом на той період позивач вже пропустив строк звернення до суду.

3.4. Крім того, суд звернув увагу, що позивач у позові просить, зокрема зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення у повному обсязі яке передбачене у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я відповідно до Розділу XXXI Порядку № 260, проте не конкретизує яке саме грошове забезпечення має бути виплачене. Отже позивачу необхідно подати до суду позовну заяву, виклавши в ній позовні вимоги відповідно до статті 5, пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), уточнивши позовні вимоги.

4. На виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду у якій вказав, що звертався зі відповідними скаргами до Міністерства оборони України, а з серпня 2023 року по вересень 2023 року проходив медичну комісію щодо встановлення групи інвалідності, просив також урахувати стан його здоров`я унаслідок отриманої травми під час захисту Батьківщини.

5. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, позовну заяву повернув позивачеві на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

5.1. Відмовляючи позивачу у поновленні строку звернення до суду та повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом про оплату праці застосуванню підлягають норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX, чинній з 19.07.2022.

5.2. Водночас позивачем не наведено жодних обґрунтованих причин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а також не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву у строк встановлений законом та неможливості звернення до суду у період з липня 2022 року по липень 2024 року .

6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

6.1. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився із правильністю застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виходячи з того, що Законом № 2352-IX з 19.07.2022 змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати, шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України в частині обмеження строку звернення до суду у трудових спорах тримісячним строком.

6.2. Поряд із цим суд апеляційної інстанції зауважив, що відлік строку звернення до суду для ОСОБА_1 розпочався не з моменту його звільнення (30.06.2023), а з моменту отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (10.10.2023).

6.3. Крім того суд апеляційної інстанції вважав за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції у мотивувальній частині, виснувавши про неправильне застосування процесуального закону, оскільки визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду має наслідком повернення позовної заяви у відповідності до частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, проте суд першої інстанції повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України у зв`язку із ненаданням ним на вимогу суду уточненої позовної заяви.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7.1. Підставою касаційного оскарження визначено частину другу статті 328 КАС України, а саме оскарження ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), яка зазначена у пункті 3 частини першої статті 294 КАС України, після її перегляду в апеляційному порядку.

7.2. Скаржник наводить доводи про те, що не може реалізувати своє право на звернення до суду через надмірний формалізм, допущений судами попередніх інстанцій та неврахування певних фактів, що є важливими у прийнятті рішення.

7.3. ОСОБА_1 , стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не звернули увагу на ті обставини, що завадили йому вчасно звернутися до суду із позовною заявою, а саме, що позивач є учасником бойових дій, має травму яку отримав захищаючи Батьківщину, у період з листопада 2023 року по січень 2024 року сталося загострення хвороби, у зв`язку з чим його дружина ініціювала звернення за медичною допомогою.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді -Губська О.А., Соколов В.М.

9. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 № 1382/0/78-24, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.

10. Ухвалою Суду від 12.12.2024 визнано поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024, поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк та відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою в адміністративній справі № 340/4553/24

11. Не погоджуючись із наведеними доводами скаржника В/ч НОМЕР_1 направила суду письмовий відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що є законними та обґрунтованими.

12. Ухвалою Суду від 05.08.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

13. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить із такого.

14. Предметом спору у цій справі є (не)протиправність дії відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168; окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та грошового забезпечення передбаченого Порядком № 260 за періоди з 01.06.2022 по 14.07.2022, з 25.10.2022 по 28.04.2023 та на день звільнення зі служби 30.06.2023.

15. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

16. На стадії касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій справі спірним є питання наявності підстав для повернення позовної заяви особі, яка її подала.

17. У цій справі підставою для повернення позову слугував висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022, становить три місяці й обчислюється з дня звільнення зі служби (30.06.2023), а до суду позивач звернувся 05.07.2024. Поряд із цим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин пов`язаних зі станом його здоров`я, які унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом починаючи з червня 2022 року, та зазначив, що з часу спірних виплат до часу звернення до суду минуло близько двох років. За таких обставин цей суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строкую звернення до суду.

18. Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції у свою чергу врахував, що про порушення свого права в частині невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період з 01.06.2022 по 14.07.2022 та з 25.10.2022 по 28.04.2023 ОСОБА_1 дізнався після отримання засобами поштового зв`язку 10.10.2023 грошового атестату № 3782 від 07.10.2023, довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсії.

19. Апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 13.02.2024 по 28.02.2024 (16 днів), з 22.05.2024 по 07.06.2024, поряд із цим суд апеляційної інстанції виснував про відсутні докази неможливості звернення ОСОБА_1 до суду з позовними вимогами в частині невиплати йому додаткової грошової винагороди в тримісячний строк з моменту, коли він дізнався про порушення своїх прав (10.10.2023), тобто в період з 11.10.2023 по 11.01.2024.

20. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.

21. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

22. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

26. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

27. Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

30. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.

31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

32. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

33. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

33.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

33.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

34. Окрім викладеного, слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

35. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

36. Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач порушує питання про зобов`язання відповідача перерахувати і виплатити йому грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19.07.2022].

37. У цьому контексті колегія суддів враховує, що наразі питання стосовно правил застосування частини другої статті 233 КЗпП України за подібних обставин було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

38. В означеному судовому рішенні Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:

- від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

- від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.03.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом - 22.05.2024] та від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21.03.2023], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;

- від 12.09.2024 у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.

39. Натомість Судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

40. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.

41. Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

42. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, суд, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, мав би спершу визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер усіх виплачених йому сум, потім спірні періоди (з 01.06.2022 до 30.06.2023) умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (19.07.2022) та після цього, визначитися, в якій частині спір належить розглянути по суті позовних вимог, а в якій слід застосувати наслідки порушення строку звернення до суду, якщо вважатиме, що для цього є правові підстави.

43. Окремо Суд зауважує, що при вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження, що перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, варто звернути увагу на доводи позивача щодо його участі у захисті Батьківщини, обставин отримання травми під час виконання бойового завдання, описаних скаржником та вказаних в медичних документах наслідків такої травми, що, за твердженням позивача, завадили вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, повязаних із проходженням військової служби у воєнний період в аспекті права на оплату праці.

44. Беручи до уваги викладене, висновок судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви є передчасним.

45. Порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо строку звернення до суду призвело до постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції помилок місцевого адміністративного суду у повній мірі не виправив.

46. Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

48. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року скасувати, а справу направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк