Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №160/917/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

Київ

справа №160/917/19

адміністративне провадження №К/9901/19019/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (головуючий суддя - Прудник С. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (головуючий суддя Головко О. В., судді - Ясенова Т. І., Суховаров А. В. ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" (далі - ТОВ "Торговий дім "Содружество") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2018 року № 0032641401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2052330 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Содружество" послалося на те, що на момент виникнення правопорушення щодо неподання звітності за 2015 рік та на дату сплати штрафних санкцій за таке правопорушення законодавством не було передбачено відповідальності за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності за діяння, яке на час вчинення такого діяння не визнавалося законом як правопорушення, є неправомірним в силу положень статті 58 Конституції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Торговий дім "Содружество" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що органом податкової служби у період з 17 серпня 2016 року по 21 вересня 2016 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Содружество" щодо не подачі звіту про контрольовані операції за 2015 рік, за результатами якої 28 вересня 2016 року складено Акт № 171/28-01-14/34245231. В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині неподання (несвоєчасного) подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік. На підставі вказаного Акту від 28 вересня 2016 року СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФСУ 11 жовтня 2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000221401, яким до ТОВ "Торговий дім "Содружество" застосовано штрафні санкції у сумі 365400 грн.

У результаті узгодження зобов'язання, позивачем сплачено нараховану податковим повідомленням - рішенням від 11 жовтня 2016 року №0000221401 суму штрафних санкцій у розмірі 365400 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 6 лютого 2018 року № 2665.

В подальшому ГУ ДФС у Дніпропетровській області у період з 30 жовтня 2018 року по 5 листопада 2018 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Содружество" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітній період 2015 року після застосування штрафних санкцій, за результатами якої складено Акт перевірки № 64849/04-36-14-07/34245231 від 12 листопада 2018 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання платником звіту про контрольовані операції за звітній період 2015 року.

На підставі Акту перевірки від 12 листопада 2018 року відповідачем 22 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032641401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2052330 грн.

Не погоджуючись з прийнятим ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2052330 грн, ТОВ "Торговий дім "Содружество" звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 1 січня 2017 року законодавцем введено новий вид відповідальності за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, з огляду на що у разі встановлення контролюючим органом у 2017 році факт неподання платником податків звіту про контрольовані операції за попередній період після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, останній наділений повноваженнями притягнути до відповідальності такого платника податків з урахуванням положень пункту 11 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, яким передбачено, що штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 31 грудня 2016 року) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

При цьому, пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 31 грудня 2016 року) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, на час виникнення у ТОВ "Торговий дім "Содружество" обов'язку подати звіт про контрольовані операції пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України передбачав відповідальність у вигляді штрафу за три види порушень, пов'язаних із недотриманням платниками податків вимог пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України в частині здійснення контролю за трансфертним ціноутворенням (контрольованими операціями), а саме: за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції; за недекларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції; за неподання документації, визначеної пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач був притягнутий до відповідальності за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік відповідно до норм Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення податковим органом, а саме - 11 жовтня 2016 року).

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", яким внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, зокрема згідно з абзацом 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції з 1 січня 2017 року) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції з 1 січня 2017 року) визначено, що за неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції; 1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі не задекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена Пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році. Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення. Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Таким чином, з 1 січня 2017 року у Податковому кодексі України з'явилася норма - абзаци 6,7 пункту 120.3 статті 120, яка встановлює відповідальність платника податків у вигляді штрафу за неподання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Отже, зазначений вид відповідальності, як і склад порушення було передбачено Податковим кодексом України лише з 1 січня 2017 року, тобто був відсутній на момент застосування до позивача штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99 зазначено, що частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за неподання у строк звіту про контрольовані операції за 2015 рік до ТОВ "Торговий дім "Содружество", відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2016 року №0000221401, застосовано штрафні санкції, які були сплачені платником податків у повному обсязі. Зазначене, у свою чергу, підтверджує факт притягнення позивача до відповідальності за відповідне правопорушення згідно з нормами Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виявлення такого порушення контролюючим органом).

Таким чином, враховуючи положення статті 58 Конституції України та те, що саме з 1 січня 2017 року у пункті 120.3 статті 120 Податкового кодексу України встановлено нове правило поведінки платника податків, яке на момент вчинення ТОВ "Торговий дім "Содружество" порушення у виді неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік та застосування за це штрафних санкцій у 2016 році не існувало, як не існувало й відповідальності за порушення цього правила, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність застосування ГУ ДФС у Дніпропетровській області до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції з 1 січня 2017 року) та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торговий дім "Содружество".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 804/5049/17, від 22 грудня 2018 року у справі № 826/364/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 806/1277/17, від 19 березня 2019 року у справі №816/65/18 та від 16 квітня 2019 року у справі № 804/2802/17.

Згідно статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) при поданні позовної заяви ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена в розмірі 150 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а за подання касаційної скарги - у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судових витрат, а саме, сплаченого на підставі платіжних доручень від 22 січня 2019 року № 2175 у розмірі 19210,00 грн, від 11 квітня 2019 року № 3073 у розмірі 28815,00 грн, від 24 червня 2019 року №90 у розмірі 38420,00 грн.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22 листопада 2018 року №0032641401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 052 330,00
грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вулиця Сімферопольська, 17-а м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество" (код ЄДРПОУ 34245231, вулиця Гаванська, 17-Б, офіс 15-16, Самарський район, м. Дніпро 49127) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 86445 грн (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок п'ять гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх