Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №817/404/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №817/404/16

адміністративне провадження №К/9901/17881/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (суддя - Дорошенко Н.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року (головуючий суддя - Франковська К.С., судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі

за позовом Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»

до головного державного інспектора Управління Держпраці у Рівненській області Міщук Наталії Ігорівни

треті особи: ОСОБА_2, Управління Держпраці у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування пунктів припису, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року Державна установа «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі - ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ»), у наступному Державна установа «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України»), звернулась до суду з позовом до головного державного інспектора Управління Держпраці у Рівненській області Міщук Наталії Ігорівни (далі - державний інспектор Міщук Н.І.) про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3 припису головного державного інспектора Управління Держпраці у Рівненській області Міщук Н.І. від 29.02.2016р. №06п/04-5/06а.

2. Обґрунтовуючи позов, ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» зазначила, що у відповідності до частини 3 розділу ІІ Закону України від 28.12.2014р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Всупереч наведеному, відповідач не надала відповідного дозволу Кабінету Міністрів України на перевірку, що є підставою для визнання її результатів незаконними. Також зазначає, що зміст пунктів 1 та 3 припису полягає в необхідності проведення нарахування та виплати компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток ОСОБА_2 Роботодавцем ОСОБА_2 є не позивач, а Держсанепідслужба України. Відповідно до пункту 4.2 Контракту № 32 від 26.03.2014р., укладеного між Держсанепідслужбою України (Органом управління майном) та ОСОБА_2 (Керівник), виплата коштів фонду додаткової заробітної плати, в тому числі компенсації за невикористані дні відпустки, поряд з надбавками, доплатами, матеріальною допомогою на оздоровлення та ін. повинна здійснюватись за рахунок коштів ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ», але за рішенням Органу управління майном. Окрім цього, позивач вказує, що законною підставою для виплати будь-яких грошових коштів особам, які перебувають у трудових відносинах, є наказ або розпорядження. Однак, накази Держсанепідслужби України № 71-о від 22.07.2015р. та № 1-О від 11.01.2016р. про звільнення ОСОБА_2 не містили пункту з дорученням для ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Листом від 11.01.2016р. №10.06-5-і Держсанепідслужба України надіслала для ОСОБА_2 копію наказу про звільнення. День звільнення вважається останній робочий день працівника, тому 11.01.2016р. ОСОБА_2 перебував на посаді директора ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» і був наділений повноваженнями видати наказ про виплату собі компенсації за невикористані дні відпустки. 13.01.2016р. ОСОБА_2 отримав в приміщенні ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» свою трудову книжку, що підтверджується його особистим підписом. Таким чином, виконати пункт 2 припису неможливо, оскільки трудова книжка видана ОСОБА_2 13.01.2016р. Також позивач зауважує, що жоден з пунктів припису не визначає способу усунення порушень. Пункт 3 припису містить загальне формулювання, не зазначено точної кількості днів невикористаної відпустки, а також періодів, за які така відпустка нарахована, в акті перевірки зазначено кількість 37 днів, а за розрахунками відділу кадрів позивача - 40 днів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року відмовлено в задоволені адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що процедура позапланової перевірки позивача, проведеної в період часу з 23.02.2016р. по 29.02.2016р., за наслідками якої відповідачем винесено оскаржений припис, відповідає вимогам закону, позаяк проведена у зв'язку зі зверненням працівника про порушення його трудових прав, за наявності погодження Держслужби України з питань праці, на підставі наказу та направлення на проведення такої перевірки. Доводи позивача щодо невірно зазначеного в документах перевірки найменування позивача, а саме ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» замість ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», а також дата погодження Держслужби України з питань праці від 12.10.2016р., зазначена в направленні на перевірку, на думку суду не спростовують правомірності проведення контрольного заходу, позаяк код ЄДРПОУ 38503358 та адреса позивача в документах перевірки зазначені вірно, а підставою перевірки фактично слугувало погодження Держслужби України з питань праці від 12.02.2016 № 1370/4/4.2-ДП-16. Також керівником ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» було допущено відповідача до перевірки, надано необхідні документи та пояснення, які відображені в акті перевірки, при цьому акт перевірки підписано без зауважень зі сторони позивача. Держпраці України та її територіальні органи не є контролюючими органами доходів і зборів в розумінні Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а тому умови щодо проведення перевірок за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, установлені таким Законом, не поширюються на спірні правовідносини. Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 йому не було видано трудову книжку та не виплачено всі належні до виплати суми, зокрема, компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток. Суд вважає правомірними вимоги оскарженого припису усунути порушення вимог ч.1 ст.116, ч.1 ст.47, ст.83 Кодексу законів про працю України, які зобов'язують власника або уповноважений орган в день звільнення працівника виплатити всі належні при звільненні суми, у тому числі й компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Контрактом № 32 від 28.03.2014р. Держсанепідслужба України у відповідності до вимог чинного законодавства визначила джерела фінансування оплати праці ОСОБА_2 (зокрема й виплату компенсації за невикористані щорічні основну та додаткову відпустки) - за рахунок видатків на відповідний рік в межах фонду оплати праці ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ». Не зазначення роботодавцем в наказі про звільнення ОСОБА_2 про необхідність проведення установою виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки не може слугувати підставою для не здійснення розрахунків зі звільненим працівником, оскільки обов'язок здійснити повний розрахунок з працівником закон покладає на власника або уповноважений ним орган, і таким уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме позивач.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що висновок про те, що уповноваженим органом у спірних правовідносинах є саме позивач не спростовується твердженнями позивача, що в наказі про звільнення ОСОБА_2 не було зазначено про необхідність проведення установою виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, оскільки відповідно до п.4.2 Контракту, укладеного між ОСОБА_2 та позивачем, за рішенням Органу управління майном здійснюється лише преміювання, встановлення надбавок, доплат, надання дозволу на роботу за сумісництвом та суміщення посад, на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» (далі - скаржник) у жовтні 2017 року звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що державний інспектор Міщук Н.І. не мала належним чином оформленого документу - дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Посилається на те, що ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» не було роботодавцем ОСОБА_2, оскільки директора цієї установи призначає та контракт з ним укладає підвідомчий Кабінету Міністрів України орган виконавчої влади, а юридична особа, за рахунок коштів якої здійснювалось утримання директора, не може вважатися роботодавцем. Крім того, посилається на постанову Рівненського міського суду від 12.05.2016р. у справі №569/2598/16-п, якою закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення щодо невиплати головою комісії з реорганізації ОСОБА_4 звільненому ОСОБА_2 компенсації за невикористану відпустку.

11. Касаційна скарга не містить клопотання ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» про розгляд справи за участі її представника.

12. Управління Держпраці у Рівненській області надало заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року без змін. Зазначає, що Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» регулює правовідносини, що виникають у сфері справляння податків та зборів. Державний інспектор Міщук Н.І. мала необхідні для проведення перевірки документи - службове посвідчення та направлення на перевірку. В акті перевірки не зазначались зауваження або заперечення проти проведення перевірки. Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 працював в останній робочий день - 11.01.2016р., саме в цей день йому повинні були виплатити всі суми, що належать йому, та видати належно оформлену трудову книжку.

13. Заперечення на касаційну скаргу не містить клопотання Управління Держпраці у Рівненській області про розгляд справи за участі його представника.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 28 березня 2014 між Державною санітарно-епідеміологічною службою України (у якості органу управління майном) та громадянином ОСОБА_2 укладено Контракт № 32, відповідно до умов якого ОСОБА_2 призначається на посаду директора Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на строк дії цього Контракту (пункт 1).

16. Згідно пункту 4.1 контракту №32 від 28.03.2014р. оплата праці ОСОБА_2 здійснюється згідно з законодавством відповідно до затверджених кошторисом видатків установи на відповідний рік в межах фонду оплати праці: фонд основної заробітної плати: винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування посадових обов'язків) за тарифною ставкою (окладом); фонд додаткової заробітної плати: надбавки та доплати до тарифної ставки (окладу, посадового окладу), сумісництво, премії та винагороди, що мають систематичний характер незалежно від джерел фінансування, оплата та суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткової) відпусток, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення).

17. Виплата заробітної плати, матеріальної допомоги, відпускних, оплата листків непрацездатності ОСОБА_2 здійснювалася ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ», нарахування відповідних виплат проводилось також даною установою.

18. Пунктом 1 наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 22.07.2015р. №71-о ОСОБА_2 звільнено з займаної посади директора ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» з 22.07.2015 року, відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України (підстави, передбачені пунктами 6.2.5.2 та 6.2.5.11 контракту від 25 березня 2014 року № 32). Пунктом другим цього наказу достроково припинено дію вказаного контракту.

19. Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 23.12.2015р. № 118-0, на підставі рішення Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2015 року №22-ц 787/2263/2015 та Рівненського міського суду від 22 вересня 2015 року у справі №5659/11326/15ц, скасовано наказ Держсанепідслужби України від 22 липня 2015 року №71-о «Про звільнення з посади та дострокове припинення дії контракту з ОСОБА_2.». Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ», з 23 липня 2015 року.

20. Пунктом 1 наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 11.01.2016р. № 1-О звільнено з займаної посади з 11 січня 2016 року директора ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_2 Пунктом 2 цього наказу достроково припинено дію контракту.

21. 01 лютого 2016 року до Управління Держпраці у Рівненській області надійшла скарга ОСОБА_2 про проведення перевірки дотримання законодавства про працю в Рівненському обласному лабораторному центрі щодо процедури звільнення, виплати розрахункових коштів, відпускних, оздоровчих, за час перебування на лікарняних.

22. Управління Держпраці у Рівненській області звернулося 03.02.2016 року до Державної служби України з питань праці про надання згоди на проведення позапланових перевірок на підприємствах, установах та організаціях згідно з додатком, у тому числі: Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України, на підставі скарги ОСОБА_2

23. 12 лютого 2016 року листом №1370/4/4.2-ДП-16 Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці надано згоду Управлінню Держпраці у Рівненській області на проведення позапланових перевірок, у тому числі: Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України (код ЄДРПОУ 38503358).

