Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа №826/8956/17

провадження №К/9901/31771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017 (головуючий суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Ключкович В.Ю., суддів Губської О.А., Троян Н.М.) у справі №826/8956/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, за участю третьої особи - Міністерства оборони України, про зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, за участю третьої особи - Міністерства оборони України, в якому просив суд:

а) зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на підставі поданих ОСОБА_2 документів надати йому статус учасника бойових дій;

б) зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції видати ОСОБА_2 посвідчення учасника бойових дій встановленого законодавством зразка.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017, зміненою в частині мотивів постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із довідкою військової частини 44708 від 06.02.1997 №3187/335/5/278, ОСОБА_2 у період з 09.04.1979 по 05.09.1979 проходив військову службу у Соціалістичній Республіці В'єтнамі на посаді заступника командира з постачання у військовій частині 44708.

5. З метою отримання статусу учасника бойових дій ОСОБА_2 звернувся до Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України із двома зверненнями, перше - про надання допомоги у встановленні статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та друге - про надання йому статусу учасника бойових дій.

6. Комітет з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України листом від 10.04.2017 надіслав перше звернення ОСОБА_2 для розгляду Міністерству оборони України, а друге - листом від 31.05.2017 для розгляду голові Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

7. Також ОСОБА_2 звертався до Комітету з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України із скаргою від 04.05.2017 щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»».

8. Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції листом від 09.06.2017 направила скаргу ОСОБА_2 до Міністерства оборони України для розгляду питання подання до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо можливості та доцільності внесення змін до Постанови №63.

9. Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України листом від 20.06.2017 №404/5/3967 повідомив ОСОБА_2 про те, що відсутні законні підстави для встановлення йому статусу учасника бойових дій.

10. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63, визначено В'єтнам як країну, на території якої велись бойові дії у період з січня 1961 року по грудень 1974 року. У той же час, позивач проходив військову службу на території Соціалістичної Республіки В'єтнам у період з 09.04.1979 по 05.09.1979. Крім того, матеріалами справи не підтверджено особисту участь позивача у бойових діях.

12. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів, зазначив, що позивач до уповноваженого органу із заявою та необхідним переліком документів з метою отримання статусу учасника бойових дій не звертався. Комісією з розгляду питань про встановлення факту участі особи у бойових діях при військовому комісаріаті за місцем знаходження позивача питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій не вирішувалося, рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій не приймалося, а тому права позивача наразі не порушені.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що під час військової служби у період з 09.04.1979 по 05.09.1979 він брав участь у бойових діях, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на отримання статусу «учасник бойових дій».

14. Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції не наділена повноваженнями надавати особам статус «учасник бойових дій», а тому права позивача відповідачем жодним чином не порушені.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» від 12.05.1994 № 302 зазначено, що посвідчення учасника бойових дій видається на підставі документів, виданих органами Міністерства Оборони, МВС, СБУ, в яких відображається факт безпосередньої участі у бойових операціях.

17. Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, і прийняття відповідних рішень на період виникнення спірних правовідносин визначений Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.05.2015 № 200, (далі - Положення №200) та Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16.

18. Пунктом 1 Положення №200 визначено, що комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

19. Також Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, створюються в Генеральному штабі Збройних Сил України та командуваннях видів Збройних Сил України.

20. На Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації (п.9).

21. Пунктом 11 Положення №200 визначено перелік документів на підставі яких приймається рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій.

22. За відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником (п. 12).

23. Відповідно до п. 13 Положення №200 у разі відмови Комісією в наданні статусу учасника бойових дій особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, питання про надання такій особі зазначеного статусу може повторно вноситися на розгляд відповідної Комісії за рішенням Міністра оборони України.

24. Комісії Міністерства оборони України подають на розгляд міжвідомчої комісії, утвореної Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), документи зі спірних питань на осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, які потребують міжвідомчого врегулювання.

25. Рішення Комісії оформлюються протоколом (п.17).

26. Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить, що підтвердження права позивача на отримання статусу учасника бойових дій має відбуватися шляхом його звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень та прийняття останнім на підставі поданих документів відповідного рішення.

27. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції Державна служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції не є тим суб'єктом владних повноважень, на якого згідно з чинними нормативно-правовими актами та законами покладено обов'язок прийняття рішення щодо встановлення статуту учасника бойових дій відносно конкретної фізичної особи, в даному випадку - позивача.

28. Повноваженнями приймати рішення стосовно встановлення статусу учасника бойових дій наділені відповідні комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.

29. Судами встановлено, що позивач не звертався до комісії при військовому комісаріаті за місцем реєстрації щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій і відмови в отриманні такого статусу не отримував.

30. Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача із позовом до суду) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

31. Ст. 6 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача із позовом до суду) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

32. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

33. Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

34. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

35. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

36. Таким чином, враховуючи, що позивач до уповноваженого органу із заявою та необхідним переліком документів не звертався, комісією з розгляду питань про встановлення факту участі особи у бойових діях при військовому комісаріаті за місцем знаходження позивача питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій не вирішувалося, рішення про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій не приймалося та таке не є предметом розгляду у цій справі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для задоволення позову.

37. Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

39. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі №826/8956/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб