Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2026 року у справі №580/1305/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 580/1305/23

адміністративне провадження № К/990/34271/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 580/1305/23,

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача: Бужак Н.П., суддів: Беспалова О.О., Мельничука В.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ НП у Вінницькій області) з вимогами: 1) визнати протиправним затримання на підставі протоколу серії АА №110305 від 16.10.2022; 2) визнати протиправним особистий огляд під час затримання; 3) визнати протиправним огляд мобільного телефону під час затримання; 4) визнати протиправним огляд паспорта та свідоцтва про реєстрацію ТЗ під час затримання; 5) визнати протиправним огляд відеореєстратора та карти пам`яті під час затримання; 6) визнати протиправним вилучення мобільного телефону під час затримання; 7) визнати протиправним вилучення паспорта та свідоцтва про реєстрацію ТЗ під час затримання; 8) визнати протиправним вилучення карти пам`яті під час затримання; 9) визнати протиправним зупинення ТЗ; 10) визнати протиправним тимчасове затримання ТЗ під час затримання; 11) визнати протиправним дактилоскопіювання під час затримання; 12) визнати протиправним збір та перевірку номерної бази з мобільного телефону за базами даних оперативного призначення під час затримання; 13) визнати протиправним жорстоке та таке, що принижує гідність, поводження під час затримання; 14) визнати протиправним нескладення електронної картки затриманого в інформаційній підсистемі «Custody Records» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» під час затримання; 15) визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження права на збір інформації під час затримання; 16) визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства Республіки Білорусь під час затримання; 17) визнати протиправною дискримінацію за ознакою реєстрації належного мені майна в іншій країні під час зупинення ТЗ; 18) зобов`язати відповідача утриматись від вчинення таких протиправних дій у майбутньому; 19) стягнути з відповідача кошти в розмірі 682 220 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями; 20) стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 300 грн на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної його протиправними діями.

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 справу № 580/1305/23 направлено до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за адміністративною юрисдикцією (підсудністю).

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 залишено без змін.

4. Протоколом автоматизованого розподілу між суддями Смілянського міськрайонного суду Черкаської області справи від 26.04.2023 справу № 580/1305/23 передано на розгляд судді Криві Ю.В.

5. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2023 у відкритті провадження в цій справі відмовлено.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.01.2025 позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

8. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

9. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2025 залишено без руху. Установлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору.

11. 07.07.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивачем повторно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

12. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2025 повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 і пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

13. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника. На підтвердження доказів скрутного майнового стану позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.02.2025 та довідку Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей особи.

14. Суд апеляційної інстанції визнав надані докази неналежними, адже їх недостатньо для висновку про майновий стан позивача, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції констатував, що з наданих документів неможливо визначити, чи немає у позивача інших доходів. Інші докази про склад родини та доходи позивача до суду не надано.

15. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що немає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Оскільки станом на 16.07.2025 позивач зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 недоліки апеляційної скарги не усунув, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

16. 13.08.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025.

17. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив йому у звільненні від сплати судового збору. Скаржник доводив, що інформація, яка міститься у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, містить повні відомості про усі доходи фізичної особи і є належним доказом для цілей оцінки майнового стану особи під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору.

19. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 120/6039/22, від 29.09.2021 у справі № 160/12251/20, від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 16.04.2025 у справі № 128/2953/23.

20. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Кашпур О.В.

21. Ухвалою Суду від 26.08.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІІ. Джерела права

23. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

24. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

25. За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

26. Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

27. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

28. Частинами першою, другою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

29. Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

30. Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

31. За приписами статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

32. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

33. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

34. Відповідно до частини першої статті 8 Закон № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

35. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

ІV. Позиція Верховного Суду

36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.

37. У цій справі при зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем.

38. Позивач зазначив, що сума сплати судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік та надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.02.2025 (за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року) та довідку Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу.

39. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів свого скрутного матеріального становища, як умови для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

40. Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху та відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що надані заявником докази не є належними, оскільки апеляційну скаргу подано у червні 2025 року.

41. Водночас, повертаючи апеляційну скаргу та відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не усунув недоліків апеляційної скарги, адже останній надав документи, яких недостатньо для висновку про майновий стан позивача, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції констатував, що з наданих документів неможливо визначити, чи немає у позивача інших доходів. Інші докази про склад родини та доходи апелянта до суду не надано.

42. Аналіз наведених норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та за наявності обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

43. Звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

44. У статті 8 Закону № 3674-VI наведені випадки, які законодавцем визначені як такі, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Поряд із наявністю в особи певного статусу (військовослужбовець, одинока матір / батько) підставою для звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони. За змістом указаної статті, про незадовільний майновий стан сторони свідчить співвідношення розміру судового збору до сукупного доходу особи за рік, а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.

45. Установивши зазначений критерій для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися зазначені обставини.

46. Водночас сталим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки / відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

47. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

48. Аналогічна позиція була висловлена і Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 у справі № 9901/166/19.

49. У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 160/12251/20 також зазначено, що документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

50. Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22, від 08.08.2024 у справі № 295/14365/19, від 30.04.2025 у справі № 207/1966/24, від 20.06.2025 у справі № 280/5296/24.

51. Суд зазначає, що Державний реєстр фізичних осіб-платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 розділу І Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі - Положення)).

52. Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V Положення до Державного реєстру включаються: 1) дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; унікальний номер запису в Реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб, які померли (для закриття реєстраційних номерів облікових карток платників податків); 2) відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

53. Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їхнього походження та підстави виплати.

54. З наданих позивачем доказів, зокрема, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.02.2025 убачається, що за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків щодо позивача.

55. З довідки Пенсійного фонду України від 04.07.2025 про відсутність індивідуальних відомостей про особу (витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) убачається, що за зазначеними параметрами (щодо позивача) відсутні відомості про страховий стаж, заробітну плату (дохід грошове забезпечення) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремим видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, в Реєстрі застрахованих осіб.

56. Таким чином, позивач на виконання вимог статті 8 Закону № 3674-VI надав суду апеляційної інстанції відомості, які свідчать що розмір судового збору не тільки перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік, а взагалі фактично свідчать про відсутність виплачених доходів у позивача-фізичної особи за календарний рік, який передував зверненню його з апеляційною скаргою.

57. З огляду на наведене, Суд уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (що містить інформацію за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року) та довідка Пенсійного фонду України про відсутність індивідуальних відомостей про особу, не є документами, що підтверджують дохід особи за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року.

58. Безпідставними є аргументи суду апеляційної інстанції про те, що позивач може мати «інші доходи», зокрема, для сплати судового збору, адже за умови отримання ним таких доходів відомості про них повинні міститися в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.

59. Суд також не погоджується з вимогою суду апеляційної інстанції надати докази про склад родини, оскільки вказані документи не підтверджують отримання особою доходу.

60. З урахуванням викладеного, висновок суду апеляційної інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними й не підтверджують його скрутне матеріальне становище є передчасними.

61. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

62. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

63. З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

64. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

65. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

66. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

67. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2025 року скасувати, а справу №580/1305/23 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

68. Судові витрати не розподіляються.

69. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович