Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2020 року у справі №140/947/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 жовтня 2021 року

справа № 140/947/20

адміністративне провадження № К/9901/6868/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Олендера І. Я., Юрченко В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у складі судді Смокович В. І.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у складі суддів Хобор Р. Б., Затолочного В. С., Сеника Р. П.

у справі №140/947/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріт Сістем"

до Волинської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень про корегування митної вартості, -

УСТАНОВИЛ:

20 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еріт Сістем" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання незаконними та скасування рішень про корегування митної вартості.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 27 травня 2020 року адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишив без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року без змін.

24 лютого 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Волинської митниці Держмитслужби та визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для її розгляду - суддя-доповідач ОСОБА_1, суддів Гімона М. М., Усенко Є. А.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року, касаційна скарга залишена без руху у зв'язку з не відповідністю тексту касаційної скарги нормам процесуального законодавства, а також з відсутністю доказів, які б підтверджували правильність сплати судового збору.

Ухвалою від 31 травня 2021 року Верховний Суд, після усунення скаржником недоліків касаційної скарги, відкрив провадження за його касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та витребував справу № 140/947/20 з Волинського окружного адміністративного суду.

27 липня 2021 року справа № 140/947/20 надійшла до Верховного Суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1942/0/15-21 від 7 вересня 2021 року, суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У зв'язку з чим, на підставі розпорядження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду №1761/0/78-21 від 20 вересня 2021 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, яким визначено для її розгляду колегію суддів - головуючий суддя Ханова Р. Ф., судді - Гончарова І.

А., Олендер І. Я.

Враховуючи перебування судді Гончарової І. А. у відпустці, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, яким визначено для її розгляду колегію суддів - головуючий суддя Ханова Р. Ф., судді - Олендер І. Я., Юрченко В. П.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 140/947/19 є приписи пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, посилаючись на який скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені рішення без врахування висновку щодо подібних правовідносин, викладеного в постанові Верховного Суду №140/1713/19.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Скаржник наполягає на тому, що згідно з правовою позицію, викладеною в постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, митний орган, під час винесення рішення про коригування митної вартості мав обґрунтовані сумніви щодо митної вартості товару, визначеної декларантом, а тому правомірно витребував у позивача додаткові документи, а саме договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) для підтвердження чи спростування сумнівів митного органу, щодо здійснення платежів на користь третьої особи чи сплату комісійних, посередницьких послуг.

Крім того, скаржник вважає, що оскільки позивач на відповідний запит не надав запитуваних документів, митний орган правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару саме за резервним методом визначення митної вартості.

Необхідність застосування зазначеного висновку Верховного Суду скаржник обґрунтував тим, що предметом розгляду є винесення відповідачем рішення про корегування митної вартості у зв'язку із наявними розбіжностями в наданих митному органу документах, які викликали сумніви у відповідача, щодо дійсної вартості імпортованих товарів.

Митний орган вважає, що оскільки в наданих позивачем документах містились розбіжності, а тому виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартість товару та у зв'язку із не наданням витребуваних документів, митницею вірно обрано метод її визначення, а саме резервний метод.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення надав рахунки-фактури (інвойси), сертифікати відповідності, у яких вказана ціна імпортованого товару 10300 євро кожен ТЗ.

Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що ненадання позивачем повного переліку документів на вимогу митного органу не може бути доказом штучного зменшення митної вартості товарів з метою мінімізації митних платежів, оскільки розрахунок за придбаний товар покупцем може бути проведений протягом 365 днів із дня поставки (як це визначено умовами договору), обов'язку оформлення документів щодо поставки придбаного товару, комісійних, посередницьких послуг судом також не встановлено.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги митного органу та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд виходив з того, що сумніви митного органу щодо митної вартості є обґрунтовані лише в частині щодо витребування у позивача договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) для підтвердження чи спростування сумнівів митного органу, які на думку апеляційного суду є обґрунтованими, щодо здійснення платежів на користь третьої особи чи сплату комісійних, посередницьких послуг.

Оскільки позивач на запит митного органу не надав відповідних документів, відповідач правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Водночас, митний орган визначив митну вартість імпортованого позивачем товару на основі митної декларації, яка прийнята відповідачем щодо ідентичного товару, у яких збігаються фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Ця обставина, на думку суду апеляційної інстанції, зумовила визначення митної вартості з використанням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а не резервного.

Разом із цим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, а лише містить посилання на митну декларацію, яка раніше була визнана митним органом.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Предметом цього касаційного перегляду є винесення рішення про корегування митної вартості.

Суди попередніх інстанції установили, що 16 січня 2020 року декларант Товариство з обмеженою відповідальністю "Еріт Сістем" подали до Волинської митниці Держмитслужби електроні митні декларації № UA205050/2020/000014/1, № UA205050/2020/000017/2, № UA205050/2020/000015/1, № UA205050/2020/000016/1, № UA205050/2020/000013/2, якими було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: транспортні засоби вантажні автомобілі марки "MAN, модель "TGL8.180", модельний рік виготовлення - 2015, календарний рік виготовлення - 2015, тип двигуна дизельний, об'єм двигуна 4580 см. куб., потужність 132 кВт, тип кузова фургон тентований, колісна формула 4х2, номер кузова: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

В зазначених митних деклараціях декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме контракту (договору) BIS-01/11ER від 1 листопада 2019 року, укладеного між "TANNER AUTOMOBILE GmbH. GLATTALSTRASSE 138 CH-8052 ZURICH-SEEBACH, SHCWEIZ" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еріт Сістем" (покупець), на підставі якого були сформовані інвойси №0002, №0003, №0004, №0005, №0006 від 15 січня 2020 року, в яких зазначено вартість товару 10300,00 EUR за кожний транспортний засіб.

Також судами установлено, що у зв'язку із виявленням розбіжностей та з метою перевірки відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, контролюючий орган запропонував декларанту у 10-тиденний термін додатково надати: банківські платіжні документи, що підтверджують розрахунки з продавцем; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні документи за наявності, договір із третіми особами щодо поставки товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

На вимогу митного органу товариством надано висновки автотоварознавчого дослідження від 20 січня 2020 року № 13/20, № 10/20, № 09/20, № 11/20, № 12/20, відповідно до висновків яких вартість імпортованих товарів становить 10300 євро.

Крім того, позивач наголошував на тому, що всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості були надані, жодні сумніви вказані документи не виникають, а вимоги митного органу щодо витребування додаткових документів не обґрунтовані.

У подальшому, Волинською митницею Держмитслужби прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2, згідно яких, поставка товару здійснюється згідно контракту BIS-01/11ER.Та від 01 листопада 2019 року, продавець згідно контракту "Tanner Automobile GmbH, Glattalstrasse 138, CH-8052 Zurich-Seebach, Shcweiz". Агент "Bis-expo Sp. o. o. ul. TWARDA, 18.00-105, Warszawa, Polska". У фактурах № 0002, №0003, №0004, №0005, №0006 продавець "Auto Trading Svit s. r. o.", J.А. Коmеnskеhо 18d, 97401 Banska Bystrica, Slowakei". В графі 3.1 вказаний інший власник. У зв'язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, згідно статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати додаткові документи, а саме банківські платіжні документи, що підтверджують розрахунки з продавцем; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні документи за наявності, договір із третіми особами щодо поставки товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних. Посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Декларантом надано висновки про вартісні на якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Інші додаткові документи не надані. У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме метод 2а (стаття 59 МК України) та метод 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (стаття 62 МК України) та метод 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України, відповідно цінової інформації ЄАІС митна вартість становить 20500 ЄВРО за штуку (МД UA408010/2019/25590 від 26 листопада 2019 року).

Крім того, в постанові суду апеляційної інстанції, колегія судів погодилась з доводами митного органу, про те, що позивач міг здійснювати платежі третім особам на користь продавця. Тому для підтвердження чи спростування цих сумнівів митний орган правомірно витребував у декларанта договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Декларантом з приводу розбіжностей у документах не надано документів, які витребував митний орган і жодним чином не пояснив вказані розбіжності.

За таких обставин, митний орган правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не надав, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасникам справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Згідно з частинною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

До основних засад адміністративного судочинства віднесено, зокрема верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів

Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У вказаній справі, предметом спору є винесення рішення про коригування митної вартості, а тому саме вказаний документ підлягає ретельному дослідженню.

Щодо посилання митного органу на наявність підстав для застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 6 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, Суд, зазначає таке.

Предметом судових розглядів у справі № 140/1713/19 була оцінка правомірності прийнятого Волинською митницею Держмитслужби рішення про корегування митної вартості транспортного засобу, що ввозився на територію України, у зв'язку із виявленням розбіжностей у товаро-супровідних документах.

Отже, спірні правовідносини у справі № 140/1713/19, і у справі № 140/947/20, виникли за однакових обставин справи та мають схожий привід.

Доводи скаржника про те, що правовідносини у цій справі є подібними до справи №140/1719/19 з огляду на те, що Верховний Суд вирішував питання правомірності віднесення рішення про корегування митної вартості транспортного засобу, що ввозився на територію України, у зв'язку із виявленням розбіжностей у товаро-супровідних документах, є обґрунтованими, оскільки висновок Верховного Суду у справі №140/1719/19 ґрунтується на аналізі норм Митного кодексу України в першу чергу, щодо правомірності витребування додаткових документів у декларанта.

Суд визнає однакове застосування положень статті 53 Митного кодексу України у справах № 140/1719/19 та № 140/947/20, з огляду на їх правову природу і регулювання однакових норм застосування митного законодавства, а тому є підстави для застосування правової позиції у справі № 140/1719/19 під час розгляду справи № 140/947/20.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еріт Сістем", згідно з митними деклараціями, є одержувачем (імпортером) товару, а саме: вантажних транспортних засобів марки "MAN". При цьому у зазначених деклараціях вказано, що країною відправлення товару є Європейський союз.

Із рішень про корегування митної вартості від 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2 вбачається, що митний орган застосував шостий метод визначення митної вартості, а саме резервний та скористався інформацією про раніше визначену митну вартість, відповідно до митної декларації UA408010/2019/25590 від 26 листопада 2019 року.

Суди попередніх інстанції, надіючи оцінку рішенню митного органу про корегування митної вартості зробили акцент та дослідили лише підстави витребування від декларанта позивача додаткових документів.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов та суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення в силі, не звернули уваги на те, з чого саме виходив митний орган під час застосування саме резервного методу визначення митної вартості.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Частиною 3 статті 57 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Частиною 3 статті 57 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статті 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Підсумовуючи наведене, судами не досліджені підстави та правовірність застосування митним органом саме того методу визначення митної вартості, який зазначено у рішеннях про корегування митної вартості 27 січня 2020 року №UA205050/2020/000014/1, №UA205050/2020/000017/2, №UA205050/2020/000015/1, №UA205050/2020/000016/1, №UA205050/2020/000013/2.

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про корегування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції не приділено уваги обставинам, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості, під час корегування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

Вищевикладене свідчить, про те що, суди попередніх інстанцій не дослідили дотримання умов, за яких виник предмет спору, що є порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом першої та апеляційної інстанції, порушено норми процесуального права, не встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути встановлені та досліджені на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 341 КАС України, встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених статті 353 КАС України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити частково.

Скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №140/947/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. Я. Олендер

В. П. Юрченко