Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа №826/12774/15

адміністративне провадження № К/990/30651/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кобаль М.І., судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер» (далі - ТОВ «Тайгер», Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2015 року №0001422202 та №0001432202 (з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог).

Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія» у період, який охоплювався перевіркою.

Справа неодноразово була предметом розгляду судів та переглядалась Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом.

За наслідками останнього слухання справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року Товариству відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року та прийнято нове, яким позов Товариства задоволено, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року й залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року яке, на його думку, є законним та обґрунтованим.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судом апеляційної інстанції норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 17 квітня 2020 року (справа №826/12513/14), від 14 січня 2020 року (справа №826/9925/14), від 06 жовтня 2020 року (справа №140/1611/19), від 22 квітня 2021 року (справа №826/1177/18), від 25 лютого 2020 року (справа №826/4789/15). В означених рішеннях Верховний Суд надавав оцінку наслідкам господарських взаємовідносин платників податків із суб`єктами господарювання, керівники яких заперечують свою участь у господарських операціях. У світлі наведених постанов Верховного Суду відповідач наполягає на тому, що Товариством неправомірно сформовано витрати та податковий кредит за результатами господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торенія» з огляду на встановлену перевіркою штучність формування показників податкового обліку та безтоварний характер проведених операцій. Такий висновок контролюючого органу зроблений, зокрема, з огляду на те, що заступник і директор ТОВ «Торенія» в судовому порядку визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Наполягаючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує, що суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідив належним чином зібрані у справі докази.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що, втім, не перешкоджає касаційному перегляду справи. Правова позиція позивача у цьому спорі викладена у письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, й така залишалась послідовною протягом неодноразових слухань справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій на підставі пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та постанови заступника начальника другого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві посадовими особами ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тайгер» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Торенія» за період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2014 року (акт перевірки складено 01 квітня 2015 року).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тайгер» вимог податкового законодавства, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1676466 грн протягом 2012-2014 років; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1394990 грн протягом 2012-2014 років.

На підставі виявлених перевіркою порушень 17 квітня 2015 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №000142202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1676466 грн за основним платежем та 838233 грн за штрафними санкціями; №0001432202, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1394990 грн за основним платежем та 697495 грн за штрафними санкціями.

Як з`ясували суди фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов`язань слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами договірних взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Торенія» з огляду на укладення правочинів без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків до бюджету. До такого висновку податковий орган дійшов після ознайомлення з інформацією, зазначеною в акті ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20 березня 2014 року про відсутність ТОВ «Торенія» за податковою адресою, а також з огляду на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості на товар та товарно-транспортних накладних.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія», оскільки директора останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України. На думку суду першої інстанції, встановлений судовим рішенням статус фіктивності підприємства є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Приймаючи протилежне рішення про задоволення позову апеляційний суд вважав, що порушення, допущені ТОВ «Торенія», не можуть впливати на права та обов`язки позивача, адже невиконання контрагентом-продавцем своїх податкових зобов`язань не є безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (позивача).

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (Кодексу).

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (підпункт «а»).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, податковою перевіркою з`ясовано, що 01 серпня та 03 вересня 2012 року між ТОВ «Тайгер» в особі директора Мороз В.М. (покупець) та ТОВ «Торенія» в особі директора Селезньова В.В. (продавець) було укладено договори про надання робіт (послуг), предметом яких була порізка й фасування просоченого гумою паперу, виготовлення й фасування фарби тощо.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій за вказаними правочинами позивачем було надано як до перевірки, так і до матеріалів справи низку первинних та інших документів, а саме: видаткові та податкові накладні, акти про надання послуг, акти звірки взаємних розрахунків, рахунки-фактури, довіреності на вчинення дій. Оплата за товар здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та платіжні доручення.

Дослідивши й проаналізувавши перелічені вище документи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони повною мірою підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, й такі документи, на думку суду, за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства й розкривають суть виконаних операцій. Надаючи оцінку посиланням контролюючого органу на ненадання до перевірки усіх необхідних документів (сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних) апеляційний суд зазначив, що, враховуючи предмет та суть обумовлених правочинами послуг, саме по собі ненадання платником податку означених документів не може слугувати безперечним доказом відсутності господарської операції з огляду на інші, наявні докази її реальності.

Натомість, ключовим питанням, на якому зосереджували свою увагу суди касаційних інстанцій під час неодноразових слухань цієї справи, слугував факт учинення директором ТОВ «Торенія» кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, та можливість настання у зв`язку з цим негативних податкових наслідків саме для позивача.

Так, судами достовірно з`ясовано, що первинні документи, які були укладені між позивачем та ТОВ «Торенія», підписані від імені директора контрагента ОСОБА_1 . У ході податкової перевірки виявлено, що стосовно вказаної особи було розпочато досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення (ухилення від сплати податків). Далі, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі №758/9746/14-к ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закрито кримінальне провадження стосовно вказаної особи.

В означеному судовому рішенні судом установлено, що у квітні 2012 року ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у створенні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Торенія» з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), учинив злочин, передбачений частиною першої статті 205 КК України.

Вказана обставина, як зазначалось вище, отримала різну правову оцінку судами попередніх інстанцій. Так, суд першої інстанції вважав, що наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, безперечно ставить під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «Тайгер» та ТОВ «Торенія».

Апеляційний суд вважав такий висновок суду першої інстанції помилковим й вирішив спір на користь платника податку, вказавши на те, що позивач у даному випадку не повинен зазнавати негативних наслідків.

Оскільки з даного спірного питання Великою Палатою Верховного Суду сформовано правову позицію щодо застосування норм податкового права (постанова від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19), колегія суддів КАС ВС поділяє мотиви апеляційного суду, з яких він виходив при вирішенні спору.

Так, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи аспект засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у згаданому вище рішенні відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 1 грудня 2015 року у справі №826/15034/14 (який, з-поміж іншого, був врахований судом першої інстанції в цій справі), про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємства (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання залежно від фактично встановлених вироками, ухвалами про звільнення осіб від кримінальної відповідальності обставин і їх впливу на правовідносини у справі, що розглядається адміністративним судом.

В даному ж випадку суд апеляційної інстанції, проаналізувавши ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі №758/9746/14-к, цілком обґрунтовано виходив з того, що установлені в ній обставини не можуть чинити єдиний визначальний вплив на висновок про нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Торенія» і самі собою не свідчать про вчинення позивачем податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Натомість, на переконання апеляційного суду, реальність описаних вище господарських операцій повною мірою підтверджується наданими до перевірки належним чином оформленими документами.

Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права та врахував правові висновки Верховного Суду у справі за подібних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська