ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа №440/3000/19

адміністративне провадження №К/9901/2044/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б., Перцова Т.С.) у справі №440/3000/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

12 серпня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Полтавській області, та Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 28.09.2018 №934888/822044193 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.08.2018 №8 на загальну суму 317628,49 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та зобов`язати ДФС України зареєструвати означену вище податкову накладну в ЄРПН.

До завершення розгляду справи по суті судом першої інстанції, представником ГУ ДФС у Полтавській області було подано клопотання про залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку з пропуском ним строку звернення до суду з даним позовом.

Вказане клопотання ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року було залишено без задоволення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідно до статті 56.18 статті 56 та статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) будь-яке рішення контролюючого органу може бути оскаржено платником податків до суду в межах 1095 днів.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Полтавській області просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване судове рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час здійснення поточної господарської діяльності позивачем було укладено договір від 01.07.2018 №6 про надання послуг з перевезення вантажів з представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».

За наслідками фактичного виконання вказаного договору, позивачем було складено та подано до реєстрації в ЄРПН податкову накладну від 31.08.2018 №8.

Відповідно до квитанції від 12.09.2018 №9194764485 реєстрацію податкової накладної від 31.08.2018 № 8 зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання зазначених вимог позивачем через автоматизовану систему на адресу відповідача направлені пояснення за спірною податковою накладною, а також документи на підтвердження реальності господарських операцій з представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».

За результатами розгляду наданих документів ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення від 28.09.2018 №934888/822044193 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.08.2018 №8.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 16.10.2018 № 36790/1822004193/2 скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про реальність господарських операцій між ФО-П ОСОБА_1 та представництвом «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», контролюючий орган не мав правових підстав до відмови позивачу в реєстрації спірної податкової накладної.

При цьому, аналізуючи питання дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, виходив з того, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючого органу, суд повинен вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 ПК України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, керувався правовим висновком судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18, відповідно до якого рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку у строки, встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що спірним у цій справі є саме питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платник податків скористався процедурою адміністративного оскарження такого рішення як досудовим порядком вирішення спору, касаційний перегляд судових рішень у цій справі здійснюється саме в межах цього питання.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Також слід враховувати, що частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є ПК України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Разом з тим, зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Від вказаного вище правового висновку Верховний Суд не відходив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 123 КАС України, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску суду не повідомлено. Не наведено про наявність таких і в касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

М.Б. Гусак