Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2018 року у справі №804/2997/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 березня 2018 року

справа №804/2997/17

адміністративне провадження №К/9901/4472/17

Верховний Суд у складі колегії суддівКасаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Шлай А.В., Кругового О.О. Прокопчук Т.С. у справі № 804/2997/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаштрейд» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаштрейд» (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2017 року №110100002/2017/000005/1; картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2017 року №110100002/2017/00014.

Позовна заява мотивована тим, що митна вартість товару, визначена виходячи з ціни контракту, для митного оформлення надані всі необхідні документи, проте відповідачем безпідставно митна вартість товару визначена за іншим методом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при здійснені митного оформлення товару не надано належних документів для визначення митної вартості товару за ціною договору (основний метод), тому спірні рішення прийняті відповідачем правомірно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року апеляційна скарга позивача задоволена, постанова суду першої інстанції скасована, у справі ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволений. Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 лютого 2017 року №110100002/2017/00014. Визнано протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2017 року №110100002/2017/000005/1.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не правильно оцінені докази, не взяті до уваги недоліки документів, які були надані позивачем, їх розбіжності, безпідставно не враховані доводи відповідача, що корегування митної вартості товарів здійснено правильно на підставі наявної інформації про вартість аналогічних (подібних) товарів.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на підставі специфікації (додатку) від 01 грудня 2016 року №2016-5 до зовнішньоекономічного контракту від 01 грудня 2016 року №LST/4, укладеного між компанією WEIFEANG LONGSHAN TYRE CO., LTD, Китай (продавець) та ТОВ «ДНІПРОГАЗРЕСУРС», Україна (покупець), внутрішнього договору комісії від 08 квітня 2016 року № 60-К, укладеного між позивачем (комітент) та ТОВ «Дніпрогазресурс» (комісіонер), на митну територію України ввезений товар - шини пневматичні гумові з камерою та камери гумові до сільськогосподарської техніки.

09 лютого 2017 року для здійснення митного оформлення товару відповідачу подано митну декларацію №110100002/2017/000423 від 09 лютого 2017 року, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Відповідачем у період з 09 лютого 2017 року по 15 лютого 2017 року позивачу надіслані електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Позивачем надані документи на вимогу відповідача.

17 лютого 2017 року відповідачем прийнято рішення №110100002/2017/000005/1 про коригування митної вартості за другорядним методом(за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

В оформленні митної декларації №110100002/2017/000423 від 09 лютого 2017 року відмовлено, складено картку відмови №110100002/201700014 від 17 лютого 2016 року.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 20 лютого 2017 року № 110100002/2016/000601.

Під час дії гарантійних зобов'язань листом від 29 березня 2017 року №99, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані пояснення стосовно прийнятого рішення про коригування митної вартості та копії платіжних доручень в іноземній валюті від 27 лютого 2017 року № 281 та від 13 березня 2017 року № 285.

Відповідач листом від 04 квітня 2017 року № 645/10/04-50-19-01 повідомив про відсутність підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості від 17 лютого 2017 року № 110100002/2017/000005/1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частинами другою та третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов до висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних на підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих спірних рішень, оскільки за наданими позивачем документами неможливо встановити достовірність відомостей про визначення митної вартості за основним методом, тому митницею правомірно застосований метод визначення митної вартості товару щодо подібних (аналогічних) товарів.

Натомість, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, з'ясував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «INTERNATIONAL CARGO SERVICE H.D.» виконувало функцію транспортно-експедиційної компанії, яке прийняла вантаж на території України, здійснила його портову обробку та транспортне експедирування по території України від порту «Одеса» до кінцевого місця вивантаження - міста Дніпро, а тому на підставі пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України витрати на транспортування товару на території України не є складовою митної вартості.

Також суд апеляційної інстанції зауважив на те, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відсутність у митній декларації країни відправлення певних реквізитів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою. Митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номери контейнерів, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж, відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості. Наявні в матеріалах справи документи - інвойс та платіжне доручення в іноземній валюті №281 від 27 лютого 2017 року містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до поставки товару.

Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими.

Розбіжність між датами складання документів на транспортування (коносаменти № MRFB16120660 від 06 грудня 2016 року та №CUSU6144773390 від 11 грудня 2016 року, замовлення перевізнику на доставлення вантажу від 01 грудня 2017 року) та датою підписання договору №0301/912/2017 від 03 січня 2017 року позивачем усунута шляхом надання листа компанії-перевізника від 15 лютого 2017 року та повідомленням про допущення ТОВ «ДНІПРОГАЗРЕСУРС» помилки в заявці на доставку вантажу від 01 грудня 2017 року, де слід правильною вважати дату - 01 грудня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за своєю суттю прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом, а є способом розповсюдження продавцем інформації про товар.

Позивачем на вимогу відповідача наданий лист № 0215/32 від 15 лютого 2017 року від компанії «ContainerHD-Line OU», в якому остання повідомляє про виправлення змісту рахунку № СНМ0138 від 03 лютого 2017 року в частині посилання на договір № 1104/912/20163 від 11 квітня 2016 року та акт виконаних робіт від 03.02.2017 року. Компанія «ContainerHD-Line OU» просить здійснити оплату за зазначеним інвойсом і, з метою інформування митних органів, повідомляє про те, що контейнер № СХDU1309844, який перевозився за коносаментом №MRFB16120660, доставлений до порту Одеса 31 січня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів і Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598. Вказаним наказом закріплені наступні правила заповнення графи 33 рішення про коригування митної вартості: у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 вказаного рішення також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Вищевказаними Правилами заповнення рішення також передбачено наступні вимоги щодо заповнення графи 33 рішення: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певними митними деклараціями.

Відповідно до частини другої статті 60 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Як вбачається з митної декларації від 14 листопада 2016 року №110070001/2016/313365, яка стала підставою для коригування митної вартості частини товарів імпортованих позивачем, умовами поставки товару був термін CIF порт Іллічівськ (Україна) правил Інкотермс, що в свою чергу вказує на включення до ціни товару: вартості товару, фрахту або транспортних витрати, а також вартості страхування при перевезенні, проте позивачем поставку товару здійснено на умов терміну FOB Інкотермс 2010.

Таким чином, при здійсненні коригування митної вартості товару відповідачем для порівняння взято різні за характерами та умовами поставки товари, тобто не подібні (аналогічні) товари.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару не відповідає наказу Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у ньому відсутні будь-які пояснення щодо умов поставки, комерційних умов, тощо.

Як наслідок, коригування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби, крім того прийняття до уваги різного за умовами поставки та характеру товару, не відповідає нормам чинного митного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач надав відповідачу достатній перелік документів, які в своїй сукупності спростовують сумніви відповідача у достовірності наданої позивачем інформації. Розбіжності, на наявність яких вказував відповідач, були усуненні позивачем шляхом надання пояснень та підтверджуючих документів. Наявні у справі документи у своїй сукупності та взаємозв'язку між собою дозволяють дійти до висновку про те, що у відповідача не було підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів позивача, оскільки відсутні доведені підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З наведеної норми слідує, що касаційний перегляд судових рішень обмежується лише питаннями права, тобто суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З наведеної норми вбачається, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про достовірність наявних у справі доказів, надавати перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти їх.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги, про те, що суди попередніх інстанцій не правильно оцінили докази, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях про те, що позивач занизив митну вартість товарів.

Через положення частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги, в яких він наводить свої розрахунки транспортних витрат.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо змісту, помилок документів, наданих позивачем, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки цих доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, а тому правового значення не мають, правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та знаходяться поза межами предмету перегляду справи в касаційній інстанції.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 804/2997/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: С.С.Пасічник

В.П.Юрченко