Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №810/2464/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №810/2464/15

адміністративне провадження №К/9901/27778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у складі судді Скрипки І.М.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у складі суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

по справі № 810/2464/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерок"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

10 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерок" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2015 року №0000952201/2376 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 1631569 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 815785 грн., №0000962201/2375 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10158450 грн. за 2014 рік, №0000942201/2374 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3722134 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1861067 грн., №0000972201/2373 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 1276523 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 319131 грн., №0005591702/2370 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 19840 грн. 65 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14374 грн. 47 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 вересня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, задоволено адміністративний позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 травня 2015 року №0000952201/2376, №0000972201/2373, №0000942201/2374, №0000962201/2375, №0005591702/2370.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень, визнані відсутніми також підстави для збільшення грошового зобов'язання податку на доходи.

31 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки в розрізі одинадцяти контрагентів та наводить нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень в розрізі податку на прибуток, на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

01 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №810/2464/15 з Київського окружного адміністративного суду.

05 грудня 2016 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

15 листопада 2016 року справа №810/2464/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа №810/2464/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/27778/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34840150, перебуває на податковому обліку з 27 грудня 2006 року, є платником податку на додану вартість з 31 грудня 2012 року.

Податковим органом у березні - квітні 2015 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 травня 2015 року №963/2201/34840150 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 29 травня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000952201/2376, №0000942201/2374 та №0000962201/2375.

Податковим повідомленням - рішенням №0000952201/2376 Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 1631569 грн. за порушення пункту 138.1, 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 153.2.4 пункту 153.2 статті 154 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 815785 грн. на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням рішенням №0000962201/2375 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 158 450 грн. за 2014 рік., з аналогічним зазначеним у попередньому податковому повідомленні - рішенні правових підстав.

Податковим повідомленням - рішенням №0000942201/2374 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3722134 грн. за порушення положень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8статті 201 Податкового кодексу України та застосовані та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1861067 грн.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, яким встановлені правила визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та пункту 198.1 статті 198 цього кодексу, якою встановлено право платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з наведенням їх переліку, положень пункту 198.6 цієї статті, які встановлюють умови віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг зокрема із реєстрацією податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведені норми в сукупності з положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зумовили висновок про те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою до винесення вищеозначених податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності (господарських операцій) Товариства з його контрагентами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Ариал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст Груп Лімітед», Товариством з обмеженою відповідальністю «Осмос Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Плазма», Приватним підприємством «Електронні маркувальні системи», Товариством з обмеженою відповідальністю «Протер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Франківські сучасні технології» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецконсалт»), Товариством з обмеженою відповідальністю ТПФК «Теркон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Паллет», Приватним підприємством «Торгсервіс-2001» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-торг-2005».

Доводи нереальності господарських операцій ґрунтуються податковим органом на відомостях, викладених в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів Товариства, актах про проведення перевірки та податковій інформації.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи прийняті, дослідженні та встановлені надані позивачем первинні документи на підставі яких позивачем повною мірою підтверджено реальність проведених спірних господарських операцій за період, що перевірявся в розрізі кожного із контрагентів, досліджені та долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, накладних-вимог, а також відомості про використання придбаного товару на виробництві позивача та акти списання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судами попередніх інстанцій встановлені повною мірою всі обставини укладення та виконання договорів Товариством з кожним із контрагентів, загальна та спеціальна правоздатність, зокрема перед укладанням досліджуваних договорів, з метою запобігання укладенню правочинів із недобросовісними суб'єктами господарювання, Товариство здійснило низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності контрагентів, а саме отримало копії свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, витяги з реєстру платників податку на додану вартість, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством прийняті до обліку податкові накладні складені та надані особами з урахуванням дотримання положень пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, за якою право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також встановлено, що предмет спірних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом складів податкових правопорушень про заниження позивачем податку на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що обумовило наявність підстав для висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень рішень від 29 травня 2015 року №0000952201/2376, №0000942201/2374 та №0000962201/2375.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товарів (продукції) та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції) та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Реальність виконання господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксований актами податкових органів факт неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливає на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0000972201/2373, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 1276523 грн. за порушення підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 319131 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою до винесення вищеозначеного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що Товариством подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року та І півріччя 2014 року з порушенням порядку заповнення, а саме: в рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» відображено за І квартал 2014 року - 2193768 грн. та за І півріччя 2014 року - 3274186 грн., а необхідно було задекларувати за І квартал 2014 року - 1997663 грн. та за І півріччя 2014 року - 1997663 грн. Констатовано, що у зв'язку із цим платником безпідставно завищено зменшення нарахованої суми податку за результатами останнього календарного (звітного) податкового періоду рядок 16 декларації з податку на прибуток на: І квартал 2014 року на 196105 грн. та за II квартал 2014 року на 1080418 грн.

