Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 02.12.2025 року у справі №460/10853/24 Постанова КАС ВП від 02.12.2025 року у справі №460...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.12.2025 року у справі №460/10853/24

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 460/10853/24

адміністративне провадження № К/990/24089/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гриціва М.І., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 (колегія суддів: Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі № 460/10853/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Рівненській області), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати ГУПФУ в Рівненській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, з 12.04.2024.

2. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона зареєстрована і проживає в населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР № 106 від 23 липня 1991 року, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку ГУПФУ в Рівненській області. Вказує, що відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на радіоактивно забрудненій території, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, проте не нараховує та не виплачує такі суми, що є протиправною бездіяльністю.

3. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 31.10.2024 позов задовольнив.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.05.2025 скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024, ухваливши нове, яким у задоволенні позову відмовив.

5. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

7. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

8. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

9. Заслухавши доповідь судді-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає у селі Рокитне Сарненського району Рівненської області, яке, відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

У вказаному населеному пункті позивачка зареєстрована з 07.07.1986, про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади.

Позивачка має посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії, та є непрацюючою пенсіонеркою, перебуває на обліку в ГУПФУ в Рівненській області.

Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо ненарахування на невиплати доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону № 796-XІІ, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від № 1774-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIIІ) (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення. Отже, розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року. Проте позовні вимоги позивачки є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи немає доказів звернення позивачки із заявою до відповідача про доплату до пенсії, передбачену статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

У підсумку вважав, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії слід відмовити з огляду на їх передчасність.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. На обґрунтування касаційної скарги позивачка вказує на помилковий висновок суду апеляційної інстанції з приводу необхідності звернення позивача до відповідача із заявою про доплату до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ, з огляду на те, що пенсійним законодавством не передбачено такого обов`язку. Вказана виплата закріплена законодавчо, не є перерахунком, що проводиться лише на підставі заяви пенсіонера.

Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 460/20719/23.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

15. У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.

16. Щодо наявності права та редакції статті 39 Закону №796-ХІІ, яка підлягає застосовуванню у спірних правовідносинах, Суд вказує таке.

17. 04.04.2024 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 240/19227/21, за результатами якої виснувала, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.

18. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що була чинною до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

19. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.

20. У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

21. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

22. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 зазначив, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

23. У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

24. Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що була чинною до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.

25. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, чинність якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018.

26. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17.07.2018 відновила чинність редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01.01.2015) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшій категорії осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ - до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3 8 Конституції України та статті 6 КАС) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

27. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21 зробила висновок, що норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а отже розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка була чинною до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

28. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 з 12.04.2024 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.

29. Щодо відсутності окремого звернення позивачки до відповідача щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та відмови відповідача колегія суддів зазначає таке.

30. Положення статті 39 Закону № 796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа, і при цьому ані норми Закону № 796-ХІІ, ані норми Закону № 1058-IV не передбачають приписів, за якими б обов`язковою і необхідною передумовою для призначення і виплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ доплати (підвищення) до пенсії, встановлювалась наявність окремого або додаткового звернення такого пенсіонера до органу пенсійного фонду про призначення і виплату йому вказаної доплати (підвищення) до його пенсії.

31. Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що за зверненням особи здійснюється лише призначення та перерахунок пенсії. При цьому, нарахування пенсійним органом пенсіонеру підвищення до пенсії, відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, не є призначенням чи перерахунком пенсії в розумінні Закону № 1058-IV.

32. Водночас Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), затверджені лише такі форми заяв, що стосуються пенсій: про призначення/перерахунок пенсії, про виплату пенсії, про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, про виплату допомоги на поховання.

33. Пунктом 2.6 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначений перелік документів, які надаються особою при призначенні до пенсії надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень, однак не передбачено можливості або необхідності подання додаткових документів для призначення і виплати до пенсії підвищення (доплати), передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

34. Більше того, за змістом пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат. Тобто, звертаючись із заявою про призначення/перерахунок пенсії, пенсіонер не зобов`язаний подавати окремо письмової заяви про встановлення підвищення до пенсії.

35. Отже, Законом № 796-ХІІ, Законом № 1058-IV, Порядком № 22-1 чи іншими нормативно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення не покладено на особу, яка має право на отримання підвищення (доплати) до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, юридичного обов`язку звертатися з окремою заявою про призначення (встановлення) до пенсії зазначеного підвищення.

Вказаний висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 460/20719/23 та суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування цього висновку, що стало підставою для відкриття касаційного провадження.

36. Суд першої інстанції встановив та матеріалами підтверджено, що відповідачу достеменно відомо про те, що позивачка є пенсіонеркою, не працює і зареєстрована та проживає у населеному пункті (село Рокитне Сарненського району Рівненської області), який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, проте доплата, передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ не виплачується.

37. Врахувавщи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ доплата (підвищення) до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, має нараховуватись і виплачуватись такому пенсіонеру без будь-якого додаткового звернення цього пенсіонера за нарахуванням і виплатою вказаної доплати при наявності у органу пенсійного фонду документально підтвердженої інформації про наявність у особи статусу непрацюючого пенсіонера та його місце проживання у населеному пункті на території радіоактивного забруднення.

38. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

39. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

40. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

41. За подання касаційної скарги позивачка сплатила 2422,40 грн, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139 341 345 349 352 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 скасувати.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , село Рокитне, Сарненський район, Рівненська область) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач А.Ю. Бучик

Судді М.І. Гриців

А.І. Рибачук

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати