Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/9761/16

касаційне провадження №К/9901/3106/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді: Бєлова Л.В., Парінов А.В.) у справі № 826/9761/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2016 № 100270005/2016/000004/2.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.04.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 без змін.

Київська міська митниця ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 53, 54, 57, 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2011 між позивачем та Компанією «MATRIZE Handels-GmbH», China» (Китайська Народна республіка) укладено контракт № CH-MIU/28/0411, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (інструменти ручні в асортименті).

Для здійснення митного оформлення товару декларантом подано електронну митну декларацію № 100270005.2016.322516.1, в якій митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявлених відомостей Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» надано митному органу: інвойс від 06.04.2016 № 16-0170-К137; пакувальний лист до інвойсу від 06.04.2016; коносамент від 18.04.2016 № NGB 8529737; CMR № 1712; сертифікат походження товару; довідку про транспортні витрати від 18.05.2016 № 18052016/1; зовнішньоекономічний контракт від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 та додаткову угоду від 28.02.2014 до зазначеного контракту.

За результатами дослідження поданих до митного оформлення документів митний орган дійшов висновку, що інвойс від 25.12.2015 № 15-0727-К-137 не міститься інформації, передбаченої пунктом 2.4 контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411, а також виявив відсутність документів про оплату імпортованого товару.

У зв'язку з цим, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту» направлено вимогу про надання додаткових документів, а саме: документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості; банківських платіжних документів; копії митної декларації країни відправлення; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; виписок з бухгалтерської документації, що підтверджують сплату за поставлений товар у відповідності до умов контракту; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; інших документів для підтвердження митної вартості товару.

З огляду на ненадання позивачем витребуваних документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2016 № 100270005/2016/000004/2, згідно з яким її визначено за резервним методом відповідно до статті 59 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Більш того, як свідчить оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, єдиною підставою для його прийняття стала відсутність документів про оплату товару та невідповідність інвойсу вимогам пункту 2.4 договору від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411.

Водночас судами встановлено, що на дату здійснення митного оформлення строк оплати за імпортований товар не настав, а отже, в позивача була відсутня можливість подати митниці платіжні документи. Щодо недоліку представленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» інвойсу, то, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, вказаний дефект жодним чином не вплинув на можливість встановлення дійсної вартості імпортованого товару.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської міської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 826/9761/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова