Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2019 року у справі №240/391/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 240/391/19

провадження № К/9901/24062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А. А., суддів Стародуба О. П., Рибачука А. І.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж"

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 (суддя Черноліхов С. В. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
17.07.2019 (головуючий суддя Драчук Т. О., судді Полотнянко Ю. П., Ватаманюк Р. В. )

у справі № 240/391/19

за позовом Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж"

до Управління Держпраці у Житомирській області

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2019 року Приватний вищий навчальний заклад товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Житомирській області, в якій просив суд визнати протиправною і скасувати постанову від 08.01.2019 №ЖИ7/ЖТ4434/28/АВ/П/ПТ/ТД/ФС про накладення штрафу у розміру 781830 грн.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №240/391/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, у задоволенні позові відмовлено у повному обсязі.

3. Приватний вищий навчальний заклад товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від
14.05.2019 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
17.07.2019 у справі №240/391/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4. До Верховного Суду від Головного управління Держпраці у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.12.2018 головним державним інспектором управління Держпраці у Житомирській області Гусаківським Ю. М. проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин у Приватному вищому навчальному закладі товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж".

7. За результатами проведеного заходу складено акт інспекційного відвідування від 18.12.2018 №ЖТ4434/28/АВ, яким зафіксовано порушення ч. 3 ст. 24 КЗпПУ в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття їх на роботу. Порушення встановлено відносно таких громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

8.08.01.2019 на підставі Акта інспекційного відвідування управлінням Держпраці у Житомирській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ7/ЖТ4434/28/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 781830 грн. на Приватний вищий навчальний заклад товариства сприяння обороні "Коростенський технічний коледж".

9. Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувались тим, що мало місце порушення позивачем вимог ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску 7 фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях зазначили про те, що укладені позивачем з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 цивільно-правові договори про надання послуг (виконання робіт) мають ознаки трудових договорів, оскільки не містять конкретних відомостей про результат виконуваної роботи, про об'єм робіт, які виконавець зобов'язаний виконати, що притаманно цивільно-правовим угодам. Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат. На виконавців договорів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, покладено такі ж функції, що й на працівників, які виконують обов'язки охоронців у відповідності до посадових обов'язків по охороні приміщень та майна Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" (п. 1.1. договорів). Вищезазначена професія входить до переліку класифікатора професій України. Наявні у матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт не свідчать про досягнення кінцевого матеріального результату кожного місяця, а вказують про систематичне виконання певної однорідної функції на підприємстві та отримання фіксованого доходу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що відсутній факт порушень позивачем трудового законодавства. При цьому, суди попередніх інстанцій не надали оцінки таким фактам:

- підприємство здійснює облаштування об'єктів технічними засобами охорони і укладення позивачем з особами, які працювали до 2016 року охоронниками за трудовими договорами, цивільно-правових договорів на надання послуг з охорони об'єктів позивача пов'язане із намаганням позивача, зважаючи на фінансові труднощі, здійснити перехід на охорону його об'єктів технічними засобами, у зв'язку з чим звільнити за скороченням зазначених працівників;

- факту добровільного укладення з позивачем цивільно-правового договору на охорону об'єктів позивача ОСОБА_4, який він підтвердив у судовому засіданні першої судової інстанції як свідок;

- зазначення в умовах цивільних договорів договорів про нормативно-технічну документацію, вимоги екологічної, пожежної безпеки було спрямовано на недопущення спричинення збитків позивачу внаслідок можливих дій (бездіяльності) у певних обставинах з боку Виконавців, зважаючи на те, що за укладеними між сторонами цивільно-правовими договорами надання послуг (виконання робіт) здійснювались Виконавцями на території позивача, де працюють люди, знаходяться матеріальні цінності.

13. На думку позивача, судами попередніх інстанцій було надано помилкову оцінку цивільно-правовому договору, укладеному з ОСОБА_1

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та вказаними фізичними особами містять загальні некоректні відомості про виконувану роботу, в них не зазначено об'єму роботи, яку необхідно виконати, тому постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у відповідності з чинним законодавством.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

16. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

17. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

18. Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

19. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

21. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

22. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що у ході інспекційного відвідування Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", встановлено, що позивачем допущено до роботи 7 громадян без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено цивільно-правові договори про надання послуг (виконання робіт): від 28.09.2018 № 35, від 27.06.2018 № 22, від 29.03.2018 № 5, від 28.12.2017 № 56, від 28.09.2018 № 39, від 27.06.2018 № 26, від 29.03.2018 № 9, від 28.12.2017 № 50, від 29.09.2017 № 36, від 30.06.2017 № 20, від 31.03.2017 № 11/3, від
29.12.2016 № 38/3, від 28.09.2018 № 38, від 27.06.2018 № 25, від 29.03.2018 № 10, від 28.12.2017 № 52, від 29.12.2017 № 38, від 30.06.2017 № 18, від
31.03.2017 № 11/2, від 29.12.2016 № 31/2, від 28.09.2018 № 40, від 27.06.2018 № 27, від 28.09.2018 № 42, від 27.06.2018 № 23, від 28.03.2018 № 4, від 28.12.2017 № 53, від 29.09.2017 № 41, від 30.06.2017 № 23, від 28.09.2018 № 43, від
27.06.2018 № 24, від 29.03.2018 № 7, від 28.12.2017 № 51, від 29.09.2017 № 39, від 30.06.2017 № 22, від 31.03.2017 № 11/4, від 03.01.2017 № 38/5, від
28.09.2018 № 41, від 27.06.2018 № 28, від 29.03.2018 № 8, від 28.12.2017 № 54, від 29.09.2017 № 40, від 30.06.2018 № 21, від 31.03.2017 № 11/6, від 31.01.2017 № 8/1, від 02.09.2016 № 34/1.

24. Також судами встановлено, що відповідно до пп. 1.1,1.2 та пп. 2.1,2.2 договорів, укладених з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконувати роботу по забезпеченню охорони парко-гаражного комплексу Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", включаючи:

-утримання в чистоті кімнати охоронника та території парко-гаражного комплексу;

-виконання функціональних обов'язків працівника, який виконує обов'язки охоронця у відповідності до посадових обов'язків по охороні приміщень та майна Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж";

-контроль за роботою котельні, водопостачанням, водовідведенням та підтриманням їх в робочому стані;

-дотримання інструкцій з користування охоронно-пожежною сигналізацією, пожежної безпеки, охорони праці.

Крім цього, Замовник зобов'язується створити належні умови для надання Виконавцем передбачених цим договором послуг (виконання робіт); прийняти і оплатити якісно і своєчасно виконану особисто Виконавцем роботу.

25. Відповідно до пп. 1.1,1,2 та пп. 2.1,2.2 договорів, укладених з ОСОБА_1, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати особисто, на власний ризик, якісно і своєчасно роботу по забезпеченню комплексного прибирання приміщень Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", включаючи забезпечення виконання таких робіт: прибирати приміщення, кабінети та аудиторії коледжу; одержувати мийні засоби, інвентар та ганчір'я, контролювати їх економне використання; знати, розуміти і застосовувати діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності; знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримуватись норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт. Замовник зобов'язується створити належні умови для надання Виконавцем передбачених цим договором послуг прийняти і оплатити якісно і своєчасно надані особисто Виконавцем послуги.

Згідно з п. 3 вказаних договорів (є аналогічними) за підсумками кожного календарного місяця складається акт про виконані роботи (фактично-надані послуги), який підписується обома сторонами даного договору; за надання послуг, передбачених договорами, Замовник сплачує Виконавцю винагороду у відповідному розмірі не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Усіма цивільно-правовими договорами було визначено строк їх дії - упродовж 3 місяців (пункт 5.1) у період з 02.09.2016 по 31.12.2018.

26. Своєю чергою, у судовому засіданні судом першої інстанції було з'ясовано, що робота у Навчальному закладі з охорони приміщення і прилеглої території була організована згідно з графіками, які розроблялися керівництвом, працівників ознайомлювали з посадовими обов'язками, попереджали під підпис про матеріальну відповідальність. Крім цього, зазначені особи виконували визначену адміністрацією Навчального закладу трудову функцію, яка стосувалась кількох спеціальностей. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припинялася.

Судами було досліджено, що на виконавців договорів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, покладено такі ж функції, що й на працівників, які виконують обов'язки охоронців у відповідності до посадових обов'язків по охороні приміщень та майна Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж".

27. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов'язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, не закінчувалися фактом надання послуги, вказані особи підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи скаржника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

28. Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи наявні колективні звернення сторожів як до керівництва підприємства, так і до управління Держпраці з приводу порушення їх трудових прав, наказ про зміну істотних умов праці від
30.11.2015.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідні колективні звернення сторожів свідчать про відсутність вільної волі усіх осіб прийняти рішення щодо укладання з навчальним закладом вищезазначених цивільно-правових угод, а є вимушеною мірою.

При цьому, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що позивач укладав цивільно-правові угоди з працівниками, з якими були оформлені трудові відносини до 2016 року, намагаючись оптимізувати охорону приміщень за допомогою технічних засобів і в подальшому скоротити вказаних працівників, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на обов'язок позивача дотримуватися вимог трудового законодавства.

29. Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

30. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень ст. 341 КАС України.

За правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" - залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №240/391/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб

Суддя А. І. Рибачук