24. 18 лютого 2016 року Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ № 91 «Про позапланові перевірки додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким наказано організувати проведення позапланових перевірок головними державними інспекторами, у тому числі згідно з пп.1.5. Міщук Н.І. з 23.02.2016 по 01.03.2016 року в Рівненському обласному лабораторному центрі Держсанепідемслужби України, 33000 м. Рівне, вул.Котляревського,3, код ЄДРПОУ 38503358.

25. 22 лютого 2016 року Управлінням Держпраці у Рівненській області за № 115-Н/01-26 видано направлення на проведення позапланової перевірки з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» вул.Котляревського,3 м. Рівне, головному державному інспектору Міщук Н.І., з підстав: звернення ОСОБА_2 від 01.02.2016 року, погодження Держслужби України з питань праці від 12.10.2016 № 1370/4/4.20ДП-16.

26. Результати перевірки оформлені актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 06а/04-5 від 29.02.2016р., яким встановлені порушення: - частини першої статті 116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від установи, не проведена в день звільнення. ОСОБА_2, звільненому 11.02.2016 року (наказ від 11.02.2016 № 1-о), не проведена виплата всіх належних сум, зокрема, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток; - частини першої статті 47 КЗпП України: належно заповнена трудова книжка не видана звільненому 11.01.2016 році ОСОБА_2 у день звільнення, а відповідно до журналу реєстрації трудових книжок - 13.01.2016 року, і не проведений розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України; - статті 83 КЗпП України: при звільненні ОСОБА_2 з 11.01.2016 року не проведено нарахування та виплата компенсації за невикористані 37 днів щорічної основної та додаткової відпусток (довідка № 07-20/662 від 24.02.2016).

27. 29 лютого 2016 року на підставі вказаного акта, головним державним інспектором Міщук Н.В. винесено припис № 06п/04-5/06а голові комісії з реорганізації ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_4, яким зобов'язано: 1. Усунути порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України. 2. Усунути порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України. 3. Усунути порушення вимог ст.83 КЗпП України.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

28. Частина 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»: заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

29. Частина 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці»: додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

30. Підпункт 2.2.12 пункту 2.2 розділу «II. Фонд оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713: фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять: оплата за невідпрацьований час: оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

31. Пункт 4 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 19.03.1993р.: оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

32. Частина 1 статті 21 Кодексу законів про працю України: трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

33. Частина 1 статті 47 Кодексу законів про працю України: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

34. Частина 1 статті 83 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

35. Частина 1 статті 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

36. Частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

37. Пункт 3 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: - з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; - з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

38. Абзац другий пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (далі - Положення про Держпраці): Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

39. Підпункт 7 пункту 6 Положення про Держпраці: Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

43. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо не розповсюдження на спірні правовідносини приписів п.3 розділу II «;Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з огляду на те, що цей Закон регулює відносини у сфері справляння податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів, в той час як спірні в межах цієї справи правовідносини пов'язані зі здійсненням контролю за додержанням законодавства про працю.

44. Зі змісту наведених приписів Кодексу законів про працю України випливає, що в разі невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, відповідальність за виплату таких сум покладається на підприємство (установу, організацію), в якому працювала така особа.

45. Під терміном «роботодавець» у Кодексі законів про працю України слід розуміти власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

46. Суд вважає, що відповідачем правомірно винесено припис уповноваженому органу власника - голові комісії з реорганізації ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ» ОСОБА_4

47. Компенсація за не використані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, належить до додаткової заробітної плати.

48. Враховуючи те, що оплата праці ОСОБА_2 здійснювалась за рахунок коштів ДУ «Рівненський ОЛЦ ДСЕСУ», Суд вважає правомірним спірний припис щодо усунення порушень ст.83 та ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України.

49. З огляду на обов'язковість виконання припису щодо усунення порушень законодавства про працю, Суд зазначає, що, як було встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2016 року ОСОБА_2 отримав свою трудову книжку. Тобто, на момент проведення перевірки та складання спірного припису наведене порушення було усунуто, а тому у відповідача не було підстав повторно вимагати видати звільненому ОСОБА_2 трудову книжку.

50. Проте, наведене не спростовує правомірність припису щодо усунення порушень ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України в частині здійснення розрахунків зі звільненим працівником.

51. Посилання скаржника на постанову Рівненського міського суду від 12.05.2016р. у справі №569/2598/16-п, якою закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення щодо невиплати головою комісії з реорганізації ОСОБА_4 звільненому ОСОБА_2 компенсації за невикористану відпустку, також не впливає на правомірність спірного припису, оскільки спірним в межах цієї справи є правомірність вимог про усунення порушень трудового законодавства, які існували на момент проведення перевірки, а не про відповідальність певних осіб за такі порушення.

52. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

53. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

55. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

56. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

57. В задоволенні касаційної скарги Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» - відмовити.

58. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року - залишити без змін.

59. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа