Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.10.2020 року у справі №807/1945/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 807/1945/14

адміністративне провадження № К/9901/14082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 (суддя - Ващиліна Р. О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
03.02.2016 (судді - Костіва М. В., Шавеля Р. М., Бруновської Н. В. ) у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Райдуга" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У червні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили:

-визнати протиправними дії державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, пов'язані із прийняттям для реєстрації, поданого 09.12.2011 Лучкою Н. Ю., пакету документів з реєстраційною карткою (форма №3), підпис якої не посвідчено нотаріально і не завірено відповідною посадовою особою в установленому порядку;

- зобов'язати державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасувати проведену державну реєстрацію змін щодо Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга" від 12.12.2011; зміни, внесені до Єдиного державного реєстру щодо Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга" від 12.12.2011; свідоцтво про реєстрацію Обслуговуючого кооперативу "Райдуга-3 "; публікацію в "Бюлетні державної реєстрації" № 199 (34).

Судами встановлено, що позивачі з 2008 року є власниками квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, який обслуговує ОК "Радуга-3" (правонаступник ОК ЖБК "Радуга").

08.12.2011 Лучкою Н. Ю. (представник за довіреністю, уповноважену загальними зборами членів обслуговуючого кооперативу на проведення відповідних реєстраційних дій) було подано державному реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради Куберко Н. М.
реєстраційну карту форми №3 на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга" на Обслуговуючий кооператив "Райдуга-3" (дана реєстраційна картка підписана Лучкою Н. Ю. та завірена печаткою кооперативу).

12.12.2011 державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Ужгородської міської ради Куберко Н. М. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, що стосуються зміни найменування.

19.11.2013 ОСОБА_4, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", на адресу Державної реєстраційної служби України було скеровано запит на отримання публічної інформації.

На виконання зазначеного запиту Державною реєстраційною службою України начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції у Закарпатській області було доручено терміново провести перевірку у реєстраційній службі Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області щодо дотримання державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За результатами проведеної перевірки, листом №С-555/02-22/113 від 19.12.2013 ОСОБА_4 повідомлено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних із зміною найменування Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга", 12.12.2011 до державного реєстратора було подано повний пакет документів для здійснення відповідної реєстраційної дії. Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, змін до організаційно-правової форми щодо Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга" (Обслуговуючого кооперативу "Райдуга-3") не відбувалось.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведеної державної реєстрації змін щодо Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга", позивачі звернулись до суду з даним позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилались на те, що державний реєстратор зобов'язаний був залишити без розгляду документи, які подані 09.12.2011, з підстави, передбаченої ч. 11 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у зв'язку з невідповідністю їх вимогам ч. 11 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
03.02.2016, у задоволенні уточненого позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Райдуга", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що проводячи державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних із зміною найменування Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга", державний реєстратор відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради прав, свобод чи інтересів позивачів не порушив.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач ОСОБА_1, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не надано належної оцінки обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.

На адресу суду надійшла заява ОСОБА_2, за змістом якої, вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 вона підтримує в повному обсязі, та просить її задовольнити.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 частини 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".

Крім того, правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, у яких позивач оскаржує дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, пов'язаних з реєстрацією змін до установчих документів товариства, посилаючись при цьому на недотримання цим суб'єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації, неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме, від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, від 20.08.2019 у справі №805/2556/15-а, від 18.09.2019 у справі №826/14632/17.

Зокрема, у вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, коли особа звертається до суду із позовом, який зумовлений необхідністю захисту її корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

З аналізу встановлених судами фактичних обставин справи вбачається, що позивачі перш за все оскаржують реєстраційні дії (про внесення змін до установчих документів, пов'язаних із зміною найменування Житлово-будівельного кооперативу "Райдуга" та державну реєстрацію нової редакції Статуту), як члени ОК "Райдуга-3".

При цьому, з висловлених позивачами в ході розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивачів, реєстрації внесення таких відомостей пов'язана з тим, що такі вчинені за заявою особи, підпис якої не посвідчений посадовою особою кооперативу в установленому законом порядку. Крім того, виконавши незаконні реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ОК ЖБК "Райдуга" від 12.12.2011, відповідач одночасно зареєстрував новий статут ОК "Райдуга-3", чим автоматично узаконив незаконний пункт 4.5 даного статуту, згідно з яким: "особа, яка придбала у власність в даному будинку квартиру або її частку, автоматично набуває членство в кооперативі". Тобто їх, всупереч положень ст.ст. 4, 10, 11 Закону України "Про кооперацію" без їхньої добровільної на те згоди та письмової заяви на вступ, насильно зарахували в члени Обслуговуючого кооперативу "Райдуга-3".

Таким чином, характер спірних правовідносин та зміст встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать про те, що необхідність звернення позивачів до суду з цим позовом обумовлена необхідністю захисту їх корпоративних та майнових прав, як членів обслуговуючого кооперативу, щодо створення та діяльності цього кооперативу, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору та не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір має вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 - скасувати.

Провадження у справі №807/1945/14 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Райдуга", про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивачі вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук