Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №810/1952/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року

Київ

справа №810/1952/17

адміністративне провадження №К/9901/1252/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у складі судді Виноградової О. І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів Пилипенко О. Є, Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. у справі № 810/1952/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сквира логістик груп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, Інспекція, відповідач 1 у справі), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, Управління, відповідач 2 у справі) про визнання протиправною бездіяльності Інспекції, що полягала в неукладенні договору з позивачем по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року, та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Управління від 4 квітня 2017 року № 0001071019, з мотивів протиправності дій податкового органу і безпідставності прийняття податкового повідомлення-рішення.

16 серпня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Інспекції, що полягала в неукладенні договору з Товариством по визнанню електронних документів у період з 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Управління від 4 квітня 2017 року № 0001071019 в частині нарахування штрафу у сумі 50 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності протиправної бездіяльності податкового органу щодо неукладення договору про визнання електронних документів у період з 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спробу реєстрації податкових накладних здійснено Товариством з порушенням граничного строку.

19 грудня 2017 року відповідачами до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

26 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

11 січня 2018 року відповідачами частково усунуто недоліки касаційної скарги.

22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

06 лютого 2018 року відповідачами усунуто недоліки касаційної скарги.

09 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано справу №810/1952/17 з Київського окружного адміністративного суду.

19 лютого 2018 року справа № 810/1952/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року № 233, статей 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

16 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Між Товариством та Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області укладено договір від 12 лютого 2015 року № 120220151 про визнання електронних документів.

16 листопада 2016 року Товариством змінено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про керівника та про своє місцезнаходження.

З 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року Товариством до Інспекції направлялися 10 разів нові типові договори про визнання електронних документів, а саме: 23 листопада 2016 року - 3 рази; 2 грудня 2016 року - 1 раз; 26 грудня 2016 року - 2 рази; 3, 4, 6 січня 2017 року та 12 січня 2017 р. по 1 разу.

За результатами опрацювання поданих договорів автоматизована система Центрального порталу прийому звітності Державної фіскальної служби України сформувала десять електронних квитанцій № 1, 2 "Документ не прийнято". Підставою неприйняття визначено невідповідність поданого договору вимогам Розділу ІІІ Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16 квітня 2008 року № 320/15011.

18 січня 2017 року відповідачем 2 прийнято договір про визнання електронних документів з позивачем, що підтверджується квитанцією № 2.

У березні 2017 року Інспекцією проведено камеральну перевірку Товариства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13 березня 2017 року № 492/10-19/35231942 (далі - акт перевірки).

4 квітня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статті 76, з урахуванням положень пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України Управлінням винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0001071019, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201.10 статті 201 та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 30% та 40 % на загальну суму 74 289 грн 77 коп., з яких за затримку реєстрації податкової накладної від 31 до 60 днів на суму податку на додану вартість 25 410 грн 00 коп., застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 7 623 грн 00 коп., за затримку реєстрації податкової накладної від 61 і більше календарних днів на суму податку на додану вартість 166 666 грн 67 коп. застосовано штраф у розмірі 40% у сумі 66 666 грн 67 коп.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом на підставі того, що Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій до складу податкових зобов'язань віднесено податкові накладні, зареєстровані в Реєстрі податкових накладних з порушенням 15-денного строку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні санкції податковим органом застосовано за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 1 листопада 2016 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп., з яких податок на додану вартість - 166 666 грн 67 коп., а також від 15 листопада 2016 року, виписану Товариству з обмеженою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" на загальну суму 152 460 грн 00 коп., з яких податок на додану вартість - 25 410 грн 00 коп.

Граничний строк реєстрації вказаних податкових накладних, враховуючи положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено до 16 листопада 2016 року та до 30 листопада 2017 року відповідно.

Позивачем вперше здійснено спробу реєстрації податкової накладної від 1 листопада 2016 року лише 30 листопада 2016 року, а податкової накладної від 15 листопада 2016 року - 20 січня 2017 року. До цього спроб вчинити їх реєстрацію Товариством не здійснювалось.

За змістом положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) на платника податків - продавця при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з вимогами пункту 1201.1. статті 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі, серед іншого, 30 відсотків та 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації до 61 календарних днів та від 61 до 365 календарних днів календарних днів відповідно.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності складу правопорушення, передбаченого положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на підставі того, що у період з 23 листопада 2016 року по 12 січня 2017 року Товариство було позбавлене можливостей здійснити реєстрацію податкових накладних внаслідок протиправних дій податкового органу, а саме неукладення нового договору про визнання електронних документів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем допущено затримку реєстрації податкової накладної від 1 листопада 2016 року у реєстрі на 15 календарних днів, а податкової накладної від 15 листопада 2016 року - із порушенням строку реєстрації такої накладної на 51 календарний день.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах спірних правовідносин суди попередніх інстанцій установили, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації Товариством податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Жодних доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 810/1952/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер