Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

м. Київ

справа №813/3527/14

касаційне провадження №К/9901/9334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Земсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 (суддя Карп'як О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 (головуючий суддя - Глушко І.В., судді: Большакова О.О., Коваль Р.Й.) у справі № 813/3527/14 за позовом Приватного підприємства «Земсервіс» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Земсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2009 № 0000052320/0 та від 26.01.2009 № 0000062320/0.

Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.12.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.09.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство «Земсервіс» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Приватне підприємство «Земсервіс» посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 261, 530 Цивільного кодексу України, пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на тому, що дата отримання позивачем грошових коштів від Закритого акціонерного товариства «Галичина» не може вважатись початком перебігу строку позовної давності, оскільки в даному випадку строки виконання робіт погоджувались двосторонніми листами сторін договору.

Крім того, зазначає про реальний характер оспорюваних господарських операцій, здійснених із Приватним підприємством «Будпостачоб'єкт» та Приватним підприємцем ОСОБА_1.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Земсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету податків та інших обов'язкових платежів за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, результати якої оформлено актом від 25.12.2008 № 1885/23-2/32409169.

За її наслідками Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області дійшла висновку про порушення позивачем вимог пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на: невключення до складу валового доходу як безповоротної фінансової допомоги безнадійної заборгованості перед Закритим акціонерним товариством «Галичина» в сумі 370000,00 грн., щодо якої закінчився строк позовної давності; неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні комерційних та агентських послуг у Приватного підприємства «Будпостачоб'єкт», а також проектно-вишукувальних робіт та комплексу робіт із перенесення земельних ділянок в натурі в Приватного підприємця ОСОБА_1, фактичне виконання та господарський характер яких не підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0000052320/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 210625,00 грн. за основним платежем та 105312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0000062320/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44875,00 грн. за основним платежем та 22437,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За правилами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, що розглядається, позивач, вказуючи на факт визнання ним своєї заборгованості перед Закритим акціонерним товариством «Галичина» та, як наслідок, відсутність підстав вважати строк позовної давності за розглядуваною заборгованістю таким, що сплинув у другому кварталі 2008 року, посилався на листи про продовження терміну дії договору від 27.12.2007 № 191 та від 25.06.2008 № 64, однак жодних доказів на підтвердження їх надіслання/вручення Закритому акціонерному товариству «Галичина» не представив.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі таких операцій.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи первинні документи не є достовірними доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій, позаяк не конкретизовані, містять узагальнену інформацію щодо змісту спірних послуг/робіт, а будь-яких інших документів, які б дозволяли встановити виробничий характер результатів розглядуваних послуг/робіт для Приватного підприємства «Земсервіс», останнім не подано.

За таких обставин є правильним висновок судових інстанцій про те, що позивачем не доведено наявність правових підстав для невключення ним до складу валового доходу в другому кварталі 2008 року безнадійної заборгованості перед Закритим акціонерним товариством «Галичина» в сумі 370000,00 грн., а також те, що здійснені з Приватним підприємством «Будпостачоб'єкт» та Приватним підприємцем ОСОБА_1 операції носять реальний характер, а придбані послуги та роботи стосуються господарської діяльності Приватного підприємства «Земсервіс».

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Земсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 у справі № 813/3527/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк