Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.10.2025 року у справі №420/32668/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 420/32668/23

адміністративне провадження № К/990/28456/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №420/32668/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» до Національного банку України, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (далі - позивач, ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ», Товариство) звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі - відповідач 1, НБУ), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2, Мінюст), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення НБУ, оформлене листом № 27-0007/48072 від 05 липня 2023 року «Про визнання структури власності юридичних осіб непрозорими» в частині повідомлення про те, що Національний банк України 08 травня 2023 року прийняв рішення про визнання структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою (пункт 2);

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України, оформлене листом № 88174/104354-10-23/19.4 від 06 липня 2023 року «Щодо направлення вказівки», яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою;

- зобов`язати Мінюст направити державному реєстратору повідомлення/вказівку про необхідність виключення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відмітку про визнання Національним банком України структури власності ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою.

Суд першої інстанції розглянув вказану справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

22.07.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №420/32668/23, у якій скаржник просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, адміністративний позов задовольнити повністю.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року поновлено ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» строк на касаційне оскарження, та відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з вересня 2022 року розпочато процес припинення надання страхових послуг, після відкликання НБУ ліцензій на здійснення страхової діяльності, позивачем розпочато підготовку документів для звернення до НБУ із заявою про відкликання останньої ліцензії та виключення позивача із реєстру фінансових установ.

Позивач зазначає, що повноваження НБУ з питань нагляду, контролю, регулювання діяльності, визначення відповідності або невідповідності структури власності юридичної особи не розповсюджуються на позивача, оскільки Товариство не надає фінансові послуги, не має наміру проводити діяльність на ринку фінансових послуг, та з 30 червня 2023 року виключено із Державного реєстру фінансових установ.

Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових установ НБУ № 21/821-рк від 08 травня 2023 року про визнання структури власності позивача непрозорою є індивідуальним актом, який містить індивідуальні приписи, які розраховані на врегулювання правовідносин, в яких сторони перебували до 30 червня 2023 року. Отже, юридична чинність та обов`язковість рішення № 21/821-рк від 08 травня 2023 року вичерпана.

Позивач звертав увагу, що на момент видання листа № 27-0007/28072 від 05 липня 2023 року Товариство вже знаходилося поза межами регуляції НБУ. Отже, форма та зміст структури власності Товариства з моменту його виключення із Державного реєстру фінансових установ повинна відповідати «Положенню про форму та зміст структури власності», яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №163 від 19.03.2021 року, а вимоги Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг затвердженого постановою Правління НБУ від 14.04.2021 № 30 на структуру власності Товариства вже не розповсюджуються.

Позивач наголошував, що законом чітко встановлений граничний строк протягом якого НБУ повинен надіслати на адресу держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Мінюст) повідомлення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою не більше 10 робочих днів. Однак, лист НБУ було складено, підписано та направлено до Мінюсту майже через два місяці після прийняття НБУ рішення про визнання структури власності Товариства непрозорою. Враховуючи той факт, що лист Мінюсту від 06 липня 2023 року було складено та надіслано виключно у зв`язку із отриманням листа НБУ, то рішення Мінюсту, оформлене листом від 06 липня 2023 року також повинно бути визнано протиправним та скасовано.

Товариство не скористалося своїм правом на подання до НБУ пакету документів необхідних для прийняття рішення про визнання структури власності Товариства прозорою до 30 червня 2023 року, оскільки ще з кінця 2022 року було прийнято рішення про припинення діяльності на страховому ринку, та розпочато процедуру виходу із страхового ринку України. ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» було допущено до процедури добровільного виходу із страхового ринку, що є свідченням виконання Товариством всіх вимог необхідних для початку такої процедури.

Товариство не має можливості здійснювати будь-які дії, які передбачають зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оскільки в реєстрі на підставі листа Мінюсту № 88174/104354-10-23/19.4 від 06.07.2023 року наявна відмітка про визнання НБУ структури власності Товариства непрозорою. Крім того, Товариство не має права та можливості звернутися до НБУ із заявою про визнання структури власності прозорою, оскільки з 30.06.2023 знаходиться поза межами регуляції НБУ.

НБУ не погоджуючись з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Звертав увагу, що позивач на дату прийняття рішення про визнання структури власності непрозорою (08.05.2023) був страховою компанією, інформацію про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ та мав ліцензію на здійснення страхової діяльності. Оскільки набуття істотної участі в Товаристві не було погоджено всіма особами, які володіють істотною участю в Товаристві, НБУ надіслав Товариству лист, яким повідомив про невідповідність структури власності та встановив строк для її приведення відповідно до вимог законодавства. У встановлений строк Товариством не було виконано вимогу НБУ, тому останній, рішенням від 08.05.2023 визнав структуру власності Товариства непрозорою.

Також відповідач 1 зазначив, що чинне законодавство не передбачає можливості відкликання інформації про факт визнання структури власності юридичної особи непрозорою, вказана інформація залишається в Реєстрі навіть після усунення підстави прийняття рішення. Лист «Про визнання структури власності юридичних осіб непрозорими» №27-0007/48072 від 05.07.2023 за підписом директора Департаменту ліцензування Михайла Федоренко не є актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскарженим в порядку адміністративного судочинства.

Своєю чергою, рішення про визнання структури власності непрозорою позивачем не оскаржувалось. У контексті неможливості позивача внести зміни до Реєстру щодо КВЕД та найменування, НБУ не є суб`єктом порушення прав позивача.

Відповідач 2 зазначав, що Мінюст діяв у чіткій відповідності до норм чинного законодавства з дотриманням встановленої процедури. У Міністерства були відсутні підстави для відкликання свого листа, оскільки не було отримано від НБУ повідомлення щодо прийняття ним рішення про визнання структури власності позивача прозорою. На Мінюст не може бути покладено обов`язку щодо відкликання свого ж листа від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4 в інший спосіб, ніж передбачений законодавством.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.12.2000 р. з видами діяльності: 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя (основний); 65.20 Перестрахування; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.

21.08.2004 року ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» внесене до Державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» станом на 01.01.2022, ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 6,0357% статутного капіталу Товариства.

Листом від 27.01.2023 року №1440, що зареєстрований у НБУ 30.01.2023 року за №281/10173, ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» повідомило НБУ про те, що ОСОБА_1 з 09.03.2022 збільшив розмір участі у Товаристві до 75,147271% статутного капіталу.

НБУ надіслав позивачу лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 «Про невідповідність структури власності ПрАТ «ОРСК» вимогам щодо прозорості», яким повідомив про невідповідність структури власності Товариства окремим вимогам, передбаченим у розділі III Положення №30, а також встановив строк два місяці, з дня отримання листа, для приведення структури власності Товариства у відповідність до вимог Положення №30.

Лист від 06.02.2023 року №27-0037/8086 ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» отримало 09.02.2023 року.

17.04.2023 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21705-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності», яким відкликано у ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» ліцензії на здійснення страхової діяльності, що видані згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 № 497-л, від 26.04.2007 № 348-л, від 27.02.2008 № 157-л, рішенням директора департаменту реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур від 02.12.2011 №3702-лр, а також зобов`язано внести до Державного реєстру фінансових установ інформацію про відкликання (анулювання) ліцензій.

У доповідній записці №В/27-0037/52919 від 05.05.2023 «Щодо визнання структури власності ПРАТ «ОРСК» непрозорою» директор Департаменту ліцензування зазначив, що оскільки ПРАТ «ОРСК» не привело структуру власності у відповідність до вимог Положення №30 у строк, встановлений НБУ, то пропонує Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг розглянути питання про визнання структури власності ПРАТ «ОРСК» непрозорою та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/821-рк від 08.05.2023 визнано структуру власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою та встановлено строк до 19.06.2023 для приведення структури власності у відповідність до вимог Положення №30.

30.06.2023 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг прийнято рішення № 21/1207-рк «Про відкликання (анулювання) ліцензії на здійснення страхової діяльності та виключення відомостей про ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» з Державного реєстру фінансових установ», яким відкликано (анульовано) ліцензію на здійснення страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), видану згідно з рішенням директора департаменту страхового нагляду від 16.09.2005 №497-л, а також виключено відомості про ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» з Державного реєстру фінансових установ.

Національним банком України до Міністерства юстиції України надіслано лист №27-0007/48072 від 05.07.2023, яким повідомлено про прийняття рішення від 08.05.2023 про визнання структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою.

На виконання згаданого вище листа НБУ Мінюстом листом від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4 було направлено до Юридичного департаменту ОМР вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання НБУ структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою, про що повідомлено НБУ листом від 07.07.2023 №88585/104354-10-23/19.4.

Вважаючи рішення відповідачів, що викладені у формі листів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не оскаржувалося рішення НБУ про визнання структури власності непрозорою, а оскаржується саме частина листа НБУ №27-0007/48072 від 05.07.2023, який надсилався НБУ до Мінюсту для повідомлення про прийняття рішення від 08.05.2023 про визнання структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою.

Суди дійшли висновку, що лист №27-0007/48072 від 05.07.2023 року не є рішенням відповідно до Закону України «Про Національний банк України», однак звернули увагу, що відповідний лист породжує правові наслідки, оскільки у зв`язку із його підписанням та направленням на адресу Мінюсту, у останнього виник обов`язок направити вказівку державному реєстратору про внесення відмітки про непрозору структуру власності позивача. Тому суди вважали вказаний лист не рішенням (актом індивідуальної дії), а саме діями, вчиненими НБУ відносно прав та обов`язків позивача.

Оскільки НБУ прийнято рішення про визнання структури власності позивача непрозорою, то відповідно НБУ був зобов`язаний звернутися з до Мін`юсту з листом-повідомленням про прийняття відповідного рішення.

Враховуючи, що рішення про визнання структури власності позивача непрозорою прийнято ще під час визначення позивача як фінансової установи та наявності відомостей щодо нього в Державному реєстрі фінансових установ, НБУ, направляючи лист, діяв відповідно до вимог законодавства.

У частині вимог про скасування рішення Мінюсту, яким направлено вказівку про внесення до Єдиного державного реєстру відмітки про визнання структури власності позивача непрозорою, суди дійшли висновку про відсутність підстав для скасування листа від 06.07.2023 №88174/104354-10-23/19.4, оскільки Мінюст діяв у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням встановленої процедури.

Суди відмовили у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Мінюсту направити державному реєстратору вказівку про виключення із Реєстру відмітки про визнання структури власності непрозорою, тому що такі вказівки Мін`юст направляє виключно на підставі повідомлення НБУ про визнання структури власності юридичної особи прозорою, у той же час, структура власності позивача прозорою не визнавалася.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

У касаційній скарзі, як підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права - частини сьомої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; пункту 5 частини першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

На переконання скаржника, суди дійшли помилкового висновку, що навіть якщо юридична особа вже не перебуває під наглядом та юрисдикцією НБУ, то останній в будь-якому випадку зобов`язаний скласти та надіслати повідомлення про непрозору структури власності держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Міністерство юстиції України).

На думку скаржника, суди не врахували, що відповідно до положень законів та Конституції України, НБУ не мав права складати та надсилати на адресу Мінюсту лист про визнання структури власності скаржника непрозорою, оскільки на момент складання та надсилання листа, скаржник вже не перебував під юрисдикцією НБУ, а вимоги до структури власності скаржника визначаються іншими нормативно-правовими актами. Відповідно, юридична особа (в даному випадку скаржник) щодо якої надіслано таке повідомлення, та яка не перебуває під наглядом та контролем НБУ, позбавлена будь-якої можливості звернутися до НБУ із заявою про визнання структури власності прозорою, оскільки така заява та додані до неї документи будуть залишені без розгляду. Частину сьому статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» необхідно тлумачити/застосовувати так, що НБУ вправі складати та надсилати на адресу держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повідомлення про визнання структури власності непрозорою виключно щодо юридичних осіб, які перебувають під наглядом та контролем НБУ на момент складання та надсилання такого повідомлення.

Також скаржник зазначає про порушення судами норм матеріального права, які полягають у незастосуванні до спірних правовідносин положення пункту 5 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відповідно до яких, до державного реєстру вносяться відомості, які надходять від НБУ, виключно за умови, що вони стосуються юридичних осіб, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює НБУ, та дійшли помилкового висновку, що Мінюст у спірній ситуації діяло у чіткій відповідності до норм чинного законодавства, з дотриманням встановленої процедури.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою-другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Насамперед, колегія суддів наголошує, що у межах спірних правовідносин не є спірним та не оскаржуються рішення чи дії Національного банку України про визнання структури власності ПрАТ «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» непрозорою.

Позивач фактично оскаржує дії НБУ щодо повідомлення про вже прийняте ним рішення у відношенні позивача та подальші дії Мінюсту, у зв`язку із отриманням такого повідомлення. Тому, всі обставини, що не стосуються предмета позову, виходять за межі повноважень суду.

Відповідно до частини сьомої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття НБУ рішення про визнання структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою) Національний банк України протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення направляє повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таке повідомлення є підставою для направлення держателем Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказівки державному реєстратору про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відмітки про визнання Національним банком України структури власності юридичної особи непрозорою (прозорою).

Як встановили суди попередніх інстанцій, НБУ прийняв рішення від 08.05.2023 №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою, що, в силу вимог частини сьомої статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є підставою для направлення НБУ протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення повідомлення про це держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яким є Мінюст.

Отже, суди попередніх інстанцій цілком слушно дійшли висновку про правомірність дій НБУ щодо направлення листом № 27-0007/48072 від 05.07.2023 повідомлення про прийняття рішення НБУ про визнання структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою.

Скаржник наполягає, що НБУ порушив 10-денний строк і тому направлене повідомлення та подальші реєстраційні дії Мін`юсту є протиправними.

Колегія суддів вважає, що порушення такого процедурного строку, саме по собі не є самостійною підставою для визнання протиправним рішення про визнання структури власності непрозорою, яке не скасовано та залишається чинним до часу скасування відповідним уповноваженим органом або судом.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, фактичне порушення строку встановлено, але цього не достатньо для висновку про автоматичну протиправність дій Мін`юсту з внесення відмітки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі, коли рішення НБУ є чинним і не скасоване.

Пунктом 5 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі інформації від Національного банку України про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою).

Скаржник стверджує, що відомості від Національного банку України можуть бути підставою внесення відповідної відмітки до Єдиного державного реєстру лише якщо саме в момент надходження інформації юридична особа перебуває під державним регулюванням та наглядом Національного банку України (тобто має бути фактична підпорядкованість регулятору саме на момент надходження).

Утім, Верховний Суд уважає, що суди правильно вирішили питання тлумачення пункту 5 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Так, системне тлумачення цієї норми показує, що мова йде про вид відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру, а саме: інформація від Національного банку про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою). Отже, норма визначає джерело відомостей (Національний банк України) і характер юридичних осіб, щодо яких Національний банк України має компетенцію (тобто ті, щодо яких відповідно до закону здійснюється державне регулювання і нагляд Національний банк України).

Вказана норма права не містить необхідної граматичної або смислової конструкції, яка б прямо обумовлювала відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру у разі, коли юридична особа вже виведена з-під регулювання Національного банку після прийняття рішення щодо непрозорості.

Отже, правова природа інформації від НБУ, як результат прийнятого ним рішення зберігає свою значущість, поки саме рішення НБУ не скасоване або не втрачає чинності в інший спосіб. Таке тлумачення пункту 5 частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» узгоджується із положеннями, які перелічують джерела формування Єдиного державного реєстру, не встановлюючи (у цій статті) спеціальних часових умов відправлення інформації як підстави для її внесення.

Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, що оскаржуваний позивачем лист НБУ, складений та направлений до Мінюсту на підставі рішення від 08.05.2023 року №21/821-рк про визнання структури власності ПрАТ «Одеська регіональна страхова компанія» непрозорою, яке було прийняте під час перебування позивача під наглядом Національного банку. Своєю чергою рішення про визнання структури власності позивача непрозорою прийнято під час визначення позивача як фінансової установи та наявності відомостей щодо нього в Державному реєстрі фінансових установ.

Також скаржник звертає увагу, що після виключення Товариства з Реєстру фінансових установ відбулися операції з відчуження частин пакету акцій (зміна кінцевих бенефіціарів), і тому інформація НБУ про непрозорість структури стала застарілою або неточною. Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку скаржника, відмовилися надати належну оцінку цим фактам.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд перевірив матеріали справи та дійшов висновку, що на момент прийняття судових рішень, рішення НБУ про визнання структури власності непрозорою не було скасовано, а наведені скаржником обставини (заяви про відчуження акцій, виписки тощо) не були в установленому порядку визнані такими, що скасовують або спростовують таке рішення. Якщо скаржник вважав, що рішення НБУ стало неактуальним, у зв`язку з подальшими змін у власності, правовим шляхом для досягнення вказаної мети є оскарження самого рішення НБУ або звернення до нього із відповідними клопотаннями та документами про перегляд/відкликання рішення; але наявність у фактичній площині відчужень сама по собі не автоматично тягне за собою зняття наслідків рішення Національного банку України та недопустимість внесення відомостей до Єдиного державного реєстру. Суди правомірно відмовили у позові в частині, що стосується вимог щодо скасування листа Мін`юсту та внесення відмітки, беручи до уваги наведені обставини та правову природу рішень регулятора.

Отже, доводи касаційної скарги є формальними та не містять аргументів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА РЕГІОНАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №420/32668/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В. М. Шарапа