ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №640/1601/19

адміністративне провадження №К/9901/34057/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2019 року (суддя Головань О.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305; зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 сплачену суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року у розмірі 800 822,57 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305 в частині нарахованого податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік, визначеного платнику, на суму 553 881 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 70 коп.; в частині податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік на суму 266 940 грн. 86 коп., податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі зазначала про звернення до суду з даним позовом в зв`язку з наявністю інших (нових) обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), ніж у справі №826/4734/18. Зокрема, вказувала на те, що вона взагалі не є платником земельного податку в розумінні податкового законодавства, оскільки особа, яка придбала будівлю, має сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовано будівлю, саме з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, а не з дати державної реєстрації власності на нерухоме майно.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір щодо відповідності законодавству податкового повідомлення-рішення вирішено в судовому порядку, повторний розгляд вказаного спору не може здійснюватися. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути сплачену суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року в розмірі 800 822,57 грн., суди вказали, що вказані вимоги є похідними від первісних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення; до того ж, оскільки кошти у розмірі 553 881 грн. 70 коп. позивачу повернуто, підстави для повернення решти суми відсутні.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалені у цій справі судові рішення та без направлення справи на новий розгляд задовольнити її позовні вимоги.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначав, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального права, не надали обґрунтованої оцінки її доводам.

Так, позивач наполягає, що судами не взято до уваги, що у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі вона окремо зазначала, що предметом оскарження у справі № 826/4734/18 було часткове скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік на суму 266 940, 87 грн. Підставою ж звернення до суду була відмова ГУ ДФС у м.Києві обраховувати розмір земельного податку за 2017 рік із застосуванням 1% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, замість 3%.

Підставою звернення з адміністративним позовом у цій справі, як вказує ОСОБА_1 стало те, що позивач взагалі не є платником земельного податку в розумінні податкового законодавства; предметом є повне скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, позивач наполягає на тому, що адміністративний позов у справі № 640/1601/19 хоча і мав тіж самі сторони по справі, проте мав зовсім інший предмет та підстави позовної заяви.

2.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і вказує, що доводи позивача про різні підстави та предмет позову у справі у цій справі та справі № 826/4734/18 є помилковими.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 липня 2010 року №10571, від 20 липня 2010 року № 10568, від 22 грудня 2010 року № 1783 на праві приватної власності належать нежитлові будинки, склади загальною площею 4943,60 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1

28 квітня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №2117956-1305, яким позивачу відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в сумі 800 822,57 грн.

З січня по червень 2017 року позивачем було сплачено земельний податок у розмірі 800 822,57 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік на суму 266 940,87 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у справі №826/4734/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов про часткове скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28 квітня 2017 року №2117956-1305 в частині податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік, визначеного платнику, на суму 553 881, 70 грн.; в частині податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік на суму 266 940,86 грн. податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305 залишено без змін.

В подальшому, маючи намір визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю, позивач повторно звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, а також повернення сплаченого земельного податку.

ОСОБА_1 під час судового розгляду зазначала про звернення до суду з даним позовом у зв`язку з наявністю інших (нових), відмінних від тих, що були у справі №826/4734/18, підстав. При цьому позивач у позові вказала про те, що вона взагалі не є платником земельного податку в розумінні податкового законодавства.

Суди, зперевірили обставини, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року у справі №826/4734/18, зазначили, що при вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції було приділено увагу, зокрема питанню наявності у позивача обов`язку сплачувати земельний податок. Так, у вказаному рішенні зазначено, що оскільки позивач набула право власті на нежитлову будівлю у 2010 році, тобто до зміни пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, то у неї виник обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку саме з моменту набуття права власності на такий об`єкт нерухомого майна

При цьому суди зазначили, що ОСОБА_1 повернуто 553 881 грн. 70 коп., що відповідає розміру скасованої судовим рішенням у справі №826/4734/18 сумі податкового зобовязання, визначеної на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, підстава для закриття провадження у справі, встановлена пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовується судом за умови набрання законної сили судовим рішенням у тотожній адміністративній справі, тобто спір у такій справі виник між тими самими сторонами, спір у справі стосується одного й того самого предмета, позов у справі заявлений з тих самих підстав.

При зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві позивач просила частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305 в частині зменшення податкового зобов`язання з податку на землю за 2017 рік, визначеного платнику відповідного податку на суму 266 940,87грн., тоді як апеляційною інстанцією розглянуто і надано оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню повністю - і в частині нарахованих 553 881 грн. 70 коп., і в частині 266 940 грн. 86 коп.

Тобто, спір у цій справі та у справі №826/4734/18 стосується одного й того самого предмета.

Як зазнає позивач в касаційній скарзі, а також слідує з судових рішень у справі №826/4734/18, підставами позову у зазначеній справі було порушення контролюючим органом нарахування земельного податку, оскільки з 27 червня 2017 року такий податок підлягає перерахунку відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України за ставкою податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції у справі №826/4734/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , перевірив обґрунтованість нарахування грошових зобов`язань за спірним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, наявність у позивача статусу платника земельного податку, виникнення у нього обов`язку зі сплати податку за земельну ділянку саме з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, а також необхідності визначення ставки податку у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Верховний Суд зазначає, що у справах про протиправність податкового повідомлення-рішення, предметом позову є акт індивідуальної дії, який включає в себе зокрема і наявність обов`язку у платника податків здійснювати сплату певного податку, а відтак суд апеляційної інстанції, перевіряючи обставини дотримання суб`єктом владних повноважень положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при його ухваленні, дослідив обставини наявності у позивача обов`язку сплачувати земельний податок саме з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна.

У справі №826/4734/18 суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення, в силу вимог процесуального закону з метою з`ясування всіх обставин у справі та з урахуванням доводів апеляційної скарги, дослідив й обставини наявності правових підстав для сплати земельного податку позивачем з моменту набуття права власності на такий об`єкт нерухомого майна.

Отже, в межах адміністративної справи №826/4734/18 вже було викладено правову позицію стосовно статусу позивача як платника земельного податку.

Враховуючи наявність ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, та всіх трьох умов, визначених пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року №2117956-1305.

Аналогічного підходу щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України дотримувався Верховний Суд у постанові від 03 березня 2020 року у справі №280/3203/19.

Суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу сплачену суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 року у розмірі 800 822,57 грн., оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Оскільки кошти у розмірі 553 881,70 грн. позивачу повернуто, що ним підтверджено під час судового розгляду, а інша частина коштів, виходячи із висновків у справі №826/4734/18, правомірно нарахована контролюючим органом та повинна була бути сплачена позивачем, як платником земельного податку, підстав для повернення вказаної суми коштів відсутні.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: М.Б. Гусак

Є.А.Усенко