Аналізуючи положення підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що платник податку зобов'язаний доплатити суму податкових зобов'язань і штрафних санкцій за наслідками подання уточнюючих розрахунків лише за умови, коли при поданні уточнюючих документів податкової звітності має місце факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року та виправлено помилку в рядку 13 та 16, але в рядку 24 не відображено збільшення податкового зобов'язання в сумі 196105 грн. та суму штрафних санкцій. Аналогічно подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2014 року, якою уточнено показники, але не відображено в рядку 24 збільшення податкового зобов'язання в сумі 1276523 грн. та в рядку 28 суму штрафних санкцій.

При поданні вищеозначених уточнюючих декларацій значення рядків 1, 4 та 7 не змінювалось, Товариство не коригувало ані доходи, ані витрати, ані результат.

Відтак, враховуючи, що збільшення податкових зобов'язань із податку на прибуток за наслідками подання позивачем уточнюючих податкових декларацій у даному випадку не відбулося, доводи позивача про правомірність відображення показників в уточнюючих деклараціях Інспекцією не спростовано, так само як і не доведено факт заниження позивачем податкових зобов'язань у відповідному періоді, підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням №0000972201/2373 від 29 травня 2015 року відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005591702/2370, яким Товариству збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 19840 грн. 65 коп. на підставі пункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції 14374 грн. 47 коп. на підставі пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою до винесення вищеозначеного податкового повідомлення-рішення стало те, що Товариство за договором орендувало протягом 2013-2014 років квартиру за адресою для проживання технічного директора. Орендна плата за місяць становила 3294,12 грн., податок на доходи фізичних осіб з доходу за оренду житла за ставкою 15 відсотків утримувався та перераховувався до бюджету в повному обсязі, з огляду на що податковим органом вказано, що працівнику підприємства позивача, який проживав у такій квартирі, надано додаткове благо у вигляді вартості використання житла за період роботи з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року в сумі 79058,88 грн., але податок на доходи фізичних осіб з працівника підприємства (технічного директора) не утримувався та не перераховувався до бюджету, що свідчить про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 16192,56 грн.

Крім того, податковий орган доводить, що в порушення вимог підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України відповідно до звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт директору підприємства відшкодовано кошти за авіаквитки без первинних документів в загальній сумі 19183,70 грн., та відшкодовано кошти по авансових звітах за придбані алкогольні напої, а саме: від 3 грудня 2013 року №146 у сумі 1569 грн., з них за алкогольні напої на суму 286,96 грн.; від 25 грудня 2014 року №111 в сумі 1588,70 грн.; від 23 травня 2014 року №49 в сумі 400 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі - 3648,09 грн.

В ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство нарахувало додаткове благо, в повному розмірі та перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб із такого додаткового блага у розмірі 16192,80 грн.

Зазначені обставини встановлені судами попередніх інстанцій шляхом дослідження картки рахунку 6411, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за перший, другий, третій четвертий квартали 2013-2014 років із доказами їх прийняття податковим органом та актами звірки з податковим органом.

Помилковість висновків податкового органу наведених актом перевірки та неповнота дослідження спору у цій частині призвела до помилкового визначення податку на доходи і як наслідок безпідставного застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій щодо компенсації витрат за алкогольні напої працівникам Товариства встановлено, що Товариство не включало до витрат вартість алкогольних напоїв, вони були оприбутковані на склад Товариства і у подальшому списані на проведення представницьких заходів, що підтверджується авансовими звітами від 3 грудня 2013 року №146, від 25 грудня 2014 року №111, від 23 травня 2014 року №49, актом на проведення фуршету від 23 травня 2014 року, актом списання від 31 грудня 2014 року та копіями фіскальних чеків.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи, що обумовлює протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0005591702/2370.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року по справі № 810/2464/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер