Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №809/1273/17

Друк

Пошук

248

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №809/1273/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №809/1273/17

адміністративне провадження №К/9901/5067/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І, Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Геопошук ЛТД» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі №809/1273/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Геопошук ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування рішення від 31.08.2017 №94 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявністю неузгодженості між положеннями статті 184 Податкового кодексу України щодо права контролюючого органу анулювати реєстрацію особи як платника податку та положеннями пункту 200.1 статті 200 цього ж Кодексу щодо необмеженого у часі права такого платника на перенесення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підстави для анулювання реєстрації платника податку відсутні. Одночасно судом зазначено, що така неузгодженість є підставою відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України для прийняття рішення на користь платника податку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом рішення від 31.08.2017 №94 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Стосовно залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений права отримати його у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 та лишити в силі рішення суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2017 матеріали касаційної скарги К/9991/5067/17 прийнято до провадження судді.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №809/1273/17.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 41 Конституції України, підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56, підпункту «г» пункту 184.1 статті 184, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. При цьому позивач зазначає, що прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість призвело до позбавлення позивача майна на суму 2342632,00грн., оскільки з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість остання позбавляється права на віднесення сум такого податку до податкового кредиту. Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано принцип презумпції правомірності рішень платника податку, а приписи пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не є такими, що дозволяють отримати від'ємне значення податку на додану вартість в якості бюджетного відшкодування.

Натомість Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження позивача про неправомірність прийняття рішення про анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним, оскільки подання платником до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за період серпень 2016 року по липень 2017 року, в яких відсутні показники по операціях постачання є безумовною підставою для такого анулювання. Відповідач вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №809/1273/17 є законною, обґрунтовано та прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геопошук ЛТД» з 01.08.2016 по 31.07.2017 (протягом останніх 12 календарних місяців) подавало декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

При цьому, в обліковій картці платника відображено від'ємне значення податку на додану вартість, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 2342632,00грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 31.08.2017 прийнято рішення №94 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, фактичною підставою прийняття якого стало подання позивачем декларації (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Згідно із абзацами 2 та 3 пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» -«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання такої реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.5 вказаного Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» -«з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у разі існування відповідних підстав.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5.5 статті 5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

Відповідно до пункту 5.6 вказаного Положення за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника податку на додану вартість незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такою особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, для реалізації цього повноваження законодавець не встановлює додаткових умов, зокрема, і обов'язкової відсутності у платника права на бюджетне відшкодування або відображення суми від'ємного значення податку на додану вартість, яке не було використане.

Натомість, пунктом 184.9 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Таким чином, законодавець передбачив порядок розрахунків з бюджетом у випадку наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування, яке не виключає і права задекларувати від'ємне значення до повернення у останньому звітному періоді, а тому доводи позивача щодо ймовірної втрати суми у розмірі 2342632,00грн. не впливають на правильність вирішення спору. При цьому право на бюджетне відшкодування в звітному періоді анулювання реєстрації платника діє із застосуванням тих самих вимог, що і до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в звичайній ситуації.

Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Геопошук ЛТД» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -