Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа №381/3206/17

адміністративне провадження №К/9901/2944/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. (судді - Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О., Земляна Г.В.) у справі за його позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправними дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо відмови у виплаті одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати;

-зобов'язати здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

В обґрунтування позову посилається на те, що є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії; інвалідом 2 групи, внаслідок захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації при встановленні інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 про виплату йому одноразової компенсації, як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Зобов'язано управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату одноразової компенсації як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2017р. скасовано, адміністративний позов ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.

З ухвалою суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки про порушення своїх прав він дізнався з відповіді відповідача від 28.08.2017р., а тому саме з цього часу необхідно рахувати процесуальний строк звернення до суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилається на те, що заява позивача, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому одноразової компенсації, як учаснику аварії наслідків аварії на ЧАЕС, подана до Управління у довільній формі не встановленого зразка. Водночас така Управілінням розглянута з наданням вмотивованої відповіді.

Крім того, посилається на те, що відповідно до п. 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2016р. №760, виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою Постановою КМУ від 17.08.2002р. №1146, поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов ОСОБА_2 без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 Порядку №760 виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1146 поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Враховуючи, що 2 групу інвалідності позивачу встановлено в березні 2005р., водночас із заявою про призначення одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідним позовом до суду він звернувся через 12 років після встановлення статусу інваліда, апеляційний суд дійшов висновку, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України у зазначеній редакції адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Так, зміст вимог позивача свідчить про те, що ним оскаржується не бездіяльність відповідача щодо невиплати належної йому компенсації з часу встановлення у 2005 році інвалідності, а саме відмова у її виплаті за результатами розгляду його заяви у 2017 році.

При цьому, як встановлено судами, про таку відмову відповідач повідомив позивача листом від 28.08.2017р. №1720, і позивач протягом десяти днів звернувся до суду з даним позовом.

Із змісту зазначеного листа вбачається, що саме пропуск строку звернення із заявою за призначенням спірної одноразової грошової компенсації стало причиною відмови у її виплаті позивачу.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску передбаченого статтею 99 КАС України строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованим.

В той же час, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спірна компенсація носить одноразовий характер, а тому для встановлення права позивача на її отримання та правильного визначення моменту початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити на підставі відповідних доказів чи виплачувалась позивачу в 2005 році, після встановлення інвалідності, спірна допомога, в т.ч. в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Вказані обставини залишені апеляційним судом поза увагою, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішення суду вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені ст. 242 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук