Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2018 року у справі №820/1384/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №820/1384/15

адміністративне провадження №К/9901/2537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганського національного аграрного університету на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у складі судді Спірідонова М.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у складі колегії суддів Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П. у справі № 820/1384/15 за позовом Луганського національного аграрного університету до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів України у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 15 січня 2015 року № 0001101703,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року Луганський національний аграрний університет (далі - Університет, платник єдиного внеску, позивач у справі) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів України у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 15 січня 2015 року № 0001101703 про застосування штрафних санкцій в розмірі 122 215,75 грн та нарахування пені в розмірі 33 472,34 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з мотивів безпідставності його прийняття.

09 квітня 2015 року постановою Харківський окружний адміністративний суд, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовив, з мотивів правомірності рішення податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій також висновувались на аналізі положень пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію якого зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року. За позицією суду апеляційної інстанції, відсутність прийнятого Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція обумовлює неможливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI. Доводи позивача щодо погіршення фінансового стану Університету у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відхилені судами попередніх інстанцій.

06 липня 2015 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

07 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 820/1384/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

24 липня 2015 року справа № 820/1384/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

10 січня 2018 року справу № 820/1384/15 передано до Верховного Суду.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заявник касаційної скарги аналізуючи положення статті 25 Закону №2464-VI, вважає, що відповідач спочатку повинен був винести вимогу про сплату недоїмки, а після того в разі подання скарги на вимогу, за результатами її розгляду винести рішення про застосування штрафу та нарахування пені. Позивач також зазначає на неврахування судами попередніх інстанцій проведення на території міста Луганськ та Луганської області антитерористичної операції, що суттєво вплинуло на діяльність позивача.

Від податкового органу до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу (заперечення) позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень та розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено.

Позивачем самостійно задекларовано єдиного соціального внеску за лютий 2014 року, згідно з декларацією № 1404487281 від 18 березня 2014 року в сумі 1222157,43 грн, термін сплати зазначеного єдиного соціального внеску 20 березня 2014 року.

Погашення самостійно нарахованої суми єдиного соціального внеску за лютий 2014 року позивачем проводилось частково з 21 березня 2014 року до 12 травня 2014 року.

15 січня 2015 року податковим органом на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону №2464-VI прийнято рішення № 0001101703 про застосування штрафних санкцій у розмірі (10%) та пені (0,1 % від суми недоїмки) за період з 21 березня 2014 року до 12 травня 2014 року.

Касаційна скарга позивача підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Місто Харків, на території якого розташована Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів України у Харківській області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, не входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, що обумовлює неможливість застосування положень про звільнення від відповідальності, що є предметом спірного рішення у даній справі.

При цьому Суд зауважує про неправильність висновку суду апеляційної інстанції щодо незастосування положень пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI з огляду на зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Неприйняття (несвочасне прийняття) або зупинення дії цього переліку не є підставою для відмови платнику єдиного внеску у звільненні від відповідальності, застосуванні штрафних та фінансових санкцій, за умови подальшого включення до нього населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція. Однак такий висновок не впливає на правильність вирішення справи судами попередніх інстанцій, оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з інших підстав.

Наявність несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем встановлена судами попередніх інстанцій, підтверджена матеріалами справи, що обумовлює застосування до платника єдиного внеску штрафних фінансових санкцій та застосування пені.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганського національного аграрного університету залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі № 820/1384/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер