Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2020 року

Київ

справа №809/185/18

провадження №К/9901/56947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом судді ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Чуприни О. В., і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуляка В. В. (головуючий), Большакової О. О., Судової-Хомюк Н. М.

І. Суть спору

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) як суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (надалі також відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, в якому просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування позивачу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;

1.2. стягнути з відповідача на її користь недоплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року в сумі 222998,83 гривень.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач усупереч вимогам статті 130 Конституції України та статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» при обчисленні виплаченої суддівської винагороди за спірний період застосував норми пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 1 червня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 1774-VII).

3. Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність застосування до спірних правовідносин пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 призначена на посаду судді Єнакіївського міського суду Донецької області строком на п`ять років Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012.

5. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №81/2015 в межах п`ятирічного строку ОСОБА_1 переведено на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

6. Наказом голови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 березня 2015 року № 114 ОСОБА_1 зараховано на посаду судді цього суду з 2 березня 2015 року та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу.

7. Станом на час звернення до адміністративного суду із цим позовом ОСОБА_1 була суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, яка з 24 квітня 2017 року не здійснює правосуддя.

8. Відповідно до наданої відповідачем довідки від 11 січня 2018 року № 14 за період з січня по грудень 2017 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000 гривень. ОСОБА_1 нараховано і виплачено суддівську винагороду в загальному 194938,01 гривень, в тому числі за січень 2017 року - 18400 гривень, за лютий 2017 року - 18400 гривень, за березень 2017 року - 18400 гривень, за квітень 2017 року - 17768,42 гривень, за травень 2017 року - 16000 гривень, за червень 2017 року - 16131,36 гривень, за липень 2017 року 15997,50 гривень, за серпень 2017 року - 16011,94 гривень, за вересень 2017 року - 16053,17 гривень, за жовтень 2017 року - 15253,57 гривень, за листопад 2017 року - 16131,35 гривень і за грудень 2017 року - 10390,70 гривень.

9. У 2017 році позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років та її не обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

10. Вважаючи протиправним застосування у спірних правовідносинах пункту 3 розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII, що, на думку позивача, призвело до виплати їй суддівської винагороди у неналежному розмірі, остання звернулась до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 3 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, в позові відмовив.

12. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили із безпідставності позову з огляду на правомірність застосування при обчисленні виплачуваної позивачеві суддівської винагороди вищевказаної законодавчої норми.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на протиправності застосування при обчисленні його посадового окладу за спірний період пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VII.

15. У касаційній автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог.

16. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

17. Касаційний суд перевіряє оскаржувані рішення на відповідність законодавству, яке було чинним на час ухвалення судами цих рішень.

17.1 Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

23. За змістом пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

24. Пунктом 23 наведеного Розділу визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453-VІ).

25. Таким чином, правильними є висновок судів про те, що позивачу повинна була нараховуватись суддівська винагорода відповідно до приписів Закону № 2453-VІ.

26. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Ця норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується для обрахунку такого окладу. Тому необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

27. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме, норми пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, якими встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200 гривень у спірний період) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів.

28. Водночас цим же пунктом законодавець передбачив таке: «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень».

29. Аналіз такого правового врегулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець установив:

по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати;

по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200 гривень;

по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 гривень.

30. Крім того, таким нормативним врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

31. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 809/185/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич