Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №2604/9608/12

адміністративне провадження №К/9901/3963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих соціальних виплат за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді Савлук Т.В. від 28 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Карпушової О.В., Епель О.В., Кобаля М.І. від 13 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив змінити порядок та спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі № 2а/2604/597/12 з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року по справі № 755/4586/15-А шляхом заміни зобов'язання боржника «здійснити перерахунок» ОСОБА_2 соціальних виплат за відповідні присуджені періоди на «Стягнення коштів» за ці ж періоди виплат у таких розмірах: у ВП № 40883927 стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» всього 64965,6 грн.; у ВП № 40948233 стягнення щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» всього 21390,00 грн.; у ВП № 40947644 стягнення щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі 3 мінімальні пенсії за віком за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» всього 9690,00 грн., загальна сума стягнення становить 96045,60 грн.

Позовна заява мотивована тим, що боржником не виконується рішення ухвалене на користь позивача, у зв'язку з чим, він звернувся в суд з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом зміни зобов'язання боржника «здійснити перерахунок» на «стягнення виплат».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року заяву ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання постанови апеляційного адміністративного суду, яка подана в межах розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих соціальних виплат - задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі №2А/2604/597/12 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих соціальних виплат, шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_2 грошових коштів на загальну суму 96045 грн. 60 коп., які нараховані Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу Київського міського центу по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення, передбачені статтею 263 КАС України, відсутні, оскільки суд не може встановити в такому порядку новий спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та змінити абзац 2 резолютивної частини ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року, виклавши його таким чином: «Змінити спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі №2А/2604/597/12 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення недоотриманих соціальних виплат із зобов'язання здійснення перерахунку відповідачем на стягнення коштів з Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації шляхом їх виплати Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_2 у таких розмірах 1) у виконавчому провадженні ВП № 40883927 -143715,6 гривень; 2) у виконавчому провадженні ВП № 40948233 - 47640 гривень; 3) у виконавчому провадженні ВП № 40947644 - 11877 гривень. Разом у трьох виконавчих провадженнях стягнути з відповідач шляхом виплати Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат 203232,6 гривень».

Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішень боржником, а тому стягнення нарахованих коштів є єдиним способом виконати судове рішення.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме: бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року - скасовано, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо відмови в проведенні нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 при встановленні інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що відповідає статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі, що відповідає частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже нарахованих сум; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже нарахованих сум; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням вже нарахованих сум. У решті позову відмовлено.

На виконання зазначеної постанови 28 лютого 2013 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист.

29 листопада 2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за даним виконавчим листом та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

13 березня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації подало до Дніпровського районного суду міста Києва звіт про виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року по справі № 2604/9608/12, повідомивши, що розпорядженням Управління від 15 квітня 2013 року здійснено перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже нарахованих сум та здійснено перерахунок одноразової грошової допомоги у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розпорядженням від 02 квітня 2013 року здійснено перерахунок ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі 3 мінімальних пенсії за віком за 2008, 2009, 2010 роки відповідно до частини п'ятої статті14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням вже урахованих сум.

Управлінням направлено особову справу ОСОБА_2 разом з розпорядженнями від 02 квітня 2013 року та від 15 квітня 2013 року про перерахунок грошової допомоги відповідно до вимог постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для подальшого виконання вищевказаної постанови, а саме, виплати грошової допомоги.

Згідно листа Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 28 липня 2013 року № 04/1335-06, на підставі розпорядженням Управління, згідно рішення суду, проведено перерахунок ОСОБА_2 за постановою суду за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 10942,41 гривень. При цьому, повідомлено, що здійснити виплату допомоги Центр не має можливості за відсутності бюджетних призначень на вказані цілі.

07 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі № 2а/2604/597/12, якою просив змінити порядок та спосіб виконання постанови шляхом зміни зобов'язання боржника «здійснити перерахунок» на «стягнення виплат».

Відповідно до частини першої статті 263 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою, зокрема, про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у своїй заяві позивач фактично просить суд стягнути конкретну суму коштів, проте це питання не може вирішуватись при розгляді заяви про зміну способу та порядку виконання рішення ухвалою суду, оскільки його вирішення порушує межі судового розгляду в ході цього провадження. Крім того, змінювати спосіб виконання рішення шляхом безспірного списання коштів з рахунку боржника, вказавши при цьому суму, можливо лише за наявності відповідної довідки з чіткою сумою коштів, що підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2015 року по справі №2а/2370/6092/11.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для зміни способу та порядку виконання рішення. Суд також зазначає, що скаржник у цій справі обрав спосіб захисту (відновлення) порушеного права(стягнення коштів), що не відповідає змісту прав (повноважень) Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат як відповідача у цій справі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко