Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №2340/3396/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2340/3396/18

адміністративне провадження № К/9901/11673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 2340/3396/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Руденко А. В. ) від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Беспалов О. О., Ключкович В. Ю., Парінов А. Б. ) від 21 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте на позачерговій 28-й сесії Софіївської сільської ради VІІ скликання від 31 липня 2018 року № 1 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови".

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що оскаржуване рішення Софіївської сільської ради VІІ скликання від 31 липня 2018 року № 1 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови" прийняте з порушенням ч. 9, 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2.

4. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

5. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 квітня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року в частині підстав щодо відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким виключити з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень висновки щодо незаконності оскаржуваного рішення відповідача та відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав неналежності позивача та безпідставності позову.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Стрелець Т. Г. (головуючий суддя), Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.

8. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору та залишено без руху зазначену касаційну скаргу з наданням строку для усунення недоліків.

9.20 травня 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 456/0/78-19 від 23 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.

12. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 2340/3396/18; установлено десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 05 вересня 2019 року відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходило.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Софіївської сільської ради VII скликання, що підтверджується копією рішення 1 сесії VІІ скликання Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 06 листопада 2015 року № 1-1/VІІ.

16. Згідно зазначеного рішення депутатами вказаної ради також є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

17.31 липня 2018 року депутати сільської ради ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулись до Софіївської сільської ради із заявою, в якій просили терміново скликати позачергову сесію сільської ради у зв'язку з відсутністю на робочому місці протягом двох робочих днів без поважних причин сільського голови ОСОБА_2, що є порушенням трудового законодавства.

18. Згідно з протоколом № 28 сесії сільської ради с. Софіївка від 31 липня 2018 року відбулось пленарне засідання 28-ї позачергової сесії Софіївської сільської ради, на якій були присутні 9 депутатів, відсутні - 3 депутати, на якому розглянуте питання про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2

19. Згідно з протоколом № 1 засідання лічильної комісії по таємному голосуванню з дострокового припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2. від 31 липня 2018 року комісією виготовлено бюлетені для голосування в кількості 12 штук; проголосували "за" - 9 осіб, "проти" - 0; за результатами голосування про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_2 проголосовано одноголосно.

20. За результатами голосування прийнято рішення від 31 липня 2018 року № 1 "Про дострокове припинення повноважень сільського голови".

21. Згідно наявних в матеріалах справи пояснень від 17 серпня 2018 року депутати ОСОБА_5 та ОСОБА_9 участі у голосуванні не брали, про час і місце проведення сесії поінформовані не були.

22. Участь у голосуванні також заперечується позивачем як депутатом вказаної сільської ради.

23. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходили з того, що спірне рішення від 31 липня 2018 року № 1 є актом індивідуальної дії, тобто створює правові наслідки лише для конкретної особи - сільського голови ОСОБА_2, повноваження якого достроково припинені.

25. Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що під час скликання сесії було порушено її процедуру, встановлену ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки сесія повинна бути скликана головою сільської ради, а виняток у межах спірних правовідносин становить не скликання головою без поважних причин сесії у двотижневий строк після надходження пропозиції депутатів, що не мало місця у цій справі. Крім цього, рішення про скликання сесії ради не було доведене до відома депутатів і населення за 10 днів до сесії.

26. Крім того, суди зазначили, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача було порушено положень п. 2 розділу 111 Регламенту роботи Софіївської сільської ради в частині попереднього розгляду проекту рішення відповідними комісіями, з огляду на відсутність доказів існування такого проекту на момент проведення засідання.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі в частині мотивів їх прийняття.

28. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередні інстанцій мотивували свої рішення на підставі обставин, які не досліджувалися та не перевірялися наявними письмовими доказами у справі, що є порушенням вимог ст. 90 КАС України. Крім того, судами не надано належну оцінку поясненням та фактам, які ОСОБА_3 надавалися для прийняття законного рішення у цій справі.

29. Також, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ст. 9 КАС України в частині відмови у задоволенні клопотання про допит свідків, яким відомі обставини дисциплінарного провадження щодо прогулу сільським головою ОСОБА_2 декількох робочих днів та які голосували за його звільнення.

30. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача у цій справі є предметом розгляду у іншій судовій справі за позовом ОСОБА_2, відтак суди попередніх інстанцій безпідставно надали оцінку оспорюваному рішенню Софіївської сільської ради.

31. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки зазначеною нормою визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію України або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

32. Також скаржник звертає увагу на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а, в якій зроблено висновок, що депутат сільської ради не наділений повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

33. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями в частині мотивації їх прийняття.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

35. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Згідно ч. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до ч. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до ч. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

У разі немотивованої відмови сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради сесія скликається: сільської, селищної, міської ради - секретарем сільської, селищної, міської ради; районної у місті, районної, обласної ради - відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради.

У цих випадках сесія скликається:

1) якщо сесія не скликається сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті, районної, обласної ради) у строки, передбачені ч. 1, 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року;

2) якщо сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесію у двотижневий строк після настання умов, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб'єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

37. З аналізу зазначених норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій вірно надано оцінку щодо недотримання процедури скликання сесії, встановленої ст. 46 Закону №№ 280/97-ВР.

38. Також, Суд погоджується з висновками, що сесія повинна бути скликана головою сільської ради. Виняток у межах спірних правовідносин становить нескликання головою без поважних причин сесії у двотижневий строк після надходження пропозиції депутатів, що не мало місця у даній справі. Крім цього, як встановлено судами попередні інстанцій, рішення про скликання сесії ради не було доведене до відома депутатів і населення за 10 днів до сесії.

39. Відтак, знайшло своє підтвердження порушення положень п. 2 розділу 111 Регламенту роботи Софіївської сільської ради (додаток до рішення Софіївської сільської ради від 06 листопада 2015 року) при прийнятті оскаржуваного рішення в частині попереднього розгляду проекту рішення відповідними постійними комісіями, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, докази існування такого проекту на момент проведення засідання були відсутні.

40. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. 79 Закону № 280/97-ВР, та неправомірності висновків судів про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій зазначені висновки не робилися про що свідчать мотивувальні частині оскаржуваних судових рішень.

41. Щодо доводів скаржника, викладених у п. 29, колегія суддів зазначає таке.

42. Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

43. Відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

44. Зважаючи, що відповідні клопотання (виклик свідків, забезпечення позову) були розглянуті судами у судових засіданнях, надана відповідна оцінка, а касаційна скарга не містить доводів щодо підтвердження ними обставин, які би мали реальний вплив на правильність висновків судів у рішеннях, прийнятих за наслідками вирішеного спору, відповідні доводи касаційної скарги Суд вважає необґрунтованими.

45. Щодо доводів скаржника викладених у п. 32 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що висновки, які містить постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а були зроблені за обставин, відмінних від тих, які встановлені в межах розгляду цієї справи. Крім цього, такий висновок стосувався можливості депутата захищати в суді інтереси територіальної громади, а не права самого депутата під час здійснення ним своїх повноважень в органі місцевого самоврядування.

46. Посилання скаржника, що обставини, встановлені в межах розгляду цієї справи в подальшому будуть використовуватись в інших справах, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

47. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

48. Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

49. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

50. У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № П/811/1344/16 зроблено висновок про те, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених наведеною нормою процесуального права, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої, зокрема адміністративної справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

51. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень з мотивів, наведених на обґрунтування касаційної скарги.

52. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

53. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Росії ", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

54. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

55. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам відповідача у справі) були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

56. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

57. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

58. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

59. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 2340/3396/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов