Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №815/930/17

касаційне провадження №К/9901/16892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 (головуючий суддя - Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) у справі №815/930/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровєрлайн - моторс» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ровєрлайн-моторс» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС м/п «Одеса-порт» про коригування митної вартості товарів №500060001/2016/610065/2 від 27.12.2016, №500060001/2016/610066/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610067/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610068/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610069/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610076/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610070/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610071/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610072/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610073/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610074/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610075/2 від 28.12.2016, №500060001/2017/610002/2 від 19.01.2017, №500060001/2017/610003/2 від 20.01.2017, №500060001/2017/610005/2 від 01.02.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00259 від 27.12.2016, №500060001/2016/00260 від 28.12.2016, №500060001/2016/00261 від 28.12.2016 року, №500060001/2016/00262 від 28.12.2016, №500060001/2016/00263 від 28.12.2016, №500060001/2016/00270 від 28.12.2016, №500060001/2016/00264 від 28.12.2016, №500060001/2016/00265 від 28.12.2016 року, №500060001/2016/00266 від 28.12.2016, №500060001/2016/00267 від 28.12.2016, №500060001/2016/00268 від 28.12.2016, №500060001/2016/00269 від 28.12.2016, №500060001/2017/00006 від 19.01.2017, №500060001/2017/00008 від 20.01.2017, № 500060001/2017/00016 від 01.02.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що між позивачем та фірмою «HANGZHOU JOY SHINE IMP.&EXP.CO.,LTD» (Китай) було укладено Контракт за № HJS/RM-15 на поставку товару (двоколісні велосипеди, запасні частини до велосипедів). З метою митного оформлення декларантом протягом грудня 2016 - січня 2017 були подані до Одеської митниці ДФС МД №500060001/2016/014319 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014321 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014323 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014325 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014331 від 26,12.2016, МД № 500060001/2016/014342 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014369 від 26.12.2016, за МД №500060001/2016/014370 від 26.12.2016, за МД № 500060001/2016/014371 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014373 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014375 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014376 від 26.12.2016, за МД №500060001/2017/000444 від 19.01.2017, МД №500060001/2017/000481 від 20.01.2017, МД № 500060001/2017/000805 від 30.01.2017. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару, втім листами підприємство повідомило про неможливість подання додаткових документів. За результатами розгляду МД та доданих до них документів, посадовою особою митного органу складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2016/00259 від 27.12.2016, №500060001/2016/00260 від 28.12.2016, №500060001/2016/00261 від 28.12.2016 року, №500060001/2016/00262 від 28.12.2016, №500060001/2016/00263 від 28.12.2016, №500060001/2016/00270 від 28.12.2016, №500060001/2016/00264 від 28.12.2016, №500060001/2016/00265 від 28.12.2016 року, №500060001/2016/00266 від 28.12.2016, №500060001/2016/00267 від 28.12.2016, №500060001/2016/00268 від 28.12.2016, №500060001/2016/00269 від 28.12.2016, №500060001/2017/00006 від 19.01.2017, №500060001/2017/00008 від 20.01.2017, № 500060001/2017/00016 від 01.02.2017, а також прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2016/610065/2 від 27.12.2016, №500060001/2016/610066/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610067/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610068/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610069/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610076/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610070/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610071/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610072/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610073/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610074/2 від 28.12.2016, №500060001/2016/610075/2 від 28.12.2016, №500060001/2017/610002/2 від 19.01.2017, №500060001/2017/610003/2 від 20.01.2017, №500060001/2017/610005/2 від 01.02.2017. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картки відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Касаційна скарга обґрунтована тим, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із митними деклараціями подано вичерпний перелік документів передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з виявленими розбіжностями, а також відсутністю в документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості відповідачем було додатково витребувано у декларанта додаткові документи згідно переліку.

Листами позивач повідомив про неможливість подання додаткових документів.

За результатами розгляду митних декларацій доданих до них документів, відповідачем складені оспорювані у даній справі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться усі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, а також наявні розбіжності, зокрема:

- по МД № 500060001/2016/014319 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014321 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014323 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014325 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014331 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014342 від 26.12.2016„ МД №500060001/2016/014369 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014370 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014371 від 26.12.2016, МД №500060001/2016/014373 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014375 від 26.12.2016, МД № 500060001/2016/014376 від 26.12.2016, МД №500060001/2017/000444 від 19.01.2017, МД № 500060001/2017/000481 від 20.01.2017: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; до митного оформлення надані додаткові угоди №1 та №2 у яких зазначено, що вони являються невід'ємною частиною контракту HJS/RM - 15 від 23.11.2015, але до митного оформлення надано контракт HJS/RM - 15 від 20.08.2015; у поданих до митного оформлення копій митної декларації країни відправлення відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту від 20.08.2015 № HJS/RM-15 та інвойсів, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

- по МД № 500060001/2017/000805 від 30.01.2017: в наданому до митного оформлення страховому полісі від 02.12.2016 № AHAZ41124216Q001195R в розділі: «Insured» зазначені: номер інвойсу, що відповідає номеру інвойсу, поданого до митного оформлення задекларованої партії товару від 02.12.2016 JS7557-2, також відповідає кількість та назва товару, але зазначена сума: «USD22627,97» відмінна від суми: « 20570,88», що вказана в інвойсі від 02.12.2016 JS7557-2; у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення №021720160000325916 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту 20.08.2015 № HJS/RM-15 та інвойсу від 02.12.2016 JS7557-2, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс-2000; ціни розраховуються на базі CIF (вартість, страховка та фрахт). Згідно пункту А9 Розділу CIF - вартість, страхування та фрахт Інкотермс 2000 (Incoterms 2000) (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції від 01.01.2011р.) продавець зобов'язаний за власних рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організовує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування. Тобто, за правилами Інкотермс 2000 упаковка товару включаться до ціни товару, що спростовує доводи органу доходів і зборів про відсутність інформації щодо включення упаковки до складових митної вартості товарів.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи органу доходів і зборів про те, що у митних деклараціях країни відправлення відсутні реквізити контракту та інвойсів, оскільки по-перше: такі декларації не передбачені у переліку документів, які декларант обов'язково повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення та по-друге: декларація країни відправлення містить інформацію про кількість товару, його вагу та загальну суму, яка відповідає інформації зазначеній у зовнішньоекономічному контракті та інвойсах, що дає реальну можливість перевірити правильність визначення митної вартості імпортованих товарів.

Митний орган стверджує, що до митного оформлення декларантом були надані додаткові угоди №1 та №2 у яких зазначено, що вони являються невід'ємною частиною контракту HJS/RM - 15 від 23.11.2015, в той час, як до митного оформлення надано інший контракт HJS/RM - 15 від 20.08.2015. Такі доводи є необґрунтованими, з огляду на те, що зі змісту додаткової угоди №1вбачається, що така є невід'ємною частиною контракту HJS/RM -15 від 20 серпня 2015 р, - який і був наданий до митного оформлення(т.4 а.с.а.с.35,65). Щодо зауважень до додаткової угоди №2 від 23.08.2015р., то зміни, які стосувались пункту 14 контракту HJS/RM - 15 від 23.11.2015 полягали тільки у викладені реквізитів покупця державною мовою замість російської, а тому вона не мала будь якого значення для визначення митної вартості товарів.

Щодо розбіжностей встановлених по МД № 500060001/2017/000805 від 30.01.2017 то слід вказати на те, що відповідно до п. 5.1. контракту від 20.08.2015 № HJS/RM-15 поставка товару здійснюється згідно Інкотермс 2010. Відповідно до всіх товаро-супровідних документах за цією поставкою, яка була предметом декларування та відповідно митного оформлення, поставка здійснювалась на умовах CIF (Cost, Insurance and Freight) (вказан порт призначення): товар страхується та доставляється до порту замовника (без вигрузки). Відповідно до п. А3 Розділу CIF міжнародних умов Інкотермс 2010 «Продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу, відповідне по крайній мірі, мінімальному покриттю, як це передбачено пунктом «С» Інститут умов страхування вантажів» (Institute Cargo Clause) (LMA/IUA) або іншими подібними умовами. Договір страхування має бути укладений із страховиком або зі страховою компанією, мають гарну репутацію, і надавати покупцеві або будь-якій особі, яка має страховий інтерес у товарі, право вимоги безпосередньо до страховика. Страхування повинно покривати, як мінімум, передбачену в договорі купівлі-продажу ціну плюс 10 % (тобто 110 %) і здійснюватися у валюті договору купівлі продажу.

Таким чином, якщо здійснити аналіз змісту наданого до митного оформлення страхового полісу від 02.12.2016 №АНАZ411242216Q001195R, то розмір страхування (USD22627,97 (+10% до ціни товару USD 20570,88), визначеного у цьому полісі, є таким, що повністю відповідає цим значенням вимогам міжнародних комерційних умов Інкотермс (на базі CIF).

Таким чином, митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Одеської митниці ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №815/930/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк