Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.09.2019 року у справі №697/12/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2019 року

Київ

справа №697/12/17

адміністративне провадження №К/9901/32557/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді: Кузьмишина О. М. (головуючий), Глущенко Я. Б., Костюк Л. О.)

у справі № 697/12/17

за позовом ОСОБА_1

до виконуючого обов'язки начальника Черкаської митниці ДФС Сергієнка Миколи Миколайовича

про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки начальника Черкаської митниці ДФС Сергієнка Миколи Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови від 22 грудня 2016 року у справі про порушення митних правил № 106/90200/16.

Канівський міськрайонний суд Черкаської області постановою від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив: скасував постанову від 22 грудня 2016 року у справі про порушення митних правил № 106/90200/16, яка була ухвалена виконуючим обов'язки начальника Черкаської митниці ДФС Сергієнком М. М., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 485 Митного кодексу України, та закрив провадження у справі про порушення митних правил у зв'язку з відсутністю в діях особи ознак порушення митних правил.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач не є декларантом відповідного транспортного засобу та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також не є платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, то в діях позивача не може бути мети ухилення від сплати митних платежів та складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Натомість Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2017 року постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області скасував, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив у зв'язку з наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач у порушення вимог статей 103, 284, 325, 380 Митного кодексу України, пункту 206.7 статті 206, підпункту
213.3.3 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України здійснив неправомірне використання на митній території України транспортного засобу д/н НОМЕР_1, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, внаслідок чого ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на суму 560

615,55 грн.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що не є декларантом та не є особою, відповідальною за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, тому не являється суб'єктом порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства.

02 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи про порушення митних правил встановили, що 04 червня 2016 року через пункт пропуску "Россошани - Брічень" митного поста "Кельменці" Чернівецької митниці ДФС громадянином-нерезидентом Viscu Valentin (Молдова) на митну територію України смугою руху "зелений коридор" в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року ввезено транспортний засіб "MERSEDES-BENZ Е320" (кузов № НОМЕР_2), що зареєстрований у державних органах Литовської Республіки за номером НОМЕР_1.

21 вересня 2016 року вказаний транспортний засіб зупинили працівники Національної поліції України у м. Черкаси під керуванням громадянина - резидента України ОСОБА_1

Відповідно до пояснень позивача він придбав автомобіль "MERSEDES-BENZ Е320" у червні 2016 року та з того часу використовує його в особистих цілях на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3, виданого державними органами Литовської Республіки, номерних знаків НОМЕР_1 Литовської Республіки та довіреності від 14 квітня 2016 року № 248, виданої власником автомобіля ОСОБА_2.

30 листопада 2016 року за фактом неправомірного використання вказаного транспортного засобу уповноважена посадова особа Черкаської митниці ДФС відносно позивача склала протокол №106/90200/16 про порушення митних правил.

22 грудня 2016 року на підставі протоколу виконуючий обов'язки начальника Черкаської митниці ДФС прийняв постанову у справі про порушення митних правил № 106/90200/16, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на нього штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 1 681 846,65 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений частини 1 статті 458 Митного кодексу України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи частини 1 статті 458 Митного кодексу України чи іншими законами України, і за які частини 1 статті 458 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що стаття 485 Митного кодексу України передбачає декілька видів діянь, які складають об'єктивну сторону порушення митних правил, зокрема позивача притягнуто до відповідальності за використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Частиною 1 статті 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у частинами 1 , 2 статті 380 Митного кодексу України. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х частинами 1 , 2 статті 380 Митного кодексу України. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Натомість за положеннями частини 3 статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702,8703,8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х частини 3 статті 380 Митного кодексу України.

Тобто з огляду на зміст наведених норм статті 380 Митного кодексу України порядок ввезення, пропуску та декларування транспортних засобів особистого користування відрізняється залежно від суб'єкта ввезення - резидента або нерезидента. Зокрема, у випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-нерезидентами, таке ввезення здійснюється без письмового декларування та сплати митних платежів.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам (частина 5 статті 380 Митного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

Статтею 111 Митного кодексу України встановлено, що іноземні товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, зберігають статус іноземних товарів.

За змістом пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з підпунктом "г" пункту 30.9 цієї ж статті Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Сукупний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що використання транспортного засобу особистого користування (який є товаром в розумінні пункту 57) частини 1 статті 4 Митного кодексу України), іншою особою, крім тієї, яка здійснила ввезення такого транспортного засобу (тобто здійснила поміщення його в режим "тимчасового ввезення" і є відповідальною за його дотримання), становить порушення режиму тимчасового ввезення, яке, зокрема виявляється у використанні відповідного товару в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими надано пільги щодо оподаткування.

При цьому, суб'єктом відповідальності за таке протиправне використання товару (транспортного засобу особистого користування) є особа, яка здійснює таке використання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 295/16296/16-а (К/9901/42584/18).

Доводи позивача про те, що він не є суб'єктом порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, є безпідставними та ґрунтуються на неправильному розумінні позивачем суті правопорушення і характеру спірних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова