Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №820/4779/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №820/4779/15

адміністративне провадження №К/9901/31230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у складі судді Мельникова Р.В.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у складі суддів Ральченка І.М., Катунова В.В., Бершова Г.Є.

у справі № 820/4779/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракай»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

08 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракай» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії першого відповідача щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків Товариства, внесених на підставі актів № 827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року;

- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", Інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року, а також виключити будь-які інформаційні дані щодо проведення перевірки із складанням зазначених актів в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок";

- скасувати рішення першого відповідача у формі наказів про проведення документальної позапланової перевірки Товариства № 1004 від 03 квітня 2015 року, № 441 від 19 лютого 2015 року;

- визнати протиправними дії першого відповідача з проведення документальних позапланових перевірок Товариства;

- визнати протиправними дії першого відповідача зі складання актів № 827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року;

- визнати протиправними дії першого відповідача зі встановлення в актах перевірок №827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та №1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року, складених за результатами перевірок Товариства, висновків щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства;

- скасувати податкові повідомлення-рішення першого відповідача від 26 березня 2015 року № 0000071501, № 0000071501/339, від 28 травня 2015 року № 0000141501/575, № 0000151501/576.

06 жовтня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 26 березня 2015 року № 0000071501, № 0000071501/339, від 28 травня 2015 року № 0000141501/575, № 0000151501/576, зобов'язано відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", Інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13 грудня 2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", Інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 827/15-01/39245016 від 06 березня 2015 року та № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року, прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У січні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Мотивів того, в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права касаційна скарга не утримує. Доводи податкового органу зводяться до відтворення фактичних обставин, встановлених актами перевірок, та непогодження першого відповідача з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій фактичним обставинам справи.

Враховуючи оскарження судових рішень податковим органом, предметом касаційного перегляду є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо скасування податкових повідомлень-рішень першого відповідача від 26 березня 2015 року № 0000071501, № 0000071501/339, від 28 травня 2015 року № 0000141501/575, № 0000151501/576.

11 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа №820/4779/15 з суду першої інстанції не витребувана.

01 березня 2018 року матеріалами касаційного провадження №К/9901/31230/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду та ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року прийняті до провадження, справу №820/4779/15 витребувано з суду першої інстанції.

14 березня 2018 року справа №820/4779/15 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у лютому 2015 року фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" за вересень-жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Партнер" за серпень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, результати якої оформлені актом № 827/15-01/39244955 від 06 березня 2015 року (далі - акт перевірки від 06 березня 2015 року).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за серпень-жовтень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 12 207 407 грн.

26 березня 2015 року на підставі акта перевірки від 06 березня 2015 року згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071501/339, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15259259,00 грн, з яких за основним платежем - 12207407 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 3051852 грн.

У квітні 2015 року фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань документального підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Тановер" за листопад-грудень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "НК Партнер" за вересень-листопад 2014 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донмас" за грудень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складений акт № 1758/15-01/39244955 від 07 травня 2015 року (далі - акт перевірки від 07 травня 2015 року).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за вересень-грудень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість 15908100 грн, та відповідно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 185476 грн.

28 травня 2015 року на підставі висновків акта перевірки від 07 травня 2015 року, керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення №0000151501/576, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23 862 150,00 грн, з яких за основним платежем - 15908100 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 7954050 грн та № 0000141501/575, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 185 476 грн.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азонтес» за вересень-жовтень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Партнер» за серпень - листопад 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тановер» за листопад-грудень 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донмас» за грудень 2014 року, а саме постачання ТМЦ (нафтопродуктів) не підтверджується стосовно місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

В межах спірних відносин дослідженню підлягають господарськи взаємовідносини позивача з чотирьома контрагентами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азонтес».

Суди попередніх інстанцій установили між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів № НП-226 від 01 вересня 2014 року, № НП-246 від 10 вересня 2014 року, № НП-271 від 22 вересня 2014 року, № НП-304 від 01 жовтня 2014 року, № НП-326 від 15 жовтня 2014 року, № НП-361 від 21 жовтня 2014 року, № НП-376 від 26 жовтня 2014 року, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме додатковими угодами до договорів, податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації доручень на отримання ТМЦ, реєстром податкових накладних.

Оплата за отримані нафтопродукти здійснена Товариством у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку Товариства.

Досліджуючи господарські взаємовідносини позивача (покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Партнер" (постачальник), суди попередніх інстанцій установили укладення між ними договорів поставки нафтопродуктів № ДГ-00015 від 01 серпня 2014 року, № ДГ-00057 від 13 серпня 2014 року, № ДГ-00058 від 14 серпня 2014 року, № ДГ-00149 від 16 серпня 2014 року, № ДГ-00150 від 21 серпня 2014 року, № ДГ-00151 від 28 серпня 2014 року, № ДГ-00173 від 30 серпня 2014 року, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов договорів підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме додатковими угодами до договорів, податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації доручень на отримання ТМЦ, реєстром податкових накладних.

Оплата за отримані нафтопродукти здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку Товариства.

Оцінюючі правовідносини Товариства (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмас" (постачальник), суди попередніх інстанцій встановили факти укладання між ними договорів поставки нафтопродуктів № ДГ-00029 від 01 жовтня 2014 року, № ДГ-00050 від 15 жовтня 2014 року, № ДГ-00083 від 21 жовтня 2014 року, № ДГ-00098 від 26 жовтня 2014 року, № ДГ-0257 від 01 грудня 2014 року, № ДГ-0294 від 19 грудня 2014 року, № ДГ-0351 від 22 грудня 2014 року.

Факт виконання умов договорів підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме додатковими угодами до договорів, податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації доручень на отримання ТМЦ, реєстром податкових накладних.

Оплата за отримані нафтопродукти здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку Товариства.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тановер" (постачальник) укладено договори поставки нафтопродуктів № ТА-0052 від 07 листопада 2014 року, № ТА-0059 від 12 листопада 2014 року, № ТА-0065 від 14 листопада 2014 року, № ТА-0073 від 21 листопада 2014 року, факт виконання яких підтверджується залученими до матеріалів справи документами, а саме додатковими угодами до договорів, податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, оборотно-сальдовими відомостями, товарно-транспортними накладними, витягом з журналу реєстрації доручень на отримання ТМЦ, реєстром податкових накладних.

Оплата за отримані нафтопродукти здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою по особовому рахунку Товариства.

Аналізуючи положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентом позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та відповідно зменшення від'ємного значення спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятними є доводи заявника касаційної скарги про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентами позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд визнає безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів тощо, як підстави неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року в частині залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №820/4779/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер