Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Стаття 20. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів

1. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов’язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб’єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб’єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб’єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

{Частину першу статті 20 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 155-IX від 03.10.2019}

2. Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Спори про скасування рішення сільради, визнання недійсним договору щодо землі, які порушують права позивача як фізичної особи-підприємця - підлягають розгляду господарськими судами (ВС КЦС справа № 220/1811/20 від 11.08.2021 р.)

Вічна тема - юрисдикція справ щодо земельних питань. В цьому рішенні ВС КЦС роз’яснив, якими судами повинен здійснюватися розгляд справ, щодо визнання недійсним рішення селищної ради про продаж земельної ділянки такою радою юридичній особі, визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки між селищною радою та юридичною особою та - рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку - якщо позов подано у зв’язку із порушенням прав позивача, як фізичної особи-підприємця.

Фабула судового акту: Справа полягала у тому, що позивач - ФОП, здійснюючи продаж своїх товарів на ринку, сплачував відповідні кошти за здійснення там підприємницької діяльності. Потім, рішенням селищної ради (якій належав ринок) про продаж землі - за договором купівлі продажу, після реєстрації права власності у реєстрі - земельна ділянка перейшла у власність споживчому товариству. Після такого продажу - здійсненого без конкурсу, між ФОПом і новим власником виник спір з приводу платежів.

Вважаючи свої права, як ФОПа порушеними, оскільки на його погляд - він мав право за умови проведення конкурсу на її викуп відповідно до статті 134 ЗК України - позивач подав позов в порядку цивільного судочинства про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договору недійсним.

Проте, суд першої інстанції (рішення якого підтримане судом апеляційної інстанції) у відкритті провадження відмовив. Суд вказав, що суб'єктний склад цього спору, включає в себе фізичну особу-підприємця та юридичних осіб, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України відносить його вирішення за правилами господарського судочинства. Позивачем було подано касаційну скаргу.

ВС КЦС не підтримав доводи позивача та вказав, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарських судів.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог. В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо порядок їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 ГПК України п.3 ч. 1 якої передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності. ГПК України крім інших - визначає як спори господарської юрисдикції - спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже у цій справі: Позивач на час звернення до суду був зареєстрованим як фізична особа - підприємець, а позовні вимоги полягали у визнанні недійсними рішень селищної ради та договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між юридичними особами, які, на думку позивача, порушують його права як фізичної особи-підприємця на користування вказаною земельною ділянкою для здійснення ним господарської діяльності.

Тому - з урахуванням характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу спору, а також виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України - даний спір належить до юрисдикції господарських судів.

Аналізуйте судовий акт: Спір про визнання недійсним договору оренди, належного на праві власності майна співвласнику багатоквартирного будинку не може розглядатись в порядку господарського судочинства (ВС/КГС у справі №910/872/21 від 06.07.2021)

Із правильною організацією роботи, ОСББ може бути дуже ефективним механізмом управління будинком, що забезпечить комфортне проживання співвласників у ньому.

Наприклад, ОСББ може здійснювати захист жильців у разі, коли в переданому в оренду приміщенні здійснюється підприємницька діяльність, що суперечить інтересам або обмежує права інших власників. Однак в межах якої юрисдикції слід вирішувати спір між ОСББ та співвласником-орендодавцем у такому випадку?

ОСББ звернулось до суду із позовом до власника та орендаря одного із приміщень будинку та вимагало визнати недійсним договір оренди між відповідачами.

Так, один із співвласників будинку почав здавати в оренду власне приміщення ФОП для розміщення в ньому кав’ярні.

Однак, із позовної заяви вбачається, що раніше, загальними зборами ОСББ було прийнято рішення про заборону розміщення закладів громадського харчування та продуктових магазинів в будинку та на прибудинковій території, до яких відноситься і кав’ярня відповідача.

З огляду на зазначене, на думку позивача, даний договір суперечить приписам ч.8 ст. 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а тому, відповідно до ст. 203, 215 ЦКУ має бути визнаний недійсним.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у прийнятті позовної заяви, оскільки вважали, , що поданий на вирішення суду спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 ГПК України, в яких стороною спору може бути фізична особа, у зв`язку з чим подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Крім того, спір стосується захисту житлових прав співвласників будинку, а позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ.

Не погоджуючись із такими рішеннями, ОСББ подано касаційну скаргу.

Скарга мотивована тим, що спір в цій справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем статутних повноважень на захист прав співвласників щодо виконання рішення зборів про визначення функцій з управління будинком шляхом контролю за використанням співвласниками приналежних їм об`єктів власності відповідно до рішення загальних зборів ОСББ, тобто спір між юридичною особою та її учасником пов`язаний із діяльністю та управлінням ОСББ, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, на вирішення ВС поставлено питання визначення юрисдикції спору.

ВС зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи підстави позову, ВС дійшов до висновку, що ОСББ заявлено вимоги на захист прав співвласників багатоквартирного будинку, тобто захисту житлових прав останніх.

Отже, спір про визнання недійсним договору оренди, належного на праві власності майна співвласнику багатоквартирного будинку, не є спором про діяльність та управління юридичною особою. До того ж даний спір не є корпоративним.

В цьому контексті, ВС нагадав, що коло господарських спорів, в яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене, а поданий спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 ГПК України, в яких стороною може бути фізична особа.

З огляду на зазначене, ВС залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Аналізуйте судовий акт: Спір про недійсність договору про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ, який виник між двома фізичними особами, розглядається в порядку господарського судочинства (ВП/ВС у справі № 910/2388/20 від 01.06.2021)

ВС знову змінив свою думку щодо підвідомчості спорів щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ.

В даному випадку справа дійшла до Великої палати ВС. Питання, яке, серед іншого, вирішувалося під час розгляду справи - у межах якої судової юрисдикції повинні вирішуватися спори про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ, укладеного між двома фізичними особами?

Позиція, якої притримувалися раніше – оскільки спір виник між двома фізичними особами, то й спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, в чому, безумовно, є певна логіка.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, якраз у даному випадку застосовується виняток, адже правова природа цього спору така, що більш доцільно його розглядати в порядку господарського судочинства.

Позиція ВП ВС у цій справі полягала у тому, що те, що спір про недійсність договору виник між двома фізичними особами, не змінює його правової природи як спору з правочину щодо частки в статутному капіталі товариства, розгляд якого віднесено до юрисдикції господарських судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України.

Безумовно, така точка зору близька і мені. За результатами розгляду справи ВП ВС відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 352/395/19 щодо підвідомчості судам цивільної юрисдикції спору у справі про визнання недійсним договору відчуження частки у статутному капіталі ТОВ.

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0