Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа № 820/4418/15

адміністративне провадження № К/9901/5499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву Міністерства екології та природних ресурсів України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року у справі № 820/4418/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислове підприємство "Лизогубівське" до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Харківське кар'єроуправління", про визнання наказу недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство «Лизогубівське» звернулось до суду із позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України (надалі також - Міністерство), Державної служби геології та надр України, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Харківське кар'єроуправління".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року рішення першої інстанції частково скасовано, а частково залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 червня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства, оскільки вона подана із пропуском строку на касаційне оскарження.

Міністерство подало до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм процесуального права, при цьому посилається лише на положення статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України ; в редакції до 15 грудня 2017 року, що була чинною на момент подання цієї заяви). Посилань на інші норми процесуального права, які були б неоднаково застосовані судом касаційної інстанції заява не містить.

У заяві позивач просив скасувати рішення суду касаційної інстанції і передати справу на розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Як на приклад неоднакового правозастосування Міністерство послалось на ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 810/3521/15, від 27 жовтня 2016 року у справі № 804/10274/15, від 18 серпня 2015 року у справі № 808/782/15, від 26 серпня 2015 року у справі № 808/6393/14, у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах.

З матеріалів адміністративної справи № 820/4418/15 вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року касаційну скаргу Міністерства було залишено без руху, оскільки заявником до касаційної скарги не було додано доказів обґрунтованості заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанов Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відмовлено Міністерству у відкритті касаційного провадження, внаслідок необґрунтованості заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом касаційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті касаційного провадженні відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україн), не була застосована стаття 103 КАС України.

Окрім того, у вищезазначених судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, також відсутні висновки правозастосування даної правової норми.

Отже, в даному випадку відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції зазначених заявником норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до частини першої статті 244 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Міністерства екології та природних ресурсів України.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви Міністерства екології та природних ресурсів України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз