Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №813/4476/16

адміністративне провадження №К/9901/18382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року (суддя Клименко О.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (судді: Яворський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі № 813/4476/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА»

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11 жовтня 2016 року №209000012/2016/200201/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 жовтня 2016 року № 209140000/2016/00432.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість Митниця на порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задовольнив.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що витрати на доставку транспортного засобу до місця завантаження є складовою частиною перевезення вантажу, оскільки безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.

Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

08 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 09 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Польська» (постачальник) укладено зовнішньоекономічний договір поставки рідкого діоксину вуглецю (CO2) № ACP/C/CNT/30/2011, відповідно до якого позивачу надійшов товар на умовах поставки FCA PL Tarnow (Інкотермс 2010), а саме рідкий діоксид вуглецю, код УКТЗЕД 2811 21 00 00, країна виробник - Польща, вагою брутто 18120 кг за ціною 3784,00 злотих або 200 злотих за тонну.

З метою митного оформлення імпортованого товару 11 жовтня 2016 року позивач звернувся до Митниці з електронною митною декларацією від 10 жовтня 2016 року №209140000/2016/043303, в якій визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 09.12.2011 №ACP/C/CNT/30/2011 разом із додатками; рахунок-фактуру (інвойс) від 10.10.2016 № SI1607160; калькуляцію від 15.12.2015 б/н; прайс-лист виробника товару від 15.12.2015 б/н; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 09.10.2016 № 2016/1875; договір про перевезення від 23.12.2013 № АСР/01/2013; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.10.2016 б/н; сертифікат про походження товару форми EUR.1 від 10.10.2016 № PL/MF/AK 0110388; копію митної декларації країни відправлення від 10.10.2016 № 16PL401050E0109536.

11 жовтня 2016 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/200201/2, в якому визначила митну вартість за основним методом з додаванням транспортних витрат на доставку транспорту до пункту навантаження, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209140000/2016/00432.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що при розрахунку транспортних витрат позивачем не включено витрати, понесені перевізником, на подачу транспортного засобу до місця завантаження товару.

Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність доводів митного органу щодо необхідності включення до митної вартості товарів витрат на доставку транспортного засобу до місця завантаження товару, оскільки відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 вказаної норми).

Тобто зі змісту наведеної норми можна зробити висновок, що до митної вартості включаються витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому дана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості витрат на переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари.

Отже, з огляду на те, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України, то посилання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м. Тарнув (Польща), колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій -четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. Натомість відповідач всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова