ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №815/5008/15

адміністративне провадження №К/9901/27824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у складі судді Бутенко А. В

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у складі колегії суддів Джабурія О. В., Вербицької Н. В., Крусяна А.В.

у справі № 815/5008/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2015 року № 0000492204, яким до Товариства застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3 799 992 грн 67 коп., з мотивів протиправності його прийняття.

25 грудня 2015 року постановою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що валютна пеня у розмірі 3 799 992 грн 67 коп. за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосована до Товариства після спливу законодавчо встановленого річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, визначеного відповідно до статті 250 Господарського кодексу України.

21 червня 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 серпня 2015 року № 0000492204 у розмірі 2 349 828 грн 12 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

29 липня 2016 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 серпня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94), доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

01 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків до 01 вересня 2016 року (суддя Ланченко Л. В.).

17 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/5008/15 (суддя Цвіркун Ю. І.).

07 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу, в яких він спростовує доводи касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

10 листопада 2016 року справа № 815/5008/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справу № 815/5008/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, аналізуючи вимоги касаційної скарги, зауважує, що постанова суду першої інстанції, на яку, зокрема, податковим органом подано касаційну скаргу, скасована судом апеляційної інстанції, відтак постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року не може бути предметом касаційного перегляду.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що посадовими особами податкового органу за результатами проведеної планової виїзної перевірки платника податків з питань дотримання вимог, зокрема, валютного законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року складено акт від 15 червня 2015 року № 283/15-02-22-01/01125821 (далі - акт перевірки).

03 серпня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення, яким за порушення вимог статей 1 та 2 Закону № 185/94 та згідно зі статтею 4 цього Закону застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3 799 992 грн 67 коп.

Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах її доводів відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкове зобов'язання, визначене спірним податковим повідомленням-рішенням, сформовано на підставі висновку податкового органу про порушення Товариством вимог двох різних статей Закону №185/94-ВР, встановлених за наслідком перевірки дотримання строків розрахунків за двома різними групами зовнішньоекономічних контрактів (експортних та імпортних).

Склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону №185/94-ВР, доводиться податковим органом на підставі висновку про порушення строків розрахунків за експортними зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з контрагентами, а саме з «Damen Tankers», Novi Sad, Сербія; «Valenzy Tranzit S.A.», Panama.; «Deutsh Ukrainische Verkehrs GmbH», Regensburg, Deutschland; «Bayview Services Limited», Tortola, British Virgin Islands; «MedBlack Shipping S.A.», Panama; «Transship Kft.», Budapest, Hungary; «Underford Logistics Inc», British Virgin Islands; «First Danubo Shipping Co. Ltd», Malta; «Second Danubo Shipping Co. Ltd», Malta; «Third Danubo Shipping Co. Ltd», Malta; «Fourth Danubo Shipping Co. Ltd», Malta; «Danubo Special Shipping S.A.», Panama; «Softer Trade S.A. Suite 1-A». За вказаними контрактами, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариством надавалися послуги, а саме організація перевезень, обслуговування несамохідного флоту.

Порушення вимог статті 2 Закону №185/94-ВР встановлено податковим органом за наслідком перевірки вчасності проведення строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з «Diffu-Therm», Germany та «Rail Cargo Austria», Austria, за якими позивач здійснював імпорт товарів та послуг, а саме послуг бункерування суден, послуг щодо отримання сертифікатів, послуг ремонту флоту, послуг страхування, послуг адвокатів, поставки та заміни запасних частин, тощо.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі статтею 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Факт несвоєчасності проведення розрахунків, а також несвоєчасної поставки товарів та послуг зафіксовано податковим органом у 2012-2014 роках, протягом яких Правлінням Національного банку України встановлювався строк проведення таких розрахунків у 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого

товару).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції здійснив комплексне дослідження, наявних у справі матеріалів, та частково спростував висновки податкового органу про наявність складу валютного правопорушення у зв'язку з тим, що відповідачем помилково визначено дату імпортування товарів та послуг. Суд апеляційної інстанції також оцінив вчасність виконання кожного із зазначених експортних зовнішньоекономічних контрактів, перевірив відповідність розміру пені, визначеної податковим органом, та кількості днів несвоєчасного зарахування валютної виручки на рахунки Товариства.

Згідно з частиною другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не містять жодного обґрунтування щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Аргументи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції, встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом у касаційній скарзі наводяться лише висновки, викладені в акті перевірки, які досліджені та частково спростовані судом апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції в межах перегляду судом касаційної інстанції, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 815/5008/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф .Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер