Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 520/7750/24

касаційне провадження № К/990/50821/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (головуючий суддя - Ніколаєва О.В.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Перцова Т.С.; судді: Жигилій С.П., Спаскін О.В.)

у справі № 520/7750/24

за позовом UAB «Axis Industries» в особі Представництва «АБ «ЕКСІС ІНДАСТРІЗ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року UAB «Axis Industries» в особі Представництва «АБ «ЕКСІС ІНДАСТРІЗ» (далі - Представництво «АБ «ЕКСІС ІНДАСТРІЗ», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2023 року № 00799910702, № 00798830702.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів склад податкового порушення в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (рядок 21 декларації) за серпень 2023 року на 9 006 203,00 грн та, як наслідок, порушення вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність підтвердження наявності товарно-матеріальних цінностей та робіт, облікованих на рахунку 15 бухгалтерського обліку підприємства, на суму 24 141 555,34 грн, а надані акти приймання-передачі обладнання не містять відомостей про місце зберігання, перевезення чи відповідальне зберігання. Крім того, на рахунку 3711 бухгалтерського обліку позивача обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 25 067 351,56 грн, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тепло-квар» (далі - ТОВ «Тепло-квар») у сумі 8 990 881,28 грн, строк виконання зобов`язань за якими сплив ще у 2018 році, що свідчить про її сумнівність та безнадійність. Внаслідок цього платником порушено вимоги підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 9 006 203,00 грн та нереєстрації податкових накладних на суму 45 031 015,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 17 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2023 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2022 року, січень 2023 року, за результатами якої склав акт від 14 листопада 2023 року № 74156/26-15-07-02-03-03/26620119.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог:

пункту 187.1 статті 187, підпункту «г» пункту 198.5, статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за серпень 2023 року, на 9 006 203,00 грн;

пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, внаслідок нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних на загальну суму обсягу постачання 45 031 015,00 грн за серпень 2023 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2023 року:

№ 00799830702, яким застосував до платника штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 400,00 грн;

№ 00799910702, яким зменшив позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 9 006 203,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання відповідного активу.

За встановленими судами обставинами, в акті перевірки відсутні будь-які посилання на нереальність угод, укладених позивачем з його контрагентами за спірний період. Водночас, відповідач вважає, що оскільки роботи за договорами субпідряду не виконуються, при цьому на складі позивача відсутні матеріали, попередні оплати контрагентам постачальника мають бути повернені і відкориговані в бухгалтерському обліку та в деклараціях з податку на додану вартість, як такі, що підпадають під визначення пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, шляхом включення таких витрат до резерву сумнівних боргів, а на розмір такого резерву повинен збільшитись фінансовий результат до оподаткування і, як наслідок, зменшитись податковий кредит.

Такого висновку відповідач дійшов, оскільки вважає, що відповідно до наданих позивачем документів, а саме, договорів субпідряду:

з ТОВ «Тепло-квар» строк виконання робіт за договорами від 22 лютого 2018 року № 31700_160291G6, від 24 квітня 2018 року № 31700_160291G8, від 01 грудня 2017 року № 31700_160291G4, від 01 жовтня 2018 року № 31700_160291G18 закінчився відповідно 20 грудня 2018 року, 22 червня 2018 року, 30 квітня 2018 року та 31 грудня 2018 року, у зв`язку з чим наявна дебіторська заборгованість у розмірі 8 990 881,28 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1 498 480,20 грн, яка не буде погашена;

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвест-Груп» строк виконання робіт за договорами субпідряду від 10 березня 2020 року № 31700_160291G23 та від 19 березня 2020 року № 31700_160291G24 закінчився відповідно 09 жовтня 2020 року та 01 грудня 2021 року, у зв`язку з чим наявна дебіторська заборгованість у розмірі 2 897 448,39 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 482 908,06 грн, яка не буде погашена;

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульс автоматизовані рішення 92» строк виконання робіт за договорами від 27 серпня 2020 року № 31700_160291G27 та від 21 серпня 2020 року № 31700_160291G26 закінчився відповідно 20 березня 2021 року та 30 вересня 2021 року, у зв`язку з чим наявна дебіторська заборгованість у розмірі 1 445 025,03 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 240 837,50 грн, яка не буде погашена;

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арована Вайлет Фьюжн» строк виконання робіт за договорами від 07 червня 2019 року № 31700_160291G20 та від 10 червня 2019 року № 31700_160291G21 закінчився відповідно 30 грудня 2021 року та 30 вересня 2019 року, у зв`язку з чим наявна дебіторська заборгованість у розмірі 3 358 002,83 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 559 667,10 грн, яка не буде погашена;

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Сінерджи» строк виконання робіт за договором від 06 січня 2017 року № 31700_160291G1 не закінчився, однак існує дебіторська заборгованість у розмірі 1 524 530,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 254 088,40 грн;

з Приватним підприємством «Полтавський будівельний центр» строк виконання робіт за договорами від 16 квітня 2018 року № 31700_160291G7 та від 16 квітня 2018 року № 31700_160291G12 закінчився, однак роботи не виконано та існує дебіторська заборгованість у розмірі 6 851 463,37 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1 441 910,56 грн, яка не погашена, що стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом про невиконання Приватним підприємством «Полтавський будівельний центр» своїх зобов`язань за вказаними договорами.

Крім того, відповідач зауважив, що оскільки основний контракт із замовником Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») відповідно до додаткових угод призупинений, згідно з умовами призупинення замовник повинен компенсувати всі збитки та витрати виконавця, пов`язані з розірванням контрактів із субпідрядниками.

Суди попередніх інстанцій, встановили, що 28 вересня 2016 року між позивачем та КП «ХТМ» було укладено контракт № UDHEEP-KHTM-ICB-17, за умовами якого КП «ХТМ» (замовник) найняло позивача (підрядник) для проектування, виготовлення, проведення випробувань, доставки, монтажу, завершення і введення в експлуатацію певних об`єктів, а саме: встановлення теплових лічильників та іншого механічного і електричного обладнання пунктів в теплових пунктах житлових будинків в м. Харків (об`єкти), а підрядник погодився взяти на себе таке зобов`язання.

Для виконання робіт за даним договором було залучено субпідрядників, зокрема, ТОВ «Тепло-квар», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРІНВЕСТ-ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульс автоматизовані рішення 92», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арована Вайлет Фьюжн», Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Сінерджи», Приватне підприємство «ПОЛТАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», заборгованість яких в подальшому була визнана контролюючим органом сумнівною.

Контролюючий орган не заперечує, що до перевірки надавався лист, який був направлений позивачем на адресу КП «ХТМ», від 24 лютого 2022 року № 10.1/2022-А1-9 стосовно призупинення виконання контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17, де зазначено, що у зв`язку з військовими діями Російської Федерації на території України виконавець зобов`язаний призупинити виконання робіт відповідно до статті 37 загальних умов та положень контракту через обставини, що не залежать від можливостей та волі сторін контракту та лист від 29 квітня 2022 року № 10.1/2022-AI-23 стосовно призупинення виконання контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17, де повідомлено про умови розірвання контракту, а саме:

1. Замовник приймає всі роботи та поставлене обладнання виконавця, вартістю 1 279 655,00 Євро, за роботи, фактично виконані до 24 лютого 2022 року.

2. Протягом 30 днів після розірвання договору замовник повинен заплатити виконавцю за всі роботи, фактично виконані до 24 лютого 2022 року.

3. Протягом 30 днів після розірвання контракту замовник повинен заплатити виконавцю всі утримані суми, які становлять 507 697,44 Євро.

4. Замовник компенсує всі збитки та витрати виконавця, пов`язані з розірванням контрактів із субпідрядниками.

Відповідно до додаткової угоди від 07 лютого 2023 року № 1 сторони погодили обладнання, що буде передано від підрядника замовнику.

На виконання додаткової угоди від 09 лютого 2023 року № 2 сторони погодили перелік об`єктів для видачі сертифіката завершення робіт.

Додатковою угодою від 09 лютого 2023 року № 3 сторони уточнили загальну вартість 71 об`єкта, яка складає 36 181,37 грн, та перелік установок і обов`язкових запасних частин, що поставляються з території країни замовника за контрактом, загальна вартість яких становить 4 238 580,32 грн.

Додатковою угодою від 23 лютого 2023 року № 4 підтверджено приймання обладнання для 107 об`єктів.

Доказів розірвання контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17 матеріали справи не містять, а виконання договорів субпідряду, незважаючи на те, що з 24 лютого 2022 року роботи не проводяться, триває, оскільки продовжується процес приймання-передачі вже виконаних робіт визначається їх вартість та здійснюється приймання таких робіт (обладнання) позивачем (від субпідрядників) та замовником (від позивача). В деяких випадках, зважаючи на можливості та побажання замовника, роботи спершу приймає замовник - КП «ХТМ», а вже потім UAB «Axis Industries» (Литовська Республіка).

Зазначене вище підтверджується відсутністю позовів від замовника та/чи установи, що здійснює нагляд за проектом від імені кредитора - Міжнародного банку реконструкції та розвитку, що не спростовано відповідачем у справі.

Суди правильно вважали обґрунтованими доводи позивача про те, що факт підписання актів виконаних робіт через рік та більше після фактичного їх здійснення не суперечить вимогам закону, оскільки на період дії воєнного та надзвичайного стану строки, у тому числі загальний та спеціальні строки позовної давності, продовжувалися. За таких умов субпідрядники, як і позивач, не звільняються від відповідальності за виконані роботи, навіть якщо з моменту їх виконання сплинуло понад три роки, а такі роботи не були прийняті замовником або були прийняті із зауваженнями.

Судами встановлено, що за умовами додатків до укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерінвест-Груп» договору субпідряду від 10 березня 2020 року № 31700_160291G23 строк виконання робіт за договором визначався жовтнем 2020 року. Останній акт складено 09 червня 2023 року.

За умовами договорів субпідряду від 27 серпня 2020 року № 31700_160291G27 та від 21 серпня 2020 року № 31700_160291G26, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульс автоматизовані рішення 92», дата закінчення робіт відповідно визначена березнем та вереснем 2021 року. Останній акт складено 16 серпня 2023 року.

За умовами договорів субпідряду від 07 червня 2019 року № 31700_160291G21 та від 07 червня 2019 року № 31700_160291G20, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арована Вайлет Фьюжн», дата закінчення робіт відповідно визначена березнем та вереснем 2021 року. Останній акт складено 17 червня 2022 року.

За умовами договорів субпідряду від 01 жовтня 2018 року № 31700_160291G15, від 01 жовтня 2018 року № 31700_160291G18, від 01 грудня 2017 року № 31700_160291G4 та від 22 лютого 2018 року № 31700_160291G6, укладених з ТОВ «Тепло-Квар», а також відповідно до додаткової угоди від 07 листопада 2023 року про продовження строку виконання договорів кінцева дата закінчення робіт не визначалася. Акти часткового приймання робіт були долучені до заперечень на акт перевірки, однак залишені поза увагою контролюючого органу.

За умовами договору субпідряду від 06 січня 2017 року № 31700_160291G1, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній Сінерджи», та додаткової угоди від 05 липня 2023 року сторони погодили вартість робіт, умови та порядок оплати. З актів виконаних робіт убачається, що роботи приймалися та продовжують прийматися.

Крім того, відповідачем в акті перевірки не було викладено сумнівів щодо можливості виконання позивачем контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17.

Так, перевіркою встановлено і не спростовано під час судового розгляду справи, що позивач станом на час проведення перевірки мав основні засоби (машини та обладнання, транспортні засоби). На балансі підприємства власні приміщення були відсутні, проте ним орендувалися приміщення, площею всього 1 142,00 квадратних метрів (станом на 07 листопада 2023 року - всього 222,00 квадратних метра) (пункти 2.7, 2.8 акта перевірки). У третьому кварталі 2023 року позивач мав трьох найманих працівників (пункт 2.10 акта перевірки).

Акт перевірки також свідчить, що за бухгалтерським рахунком 15 обліковуються придбані у вказаних вище контрагентів послуги та матеріали, а саме: монтаж теплового лічильника та кульової фланцевої запірної арматури; будівельні роботи; встановлення тепловимірювальної станції, включно з електро-монтажними роботами; тестування; очищення ділянки після завершення; введення в експлуатацію та запуск; метрологічна експертиза проектної документації; переробка модуля у дзеркальне положення; розробка проектно-кошторисної документації та інші, що, виходячи з предмета контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17, відповідають розумній економічній меті.

Посилання відповідача на відсутність складських приміщень за адресою: м. Харків, вулиця Чуваська, 8, не може свідчити про відсутність у позивача об`єктів та місць зберігання обладнання, оскільки у поданих на акт перевірки запереченнях позивачем наведено перелік адрес, за якими розташоване та закріплене основне обладнання, що обліковується на його складі.

Також у запереченнях на акт перевірки повідомлялося, що в дійсності товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на складі, були передані замовнику та знаходяться на не закінчених будівництвом об`єктах або в окремих приміщеннях замовника. Як пояснив позивач, враховуючи, що передача вказаного в актах приймання-передачі обладнання здійснювалась в період інтенсивних обстрілів міста, вимагати погодження всіх умов такої передачі в той час було неможливо.

Разом з цим, вказані заперечення на акт перевірки враховані не були, а обставини, які в них викладено, відповідачем не перевірено.

Суди виснували, що інформація, досліджена у сукупності з іншими доказами, свідчить про те, що виконання контракту від 28 вересня 2016 року № UDHEEP-KHTM-ICB-17 було складним, здійснювалося із залученням значної кількості контрагентів, а приймання виконаних робіт відбувалося протягом тривалого часу, у тому числі після складання повідомлення про призупинення виконання контракту.

Суди обґрунтовано зазначили, що аналіз положень підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України та пунктів 3, 4, 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727), дає підстави для висновку, що обставини вчинених правопорушень, викладені в акті перевірки, підлягають встановленню з урахуванням письмових пояснень платника податків та документів, якими вони підтверджуються. При цьому контролюючий орган зобов`язаний дослідити всі фактичні дані, що стосуються предмета перевірки, у тому числі первинні документи, письмові та усні пояснення платника, а також інші наявні чи витребувані матеріали.

Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такий акт повинен відображати всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків із посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову та фінансову звітність, інші документи, отримані від суб`єктів господарювання та органів державної влади. Обов`язковим є наведення в акті інформації про наявність вини платника податків, із зазначенням фактів та доказів, які підтверджують можливість дотримання ним вимог законодавства, але невжиття відповідних заходів.

Натомість зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом не проаналізовано дату виникнення права вимоги щодо повернення попередньої оплати за договорами, а висновки про строки позовної давності ґрунтуються виключно на припущеннях. Акт не містить опису досліджених документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, даних Єдиного реєстру податкових накладних, банківських виписок та інших первинних документів, що підтверджується додатками до акта перевірки.

В акті перевірки відсутній належний аналіз формування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2023 року у розмірі 9 006 203,00 грн з урахуванням залишків від`ємного значення, задекларованих у попередніх звітних періодах, із посиланням на конкретні документи. Також у акті перевірки не наведено обґрунтованого розрахунку визначення загальної суми обсягу постачання 45 031 015,00 грн, за якою контролюючим органом встановлено відсутність реєстрації податкових накладних.

За таких обставин, відсутність у акті перевірки деталізації та посилань на належні докази суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку № 727 і свідчить про недоведеність складу податкового правопорушення. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, однак відповідач таких доказів суду не надав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не містить належного аналізу документів бухгалтерського та податкового обліку, обґрунтованих розрахунків і посилань на первинні документи, що свідчить про недоведеність встановлених у ньому порушень. Висновки контролюючого органу щодо завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2023 року у розмірі 9 006 203,00 грн та нереєстрації податкових накладних на суму 45 031 015,00 грн ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами. За таких обставин податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15 грудня 2023 року № 00799910702 та № 00799830702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та повторення позиції контролюючого органу, яка вже була предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій. Ці доводи не містять посилань на нові обставини чи належні та допустимі докази, які б спростовували встановлені судами фактичні дані та сформульовані на їх підставі правові висновки. Таким чином, наведені у касаційній скарзі аргументи не спростовують правильності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова