Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №815/1922/15

адміністративне провадження №К/9901/6214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни, реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року, прийняту у складі головуючого судді Марина П.П. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Бойка А.В., суддів: Танасогло Т.М., Яковлєва О.В.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни, реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області (далі - РС Овідіопольського РУЮ Одеської області), третя особа - ОСОБА_3, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно РС Овідіопольського РУЮ в Одеській області Колесніченко І.С. від 24 червня 2014 року № 13997536 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на 1/1 земельної ділянки площею 0,122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 заявив вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для нового розгляду.

Іншими учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до суду не подано.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко І.С. індексний номер №13997536 від 24 червня 2014 року на підставі заяви зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відповідний запис.

Не погоджуючись з прийнятим державним реєстратором рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його до суду, посилаючись на те, що на вказану земельну ділянку постановою відділу ДВС Овідіопольського районного управління юстиції від 14 червня 2013 року ВП № 38021501 було накладено арешт, а тому реєстрація за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку вчинена при наявності обтяження.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений у статті 15 Закону.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною четвертою статті 9 Закону закріплено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

З матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2014 року ОСОБА_3 подано до Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,122 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками здійсненої перевірки, відповідачем було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно якої встановлено відсутність відомостей про наявність обтяження земельної ділянки.

24 червня 2014 року державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що станом на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 - арешт нерухомого майна згідно постанови відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області від 14 червня 2013 року ВП №38021501, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру (аркуш справи 10).

Наявність зареєстрованого 21 червня 2013 року обтяження на вказану земельну ділянку виключає можливість державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_3 24 червня 2014 року.

Таким чином, є обґрунтованим висновок судів про протиправність оскаржуваного рішення державного реєстратора від 24 червня 2014 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року у справі № 815/1922/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду